Чоловіча професія прикрашена жіночим шармом – Любов Андроник

Люба Андроник
 

Зараз нікого вже не здивуєш тим, що жінки все частіше й частіше опановують чоловічі професії. Жінка в армії чи міліції - також не дивина. Є в чернігівській міліції одна дівчина, яка сама висловила бажання працювати дільничним інспектором. Про неї і її роботу й піде мова в цьому матеріалі.
Люди більш обізнані з роботою правоохоронних органів знають, що являє собою робота дільничого. Це «101 завдання» і обов'язок, постійна «бойова готовність», адже недарма дільничним нарівні з оперативними співробітниками дозволяється постійне зберігання та носіння табельної зброї, і вислуга в них теж рахується рік за півтора. Все це свідчить про непростий характер служби. Але Люба Андроник вирішила саме так, - бути дільничним інспектором міліції.

Мрія дитинства

Народилася дівчинка Люба у Харкові в звичайній родині, де тато - інженер за освітою, викладач трудового навчання в школі, мама - працівник сфери культури.
До 12 років дівчинка та її старший брат Саша росли і виховувалися мамою Любов'ю Іванівною в селі Стягайлівка Середино-Будського району Сумської області. Але потім, коли дівчинці виповнилося 12 років, сім'ю спіткало непоправне горе - померла Любина мама, і її разом з братом забирає до себе в Харків батько Олександр Федорович.
Навчаючись у харківській школі, Люба із задоволенням відвідує секцію карате, а коли Юра вступає до юридичного коледжу, дівчинка, дивлячись на брата, мріє і марить службою в міліції.

Через терни до мети

Але не так просто було реалізувати її мрію. В Харківський юридичний ліцей набирали тільки хлопчаків. І тоді відчайдушна дівчина наважилася на рішучий крок, - після закінчення дев'яти класів поїхала аж в Дніпропетровськ до місцевого юридичного ліцею.
Іспити склала без будь-яких проблем і два роки сумлінно опановувала науку в чужому місті, далеко від рідної домівки.
Після навчання в ліцеї (2001-2003 роки) Люба без особливих труднощів вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ на соціально-психологічний факультет.
За роки навчання Люба Храпач (таким було її дівоче прізвище. - Авт.) із задоволенням відвідувала, окрім теоретичних занять, заняття з рукопашного бою та наполегливо тренувалась.
Їй лише трішки не вистачило до «червоного диплома», але після закінчення навчання її фото розмістили біля розгорнутого прапора університету. Це - одне з найвагоміших заохочень для курсантів.

«На випускному вечорі дуже шкода було розлучатися, — говорить Люба, — та й, страшнувато. Усвідомлюєш, що безтурботне дитинство і студентська юність лишились позаду, а попереду - суворе міліцейське життя». Але поруч з нею вже був надійний друг, порадник і помічник, а точніше чоловік - Сергій Андроник з Чернігова.
Вони заприятелювали ще з першого курсу. Сергій був командиром групи, де вона вчилася. Після четвертого курсу молоді люди побралися. А коли прийшов час визначатися з місцем подальшої служби, Люба, не вагаючись, поїхала за чоловіком у Чернігів.
Тут Сергію одразу запропонували посаду дільничного, так би мовити, починати треба «від землі». Наслідуючи приклад чоловіка, Люба попросила призначити і її на посаду дільничного інспектора. Ніякі поради та відмовляння не зламали її бажання. Так Любов Олександрівна Андроник стала дільничним інспектором міліції громадського пункту охорони порядку № 1 Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС.

Сувора правда міліцейських буднів

«Спочатку було дуже важко», - зізнається жінка. І якщо розібратися з величезними стосами паперів вона якось ще могла, то прийомам і способам роботи зі специфічним контингентом доводилося учитися. Теорія - одне, а практика її застосування - зовсім інше. І тут на допомогу дівчині-дільничному прийшли старші колеги - старший дільничний Павло Яковець, дільничні Андрій Помпа та Олександр Галата.
Вони не тільки навчали Любу, але й допомагали та підтримували у різних складних ситуаціях. Ось зовсім свіжий приклад з минулої осені: на опорний пункт надійшла інформація про те, що син-п'яниця влаштував у квартирі дебош, сварку з батьками, і справа доходить до бійки. На виклик вийшли Павло Яковець та Люба Андроник. Зайшовши до помешкання, міліціонери втихомирили дебошира, поспілкувалися з його старенькими батьками, а потім для більш повного збору інформації напарник Люби вирішив зайти до сусідів. Двері в квартиру дебошира не зачиняли, Павло подзвонив у сусіднє помешкання, аж раптом озвірілий хуліган накинувся на дівчину-міліціонера з кулаками і почав її душити. Лише спритні та вмілі дії колеги врятували тоді Любу.

Але вміння та навички, здобуті в університеті, не стали зайвими для дівчини-дільничного в іншому випадку, що трапився кількома місяцями раніше - наприкінці літа. Люба була на опорному сама, її напарник пішов на черговий виклик. Аж раптом подзвонив черговий Деснянського відділу міліції та повідомив, що до чергової частини надійшла інформація про те, що чоловік у стані сильного душевного хвилювання збирається накласти на себе руки. Дівчина, не гаючи ні хвилини, вирушила за вказаною адресою, навіть не замислюючись над тим, що самій іти до неврівноваженого чоловіка досить небезпечно. Вона знала одне, - життю людини загрожує небезпека і її треба відвернути.
Підійшовши до вказаної квартири, дівчина-дільничний натисла на дзвінок, — ніхто не відповів. Вона повторила виклик. Знову тиша. «Спізнилася», - подумала вона, аж тут за дверима почулось якесь шарудіння, і тієї ж миті вони відчинилися настіж. На порозі стояв чолов'яга «в чому мати народила», лише трохи прикрившись якоюсь лахманиною. П'яно похитуючись спитав: «Ти хто і що тобі від мене треба?»

Люба представилася і почала розмову, бажаючи з'ясувати стан суїцидника та переконати його у хибності його намірів. І тільки дівчина ступила крок у квартиру, щоб зручніше було спілкуватися, як «самогубець» кинувся на неї з кулаками. Після двох ударів по обличчю дільничний зорієнтувалася у ситуації і, присівши, миттєво вихопила балончик з «Тереном» та почастувала ним нападника. Далі вже надягти на нього наручники було справою техніки.
Тож, як бачимо, робота не з легких і зовсім не жіноча. Але Люба Андроник за півтора роки служби звикла до цих важких особливостей. Вивчила контингент дільниці, методи роботи з конкретними особами. Зараз вона вже нікуди не хоче переходити. До речі, дільниця в неї в самому центрі міста, де найбільше скоюється правопорушень і злочинів.

Лише за минулий рік (свій, так би мовити, дебютний) вона розкрила три злочини, склала 132 адмінпротоколи, оформила 5 алкоголіків на лікування та встановила один адміннагляд за особою, що повернулася з місць позбавлення волі.
За сумлінну працю єдину в області реальну жінку-дільничного минулого року нагородили відзнакою МВС «За відзнаку в службі II ступеня». А ще її - симпатичного старшого лейтенанта - від Чернігівського міського відділу УМВС висунули на конкурс «Міс-міліція — 2009», що вперше проводився на теренах Чернігівщини. І хоча цього разу вона не потрапила в призери, попереду ще все життя і служба.

Сімейні справи родини дільничних

Як вже згадувалось раніше, чоловік Люби Андроник Сергій теж працює дільничним інспектором міліції в тому ж таки Деснянському відділі міліції на пункті охорони громадського порядку №3. «Враховуючи специфіку служби, - каже Люба, бачитись доводиться рідко, адже графік вихідних у дільничних так званий «ковзаючий». Але якщо так трапляється, то ми любимо проводити дозвілля на природі, в парку чи на березі Десни». А ще дівчина жалкує, що через брак часу не може продовжувати, як раніше, займатися рукопашним боєм, відточувати майстерність самозахисту. «Буває ж таке, - каже Люба, - що часто-густо злочинець не зважає на те, що перед ним жінка, і тоді змагатись доводиться на рівних».

Борис Коновченко, тижневик «Чернігівщина» №10 (233)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.