Зефірна флористика з натуральних продуктів: як майстриня з Ічні створює їстівні букети

Валентина Цибух

Її квіти не в’януть, не потребують води й дивують не лише витонченими пелюстками, а й ніжним смаком. Мешканка Ічні Валентина Цибух створює справжні кондитерські дива – реалістичні букети із зефіру. У її руках звичайна яблучно-цукрова маса перетворюється на пишні півонії, вишукані троянди, тендітні тюльпани та гортензії.

Втім, шлях до кондитерського мистецтва для Валентини був зовсім нетиповим. За фахом вона лаборантка хіміко-бактеріологічного аналізу, працювала продавчинею одягу й ніколи не мала хисту до малювання. А сьогодні заради улюбленої справи майстриня вичавлює сотні літрів домашнього яблучного соку, заморожує кілограми власних садових ягід та годинами працює над кожною деталлю солодких композицій.

Про те, як звичайне захоплення побаченим в соцмережах відео-роликом переросло у власну кондитерську справу, у чому секрет «ідеального соку» для зефіру та чому її вироби обирають замість живих квітів – Валентина Цибух відверто розповіла нашим читачам.

– Валентино, з чого взагалі розпочалося ваше захоплення зефірною флористикою? Це було спонтанне рішення чи давня мрія?

– Усе почалося дуже банально – зі звичайного гортання стрічки в соцмережах. Побачила одну публікацію з дивовижними зефірними квітами, потім другу, третю… Спочатку подумала собі: «Та як завжди, чимось загорюся, подивлюся пару днів – і воно в мене швидко відляже». Але минає тиждень, а я все одно щодня на ці квіти задивляюся, відірвати очей не можу! Тож вирішила ризикнути й купити свій перший навчальний онлайн-курс. Потім пройшла ще один, а за ним одразу й третій. Почала потроху відсаджувати квіти, практикуватися щодня, набивати руку… Ось так, крок за кроком до цього й дійшла.

– Скажіть, а як ви продумуєте майбутню композицію? Ви спочатку малюєте ескіз букета на папері чи він одразу народжується в уяві?

– Ні, на папері я нічого не малюю, але обов’язково роблю точні письмові розрахунки.

Наприклад, записую: на такий-то діаметр основи мені потрібно відсадити стільки-то великих квітів і стільки-то дрібних додаткових елементів. Це необхідно для того, щоб чітко розрахувати кількість маси під час збирання. Адже якщо зефіру не вистачить, доробити його миттєво не вдасться: готовим квітам потрібен час для стабілізації та висихання, іноді цей процес займає 3-4 доби.

– Дивлячись на ваші вироби, важко повірити, що їх створює людина без художньої освіти. Мабуть, ви гарно малюєте?

– Зовсім ні! Малювати я взагалі ніколи не вміла, у школі з образотворчим мистецтвом завжди було дуже туго! Але от із зефірними квітами мені чомусь із першого дня стало легко – вони виходять на диво живими та об’ємними.

– Можливо, вся справа в особливій любові до живих квітів? Ви вирощуєте щось на власній садибі?

– О так, квітникарство – це моя величезна пристрасть! Усе це домашнє різнобарв’я – від вазонів на підвіконні до садових квітів і декоративних кущів – моя віддушина та натхнення. Дуже люблю квіти, маю на подвір’ї понад 80 кущів троянд! Троянда – це взагалі моя найулюбленіша квітка. Ще дуже люблю лаванду.

– А з чого саме ви створюєте свої їстівні букети? Купуєте готову масу чи варите зефір самостійно?

– Готовими сумішами я не користуюся – зефір варю виключно сама! Усі спеціалізовані інгредієнти, як-от якісний агар-агар чи альбумін (сухий білок), замовляю в інтернеті. Сік для основи вичавлюю сама з яблук. Варю масу й одразу відсаджую з неї квіти, поки вона гаряча й пластична.

– За консистенцією це нагадує збиту меренгу?

– Так, виходить дуже пишна, в’язка й густа маса. І вже з неї за допомогою кондитерських мішків та металевих насадок я формую пелюстки та суцвіття.

– Скільки часу ви витрачаєте на створення одного такого букета?

– Часу йде чимало, усе залежить від деталізації. Якщо квіти великі – наприклад, розлогі півонії чи класичні троянди, – їх відсаджувати значно швидше. А якщо потрібно зробити дрібний, мереживний букет із ромашками, волошками та ягідками, то над ним можна просидіти 5-6 годин поспіль.

– А які зефірні квіти замовляють найчастіше? Чи є у покупців свої фаворити?

– Особисто я щиро люблю абсолютно всі квіти! А замовники найчастіше обирають півонії та троянди. Зазвичай купують мікс: додаю туди ще дрібну гортензію, пуп’янки, зефірні ягідки й зелене листячко. Майже не буває такого, щоб замовляли монобукет тільки з одного виду квітів.

– Чи купують ваші вироби для відправлення в інші міста?

– Так, я активно працюю й над відправленнями поштою по всій Україні. Не можу сказати, що замовлення є прямо щодня, але під час свят попит дуже високий: на дні народження, День учителя, випускні вечори та останні дзвоники.

– Тобто зефірні композиції купують як оригінальну заміну живим букетам?

– Саме так! Це ж не тільки красиво, а ще й смачно. Постояв букет на столі, помилувалися ним – і його можна з’їсти за чашкою чаю. Найсвіжіший і найніжніший зефір у перші 14 днів, тоді він прямо тане в роті. Але й потім він зовсім не псується, а просто зверху вкривається тоненькою цукровою скоринкою. Є навіть люди, які навпаки люблять, коли зефір трохи підсохне. Загалом його можна спокійно зберігати місяць чи півтора, якщо тримати під плівкою, аби він повністю не скам’янів.

– А скільки часу сохнуть готові квіти після відсаджування?

– Усе залежить від вологості повітря та розміру самої квітки. Зефір дуже боїться підвищеної вологості! Якщо надворі сухо, дрібніша квітка висихає за добу. А великі й пишні бутони можуть сохнути дві-три доби.

– Пам’ятаєте свій найперший зефірний букет?

– Звісно! У мене навіть зберіглася його фотографія на пам’ять. Але ж я не одразу взяла й зібрала повноцінну композицію. Близько трьох тижнів я просто щодня відсаджувала окремі квіточки на пергамент, відточувала рухи. Мої домашні спочатку з великим задоволенням усе це дегустували, а потім уже сміялися: «Ой, ми цим зефіром вже так об’їлися, що дивитися на нього не можемо!». І лише коли моя рука стала впевненою, я зібрала перший букет.

– Ягоди та сік для своїх кондитерських шедеврів ви заготовляєте самі?

– Так, усе своє, домашнє! Яблучного соку я вичавлюю дуже багато. Наразі вже вичавила 320 літрів і ще збираюся вичавлювати. Але ж для зефіру підходить далеко не кожен сік! Потрібно, щоб він був лише із солодких сортів яблук. Якщо сік буде кислим, агар-агар просто не схопиться, і зефір розпливеться. Тому доводиться шукати саме солодкі яблука.

Малину та смородину вирощую у власному саду. Ягоди ретельно перебираю, перетираю через сито й заморожую у відерцях. Сливи теж свої – вирощуємо класичну Угорку та дуже солодку білу сливу. Усе це – натуральна, екологічно чиста сировина, у якості якої я впевнена на всі сто відсотків. Саме в цьому, мабуть, і полягає головний секрет смаку моїх виробів!

Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.