Лікар Костянтин Смолінський: «У жінці закладена прекрасна місія, і я завжди раджу її виконати»

 Костянтин Смолінський

«Уже в дитсадку я знав, що стану лікарем», – усміхаючись, пригадує Костянтин Феліксович Смолінський, досвідчений акушер-гінеколог вищої категорії, завідувач пологового відділення Ніжинської центральної міської лікарні імені Миколи Галицького.

25 років свого життя лікар присвятив делікатній і важливій сфері жіночого здоров’я, трепетним моментам ведення вагітності пацієнток, підтримав сотні малят у їхньому прагненні з’явитися на світ.

Про це та інше – у нашій розмові.

-Мої батьки працювали в медицині, – говорить лікар. – Мама – фельдшером у психоневрологічному диспансері, а батько, Фелікс Смолінський, акушером-гінекологом. Вибір батька став і моїм. Він – приклад для мене.

-Чи застосовуєте якісь особливості в підході до лікування пацієнток?

-У лікаря не має бути поганого настрою. Що б не сталося вдома, а приймати пацієнтів ми маємо завжди з усмішкою. Тоді наш позитив передається і їм. А ще – в акушерстві немає місця егоїзму: або ти повністю віддаєш себе роботі, або просто не можеш повноцінно виконувати її.

-Як створюєте атмосферу довіри в роботі? Бо ж ваша професія поєднує в собі і медика, й хірурга, і психолога…

-Так, таке поєднання є незмінним. Цьому вчишся. Я бачив, як працює мій батько, колеги, вчився сам. Ми, лікарі, маємо відчувати емоційний стан пацієнта. А жінки -то взагалі особливий світ, їх треба і вислухати, і заспокоїти, і в чомусь переконати. І зробити це медично грамотно. Жіночий організм загалом вражає, в ньому багато залежить від емоцій.

-Чоловік-гінеколог – це вже не викликає подив, жарти і стереотипи?

-Думаю, ні. Стать не має значення, якщо ти – лікар. Тут важлива кваліфікація, професіоналізм, такт, емпатія та довіра. Чоловік-гінеколог на прийомі бачить жінку виключно як пацієнтку, і крапка.

-Які основні поради Ви могли б дати жінкам для підтримки здоров'я на різних етапах життя?

-Банально, але – дбайте про себе. У мене були пацієнтки, які відвідували гінеколога один раз на 10 років. У інших виявляли онкологічні захворювання під час медичного огляду… Тому наголошую: навіть якщо немає скарг, профілактичний огляд раз на рік – це просте, але дуже важливе правило. Дотримуйтесь його. А при наявності скарг – не відкладайте. Менопауза – теж не привід забути дорогу до лікаря. Любіть себе, турбуйтеся про себе!

Ще я завжди раджу жінкам народжувати. Якщо є проблеми з жіночим здоров’ям – наважтеся, зробіть те, що закладено в вас природою. Виконайте цю місію! За моїми особистими спостереженнями, ті жінки, які багато разів стали мамою, мають менше проблем зі здоров’ям.

Також я до останнього відмовляю жінок, які з певних причин наважилися перервати вагітність. Прошу дати дитині шанс з’явитися на світ. І серед моїх пацієнток є такі, що прислухалися і зберегли життя. Недавно одна така жіночка при зустрічі дякувала. Це цінно.

-У вашій лікарській практиці точно є ситуації, які Ви будете згадувати завжди. Поділіться.

-Є. Пам’ятаю пацієнтку, їй на той час було 53 роки, жителька Ніжинського району. Я був на чергуванні, коли її в сльозах привіз чоловік.

Місцева фельдшер кілька місяців тому діагностувала у жінки онкологію, і родина, прийнявши той факт, готувалася до найстрашнішого. Жінці з кожним днем ставало дедалі гірше, ріс живіт, рідні думали, що росте пухлина. А того дня додалися ще й наростаючі болі. Тож чоловік просив лікарів лише знеболити, щоб дружина відчула хоч якесь полегшення.

І коли я почав оглядати пацієнтку, з’ясувалося, що вона… народжує! Ми успішно прийняли пологи. Коли я сповістив чоловіку, що він вкотре (у подружжя вже були дорослі діти) став батьком, він знепритомнів.

Ось така історія зі щасливим фіналом.

Моя професія – це те, чого я хотів і до чого йшов. І зараз, озираючись назад, розумію, що не помилився. Моя робота – то моє життя, вони нероздільні.

На жаль, чи на щастя, не вмію абстрагуватися від лікарняних палат. Даю пацієнткам свій номер телефону і не дозволяю собі не відповісти на дзвінок у вихідний, у відпустці чи пізно вночі. Якщо пропустив – обов’язково передзвонюю.

Я – лікар, і це назавжди.

Джерело: газета «Голос Присеймів'я», Катерина Гавриш

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.