Чи буде Чернігівщина батьківщиною слонів? Як глобальне потепління змінює флору та фауну українського Полісся

 

На фото: Юрій Карпенко, кандидат біологічних наук

Кліматична карта планети невпинно змінюється, і Чернігівщина не є винятком. Останніми роками зими в регіоні стають дедалі м’якшими та практично безсніжними, а літо щороку б’є нові температурні рекорди, виснажуючи землю спекою та посухами. Для пересічного містянина це лише привід вдягтися легше або увімкнути кондиціонер. Але як на такі кліматичні струси реагує жива природа? Із цим гострим питанням ми звернулися до кандидата біологічних наук, завідувача кафедри екології, географії та природокористування Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка Юрія Карпенка.

Південні експансіонери: хто заселяє північні ліси?

На думку науковця, зміна температурного балансу вже зараз суттєво перебудовує фундаментальні біологічні процеси життєдіяльності флори та фауни Чернігівщини. Види, які раніше вважалися виключно жителями спекотних південних степів Причорномор’я, сьогодні почуваються на Поліссі як удома. Навіть у найпівнічнішому куточку області – на Новгород-Сіверщині – екологи дедалі частіше фіксують нетипових «гостей», як-то тарантула (Lycosa singoriensis) – найбільшого павука України, чиї нори все частіше знаходять на піщаних прогрітих ґрунтах, або богомола звичайного (Mantis religiosa) – хижу комаху, яка ще два десятиліття тому була рідкістю для лісової зони. Рибалки вже неодноразово виловлювали в акваторії Десни рибу-голку – вид, який донедавна зустрічався лише у південних широтах.

«Ми спостерігаємо так званий процес «степовизації» Полісся, – зазначає Юрій Карпенко. – Через посушливе літо до нашого регіону масово мігрує кальцефільна (піщана) група видів. Серед рослин це адоніс весняний (горицвіт), ряст Маршалла, посухостійкі ковили та різноманітні види гвоздик. Вони активно освоюють південні схили балкових систем та річкових терас навіть на півночі області».

Драма поліських боліт та лісів

Зворотний бік потепління має тривожний і навіть драматичний характер. Доки південні види завойовують нові території, традиційні поліські види, що тисячоліттями пристосовувалися до вологого й прохолодного клімату, опиняються на межі вимирання. Гідрологічний режим Чернігівщини зазнає деструктивних змін: болота пересихають, малі річки міліють, а рівень ґрунтових вод катастрофічно падає. Як наслідок, торфовища висихають, зникають сфагнові мохи та журавлина. Область втрачає свої унікальні ботанічні візитівки.

Наприклад, якщо протягом останнього десятиліття на півночі області ще фіксували росянку – знамениту хижу рослину торфовищ, то під час останніх польових досліджень екологи вже не змогли знайти жодного екземпляра цього виду. Крім того, через зміну клімату науковець відзначає загрозу деградації традиційних хвойних лісів. Сосна масово сохне через зниження рівня ґрунтових вод та навали шкідників, поволі поступаючись місцем більш посухостійким широколистяним породам.

Рослини-акселерати та зсув природних годинників

У живих організмах природою закладено солідний «запас міцності», і певний час адаптаційні механізми дозволяють їм протистояти аномальним температурам. Проте нинішні стрибки клімату виснажують ці ресурси. Рослини змушені прискорювати свої життєві цикли, аби встигнути сформувати насіння до настання сильної літньої посухи. Наприклад, якщо раніше липа масово цвіла у липні (що й дало назву місяцю), то зараз вона зацвітає на початку червня, а в окремі роки – навіть наприкінці травня.

Уже зараз серед бур’янів з’являються види, які за сезон проходять два цикли розвитку й відповідно плодоносять двічі (влітку та восени). З’являються «рослини-акселерати», які, не досягнувши певного віку, починають надто рано цвісти й плодоносити. Відповідно у них і плоди недостатньо якісні, і зростання рослини пригнічується.

Збої біоритмів у тваринному світі

Не менш важко потепління переживають і хребетні тварини. Через розмиті межі між сезонами у них збиваються природні біоритми та інстинкти. Це проявляється в порушенні процесу линяння, наприклад узимку вже не є дивиною білка, яка бігає по снігу в рудій літній шубці замість густої сірої, адже ссавці через тепло просто не «розуміють», коли змінювати хутро. Відбуваються порушення зимової сплячки. Аномально теплі зими порушують цикли сплячки у кажанів та єнотоподібних собак.

Тварини прокидаються завчасно, швидко витрачають жирові запаси та гинуть від виснаження. Перелітні птахи повертаються з півдня занадто рано. Виникає розсинхронізація між часом масової появи комах та прильотом птахів, що катастрофічно впливає на виживання пташенят. Через обміління річок і озер водоплавні птахи поступово позбавляються кормової бази.

Як урятувати Полісся: рецепти науковців

Чи перетвориться Чернігівщина остаточно на степ із павуками та богомолами? Складати довгострокові прогнози лише за поверхневими спостереженнями неможливо. Юрій Карпенко наголошує: аби фахово оцінити глибину трансформацій, необхідно проводити стаціонарні фундаментальні дослідження щонайменше протягом 5-10 років. Оптимальною базою для моніторингу мають стати території Ічнянського та Мезинського національних природних парків.

Для мінімізації екологічної кризи науковець пропонує такі кроки:

• Повторне обводнення торфовищ – відновлення гідрологічного балансу осушених боліт допоможе зберегти унікальне біорізноманіття та зупинити пожежі.
• Розширення заповідних зон – створення нових об’єктів природно-заповідного фонду, які слугуватимуть «екологічними коридорами» для безпечної міграції видів.
• Системний моніторинг – постійне відстеження змін для прогнозування спалахів розмноження лісових шкідників і небезпечних інвазійних видів.

Слони на Чернігівщині, звісно, найближчим часом не з’являться. Проте природа Полісся змінюється прямо на наших очах. І від того, чи зможемо ми вчасно допомогти їй адаптуватися, залежить майбутнє всього нашого краю.

Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.