В Онищенківському будинку культури відбувся ветеранський захід «З Україною в серці і в долі»

Теплого літнього дня одна з громадських організацій району запросила військовослужбовців, ветеранів з родинами, волонтерів, членів родин загиблих і зниклих безвісти, воїнів, які повернулися додому з полону.

Цей великий масовий захід проходив в Онищенківському будинку культури, і всі присутні могли оглянути краєзнавчий музей при будинку культури (керівник Ольга Васильченко); послухати виступ народного вокального колективу «Журавка» (керівник Сергій Сахнін); познайомитися з художницею Раїсою Лябах і її талановитими картинами, поспілкуватися зі знавцем історії Сіверського краю, дослідником, автором наукових робіт Геннадієм Щисловським.

А ще в рамках зустрічі відбувся майстер-клас з хусткування, проведений провідним бібліотекарем міської книгозбірні імені Любові Забашти Ніною Горбань.

Більшість з тих, хто в перші місяці пішов на фронт, не були професійними військовими, вони були водіями, будівельниками, вчителями, юристами. Такі звичайні, на перший погляд, і такі незвичайні, насправді, чоловіки, воювали хоробро і зробили ЗСУ однією з кращих армій світу. Вони повернулися додому зі своїми спогадами, болем, сумнівами, зі своєю гіркою правдою. Багато хто з них залишається в строю, працюють в громадських організаціях, продовжують службу в ЗСУ, волонтерять. Їх безцінний фронтовий досвід виявився потрібним і цікавим не тільки для фронту, а й для мирного життя, для суспільства і держави.



На святі вітали таких мужніх чоловіків, для яких девізом життя стали слова з відомої пісні «...а ми ще повоюємо, а ми ще потанцюємо…» — це Сергія Цибенка, Руслана Лисенка, Олександра Міхеля, Руслана Польчакова, Володимира Тарасенка, Дмитра Сердюченка, В’ячеслава Панченка…Серед гостей була спільнота ветеранів, яка об’єдналася навколо Церкви, Віри і молитви. Їх представила родина волонтерів — Олександр і Яна Павленки. Це своєрідна ветеранська організація, діяльність якої багатогранна – вони започатковують добрі справи в ім’я своїх побратимів, беруть активну участь в житті міста та району, займаються спортом і організовують цікаве дозвілля.

Прилучанка Таміла Хімич декілька років тому об’єднала родини захисників, які потрапили в полон чи зникли безвісти. Коли сталося диво і її чоловік Олександр повернувся додому з рашистьської в’язниці, вона не покинула родини, вона й досі з ними. Оплесками вітали її чоловіка Олександра і Романа Тандуру з Линовиці, якому теж нещодавно пощастило вирватися з полону. Особлива увага і повага були виявлені до членів родин загиблих наших захисників, які теж були запрошені на свято.

Це дружина Аліна Павлоцька з синами-двійнятами Глібом і Микитою, Максим Бойко, вдови Тетяна Лутченко і Алла Корма з дітками, батьки загиблого Олега Руденка — пані Людмила і пан Микола, донька героя Вікторія, нещодавно похованого в Линовиці Віктора Васильченка… Ветерани відпочили на природі, поспілкувалися, відновили свою емоційну рівновагу, дізналися щось нове і цікаве, побачили незвичайний музей при, здавалося б, звичайному сільському будинку культури.

Привітала всіх присутніх Олена Малик. Тут скромно звуть цю велику половину актової зали «світлицею». Вона наповнена дивовижними експонатами українського народного побуту – тут є ночви, капелюхи і кошики, домоткані килимки, автентичні важкі прядки, ткацький верстат, старовинна діжа для зерна, сувої справжнього «бабусиного» полотна, рушники з найтоншими візерунками і мережкою, десятки вишитих сорочок, а також — вишиті і намальовані картини, яких вже майже не тримають в сучасних оселях.



Все охайне, доглянуте і гармонійно представлено в експозиції. Це місце, де живуть історія, ментальність нашого народу, наше духовне коріння. Опікується музеєм Ольга Васильченко, а їй допомагають її доньки Юлія та Тетяна, колежанки з співочого колективу «Журавка». Цей легендарний вокальний народний колектив має творчу історію в декілька десятиріч — майже в півстоліття, і в ньому співають жінки поважного віку. Серед них — колишні вчителі, медичні працівники, бухгалтери, працівники промислових підприємств міста Прилуки, є навіть жінка-кіномеханік.

На яких тільки всеукраїнських та міжнародних фестивалях вони не співали і перемагали, де тільки не гастролювали! Львів, Київ, Чернігів, Рівне, Піски, Чорноморськ, Кропивницький! І досі пам’ятають назви цих фестивалів – «Сливовий фест», «Серпневий заспів», «Краснопільські вітряки», «Фольк-музика», «Різдвяні колядки»… Радо згадують свої гастрольні подорожі і дуже вдячні керівнику ОТГ Віталію Нестерку, який обіймав тоді посаду голови сільради і частенько виїжджав з ними в ці подорожі заради їх підтримки.

Ольга Васильченко пишається цим колективом, своїм селом, своєю роботою:

— Онищенківський будинок культури – це серце нашого краю, він дарує людям радість, об’єднує покоління і зберігає наші традиції. Це не просто робоче місце, це мій другий дім, моя душа. Це територія свободи, творчості, краси, натхнення і любові.

І гості свята побачили це, відчули і були вдячні колективу за гостинність та море квітів, за пісні і дивовижні експонати музею. З великою насолодою ветерани з родинами оглядали картини талановитої художниці Раїси Лябах. Пані Раїса увірвалася в культурний простір Прилуччини стрімко та яскраво, вона мала персональні виставки в Чернігові, Прилуках, її добре знають київські поціновувачі живопису. Її картини просякнуті любов’ю до України, вони глибокі і неочікувані, наповнені особливим змістом, вони заворожують своїми сюжетами і кольорами.

З великою цікавістю чоловіча половина зібрання поспілкувалася з Геннадієм Щисловським, дізнавшись багато чого нового про скіфів та греків, князів та гетьманів, про знакові події минулого, таємничого, яке ще й досі до кінця не розгадане, не вивчене. Життя і долі дружин військовослужбовців, ветеранів війни, наших загиблих захисників – особлива сторінка російсько-української війни: вона печальна і, в той же час, прекрасна, наповнена молитвами, жертовністю, чеканням, вірою…



Вони, як добрі янголи, завжди поряд зі своїми коханими — подумки чи наяву на фронті під вибухами, в жахливому полоні, в шпиталях під час лікування і реабілітації… Вони щасливі, коли чоловіки повертаються додому… Ніна Горбань влаштувала для представниць прекрасної статі майстер-клас з хусткування. Пані Ніна добре ознайомлена з цим мистецтвом хусткування. Вона розповіла присутнім про те, що хусткування — це давня українська традиція пов’язування хустки, яка слугувала не лише головним убором, а й потужним оберегом, маркером соціального статусу.

Ознайомила з традиційними способами пов’язування хусток, а також з унікальними техніками хусткування, притаманними різним регіонам України, з різницею між російською та українською хустками. Усім охочим пані Ніна пов’язала хустини за давніми зразками. Атмосфера майстер-класу була неймовірною. Частина учасниць мали можливість побувати в ролі моделей для хусткування й вжитися в образ української жінки кінця ХІХ – початку ХХ століття. Гості покидали Онищенківський БК задоволеними, бо захід виявився цікавим і корисним.

Джерело: газета «Прилуччина + Прилучаночка», Лілія Черненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.