Галина Редега з Коропа виготовляє годинники та інші вироби з епоксидної смоли

Чим тривожніша ситуація навколо, тим більше хочеться краси. Вона відволікає, перезавантажує, перемикає увагу і цим зменшує напругу.

— Особливо коли створюєш її сама, — каже 51-річна Галина Редега з Коропа, котра захопилася виготовленням та оздобленням виробів за допомогою епоксидної смоли.

За фахом вона — бухгалтер. Уже саме це слово в багатьох і досі викликає асоціації з рутинною роботою. Навіть попри те, що образ нудного бухгалтера в окулярах серед стосу паперів застарів і зараз представники цієї професії мають високу адаптивність — адже закони змінюються мало не щомісяця, тож бухгалтери мають бути надзвичайно гнучкими і швидко освоювати нове.

— Потрібна була емоційна розрядка після роботи із цифрами? Чи шукали засіб для подолання стресу? — намагаюся вгадати, як виник інтерес до нової справи.

— Хотілося навчитись робити речі, які дуже подобалися, — відповідає Галина.

Виявилося, що бухгалтером вона зараз не працює. Більш ніж 10 років періодично їздить до Фінляндії. Спочатку це були суто заробітки. Заради роботи довелося підтягнути англійську. Тепер у неї там друзі. Їздить допомагати їм у магазині. Красу, що захопила, побачила за кордоном, а згодом — і в Україні. Це були ті самі вироби — оформлені за допомогою епоксидної смоли: термоактивного рідкого полімеру.

Чим більше Галина дізнавалася, як вони створюються, тим сильнішим ставало її бажання спробувати самій. Цієї зими лід рушив. Вона знайшла через Інтернет студію в Києві, яка пропонувала навчання і практику. Коли розказала про своє бажання, там порадили:

— Не відкладайте, найкращий час починати — поки хочеться.

Їй дуже хотілося. Просто горіло.



Галина поїхала в Київ одразу після Новоріччя. Замовила індивідуальні заняття, бо хотілося якомога швидше все освоїти. Через це й почати вирішила не з виготовлення іграшок, підставок чи брелоків, як роблять новачки, а зразу зі стільнички.

— Ну у Вас і масштаб! — одночасно здивувалась і підтримала майстриня в студії.

Спочатку вона запропонувала учениці обрати базові кольори, з якими вона працюватиме. Та віддала перевагу червоному і чорному.

— Впевнені? Може, все-таки варто почати з інших? Ці не пробачають помилок. Не вдасться приховати жодної, — попереджала наставниця.

Та Галина не змінила рішення.

Каже: це як учитися кермувати машиною. Якщо освоїш їзду з механічною коробкою перемикання передач, з автоматичною буде завжди легше. Вона свого часу навчилася на механічній. За кермом уже 18 років.

Навчання в студії тривало 8 днів. Закінчувалось о 16-й. Але думки, плани не відпускали до пізнього вечора.

Під кінець курсу майстриня розказала, де краще замовляти матеріали для роботи, порадила найкращих виробників.

Додому Галина повернулася окриленою. І зразу приступила до справи. Зізнається: нове заняття «накрило» з головою.

— Я дуже люблю каву. Раніше пила її мінімум тричі на день. А тепер навіть про це часто забувала. Бо робота була мені в задоволення. До цього жодне заняття так не захоплювало.

— І що, одразу все виходило? Не було огріхів, невдач?

— Були. І невдачі, і сльози. Навіть чоловік, який завжди підтримував мене, казав: «Якщо плачеш, то, може, не треба продовжувати?» Але як було зупинитися, коли я вже цим захворіла?

— Яким був Ваш перший виріб?

— Це був ГОДИННИК у вигляді карти України. У синьо-жовтих кольорах. Виставила його на своїй сторінці в Інтернеті. Захотілося дізнатись, як оцінять. Було багато схвальних відгуків. А одна жінка захотіла купити. Вона їхала до дочки за кордон. Шукала подарунок. І «запала» на мій годинник.

Скільки їх було потім, Галина не рахувала. Каже: вдома не лишилося жодного готового — всі розкупили.



— Розкажіть, як Ви їх робите.

— Спочатку замовляю матеріали: форми для виробів, годинникові механізми тощо. З оздоблення — переважно сухоцвіти, натуральні камені, блискітки. І, звичайно ж, саму епоксидну смолу. Вона тягуча, треба змішувати із затверджувачем у визначених пропорціях. При змішуванні ці два компоненти вступають у хімічну реакцію, перетворюючись згодом на міцний пластик.

Сама смола — прозора, тож бажаний колір я отримую, додаючи барвники. Потім — заливка.

Нерідко, особливо при створенні годинників, Галина використовує смолу різних кольорів, не тільки дозволяючи, а й допомагаючи їм на стику змішуватися — від цього виходять неймовірні візерунки (техніка «Зріз каменя»). Іншу техніку («Ocean Art») майстриня використовує для імітації морського прибою, глибин океану, білої піни. Таке оформлення більше підходить для стільниць. Столики з ними виходять вражаючі.

Після заливки Галина дає виробам висохнути, відшліфовує краї, за потреби покриває поліуретановим лаком для захисту від ультрафіолету.

— Довго сохнуть?

— Годинники не менше ніж добу, стільниці — мінімум удвічі довше.

Це — улюблені вироби Галини. Хоча за допомогою епоксидної смоли можна створювати різні прикраси (каблучки, підвіски, сережки), декоративні тарілки, картини і навіть наливні підлоги. Або реставрувати старі стільниці; відшліфувати, щоб стало видно структуру дерева, і покрити прозорою смолою.

— За кордоном такі вироби цінились. А чи зацікавлять вони когось у нас, та й чи на часі — такі думки були в мене на самому початку. Потім вирішила: якщо ні, робитиму тільки для себе.

— І що в результаті?

— Замовлень не бракує. Працювати цікаво, бо кожен новий виріб не повторює тих, що вже створені. Часто клієнти надсилають свої дизайни.

Працює Галина вдома — пристосувала під майстерню одну з кімнат.

— Тут уже тіснувато. Треба окреме приміщення.

Тепер, коли все вже добре виходить, вона не проти організувати майстер-класи, щоб і інші змогли навчитися.

— А що кажуть про Ваші роботи фінські друзі?

— Вважають, що вже час робити великий бізнес, — усміхається.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.