Тетяна Кузьменко вже більше 20 років проводить екскурсії по парку «Тростянець» на Чернігівщині

Для більшості відвідувачів Державний дендрологічний парк «Тростянець» – це місто для чудової прогулянки в тиші вікових алей. Для пані Тетяни Кузьменко, нашої сьогоднішньої екскурсоводки, він – невід’ємна частина її життя, яке нерозривно пов’язане з Тростянцем: тут вона народилася, тут сформувалася як особистість і тут уже багато років поєднує дві відповідальні місії – бібліотечну справу та екскурсійну діяльність. Уже 20 років пані Тетяна працює завідувачкою Тростянецької бібліотеки-філії КЗ «Парафіївська публічна бібліотека» Парафіївської селищної ради, а також є екскурсоводом Тростянецького дендропарку.

Таке поєднання професій не є випадковим. Робота з книжковими фондами привчила її до точності фактів та глибокої пошани до першоджерел, а життя в самому серці Тростянця додало її екскурсіям особливої автентичності, яку неможливо запозичити з підручників. У її розповіді дендропарк постає не просто об’єктом садово-паркового мистецтва, а цілісним архівом природи. Як досвідчена бібліотекарка впорядковує книжкові полиці, так пані Тетяна розгортає перед нами сторінки історії роду Скоропадських, майстерно вплітаючи ботанічні характеристики рідкісних екзотів у контекст світової культури. Це не просто онлайн-екскурсія Тростянецьким дендропарком – це занурення в історію місця з людиною, яка знає кожен вигин місцевих «швейцарських» гірок так само добре, як і рідні книжкові стелажі.

Весільний подарунок, що став справою життя

Тростянецький дендропарк – пам’ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття. Його історія нагадує романтичну легенду. У ХІХ столітті молодий поміщик Іван Михайлович Скоропадський отримав ці землі як весільний подарунок. Хтось інший просто збудував би маєток, але Скоропадський мав іншу пристрасть – він хотів створити рай на землі.

– Тростянецький дендропарк – це унікальне місце, де зібрана колекція дерев і кущів, яку власник плекав упродовж усього життя, – розповідає пані Тетяна. – Паралельно зі своєю громадською діяльністю та господарюванням Іван Скоропадський захопився прикрашанням прибудинкової території. Це захоплення тривало впродовж усього його життя. Він купував екзотичні та реліктові дерева. Але найдивовижніше – це штучне формування рельєфу. Тростянець – рівнинна територія. У другій половині ХІХ століття Скоропадський привіз із Європи методику штучного формування рельєфу й на протилежному боці від штучно створеного ставка почав формувати гірську частину парку. Там, де раніше був лише горизонт, виросли «гори», що віддзеркалюються в зелено-блакитній гладі ставків.

Історія назви: від річки до хутору

– Уперше наше селище згадується у 1549 році як власність Києво-Микільського монастиря. На початку XVIII століття на цих землях виник хутір Крячів, який входив до Срібнянської сотні Прилуцького полку, а з 1782 року – до Іваницької волості Прилуцького повіту, – розповідає пані Тетяна. – У 1820 році хутір викупили Скоропадські, а в 1830 році він разом із навколишніми землями перейшов у спадок Івану Михайловичу Скоропадському та набув офіційну назву – Хутір Скоропадського. У 1919–1925 роках хутір набув статусу села й отримав сучасну назву – Тростянець. Назва походить від річки Тростянки, що протікала цією місцевістю.

Від старого дубу до дзеркальних ставків

Історія створення дендропарку розпочалася у 1833 році. Єдиною спадщиною минулого на той час був невеличкий дубовий гай, дерева якого пам’ятали ще кінець XVIII століття. Саме навколо них Іван Скоропадський почав зводити свою садибу з баштами та флігелями. План парку був створений садівниками з Петергофу – братами Євстигнєєвими. Його загальна площа сьогодні становить понад 200 гектарів. Загалом водна поверхня ставків сягає понад 10 гектарів, докорінно змінюючи мікроклімат місцевості. Ставків тут чотири: Безіменний, Лебединий, Куциха і Великий. Останній вважався композиційною віссю парку. Головним «архітектором» ландшафту стала вода. Струмок Тростянець власники маєтку перетворили на складну систему водойм: Великий ставок – завдовжки 1,3 км; Безіменний, Лебединий та Куциха – менші ставки, що доповнили водне мереживо.

Перші поразки та стратегія розсадника

Шлях до успіху не був легким. Перші спроби висадити ялини та тополі закінчилися невдачею – дерева гинули, виживаючи лише поблизу води. Замість того щоб здатися, Скоропадський змінив стратегію. Він створив власний розсадник у балці Богівщина. Це дозволило вирощувати рослини, які з «народження» звикали до місцевого ґрунту. Коли саджанців стало достатньо, їх почали висаджувати цілими масивами, що межували з просторими галявинами, створюючи той самий знаменитий ландшафтний ритм.

Ботанічна географія: від Прибалтики до Криму

У другій половині ХІХ століття географія парку розширилася до неймовірних масштабів. Саджанці екзотів доставляли звідусіль: з Ризького, Петергофського, Нікітського ботанічних садів, із саду В. М. Каразіна з-під Харкова та інших розсадників. Щоб змусити південних гостей виживати та розвиватися на півночі України, застосовували хитрі методи щеплення: наприклад, ніжні південні дуби прищеплювали на стійкий місцевий дуб, а сибірський кедр – на звичайну сосну. Ці експерименти дали змогу парку швидко «одягнутися» в унікальні декоративні форми.

Зелений щит: 180 гектарів захисту

Скоропадський розумів: щоб урятувати екзотичну колекцію від степових вітрів, потрібен захист. Так навколо дендропарку з’явився величезний «зелений щит» – лісозахисні смуги площею близько 180 гектарів. Ці лісові масиви – березові, соснові, дубові – на відстані до 2 км від парку створили особливий купол, усередині якого заморські дерева почувалися як удома.

Рукотворні Альпи Чернігівщини: як у Тростянці «виростили» гори

Якщо ви опинитеся у Тростянецькому дендропарку й відчуєте під ногами крутий підйом, знайте: це не жарт природи. Це результат 30-річної титанічної праці, яка перетворила плоский степ на мальовничий гірський край. У 1858 році Іван Михайлович Скоропадський та його головний садівник К. Д. Шлінглоф розпочали неймовірний експеримент. Вони вирішили змінити саму географію місця. Роботи охопили величезну площу – 30 гектарів по обидва боки Великого ставку. Технологія була водночас простою та геніальною: на місцях майбутніх вершин залишали існуючі дерева. Вони ставали живим «каркасом», який повністю засипали землею. Так створювався штучний рельєф, де окремі піки сягали 35 метрів заввишки. Упродовж трьох десятиліть тисячі рук насипали ці пагорби, які згодом засадили соснами та чагарниками, щоб коріння «закріпило» нові гори. Сьогодні ці схили виглядають настільки природно, що важко повірити в їхнє штучне походження.

Золота ера: 623 дива природи

У 1886 році власники провели першу велику інвентаризацію свого дітища. Результати приголомшили ботаніків того часу. Парк розрісся до 170 гектарів, а його колекція стала справжньою живою енциклопедією планети. Тільки уявіть це розмаїття: 623 види та форми рослин – неймовірна цифра для приватної садиби! Лише хвойне царство налічувало 61 вид, серед яких – 51 вид ялин і ялиць, а також рідкісні туї та ялівці. Серед листяних – 60 видів клена, 50 видів дубу та десятки видів берез, лип і ясенів. Парк перетворився на складний організм, де кожен вид мав своє місце в загальній симфонії ландшафту.

Парк, доведений до досконалості

Наприкінці ХІХ століття Тростянець нарешті набув вигляду закінченого шедевра. Це вже був не просто парк, а витончений простір для відпочинку. 180 гектарів зовнішніх насаджень, які створювали надійний захисний пояс, оберігали паркові рослини від вітрів. Мережа звивистих доріжок запрошувала до прогулянок. По всьому парку розставили кам’яні та дерев’яні лави, звели витончені альтанки та мости через канали. Пейзажі доповнювали скульптури й малі архітектурні форми, що робило парк схожим на найкращі сади Європи. Тростянецький дендропарк став доказом того, що за 30 років цілеспрямована людина може не лише посадити дерево, а й змінити обличчя землі, подарувавши нащадкам справжню «гірську казку» там, де раніше гуляв лише вітер.

Нащадки Івана Скоропадського

У 1887 році пішов із життя засновник парку Іван Скоропадський. Після смерті господаря маєток перейшов у власність його онукам – Павлу Петровичу та Михайлу Петровичу Скоропадським. Майбутній Гетьман Української Держави Павло Скоропадський дитячі роки провів у Тростянці. Тут він проживав із матір’ю з п’яти до чотирнадцяти років. Його вихованням займався Іван Михайлович Скоропадський. Пізніше Павло Петрович згадував:

«Перші українські враження мені на віяні в будинку мого діда».

В оселі багато співали українських пісень. На стінах висіли портрети гетьманів, полковників, старшин, серед них – і портрет Гетьмана України Івана Мазепи, до якого ставилися з повагою та симпатією. Тут висіла козацька зброя, стояли старосвітські сервізи, келихи, кубки й книги. Останніх було багато – ціла бібліотека різними мовами, а надто книжок українських: друкованих і давніх рукописних. Є багато свідчень, що Павло Скоропадський дуже трепетно ставився до Тростянецького маєтку й навіть у бурхливі роки намагався підтримувати парк у належному стані.

Тінь забуття: коли зникають дерева

Найважчим ударом для дендропарку став січень 1918 року. Величну садибу Скоропадських було вщент зруйновано, а унікальний дендропарк на два десятиліття передали тваринницькому радгоспу. Замість витончених прогулянок тут панувало господарське недбальство.

Перші кроки до порятунку

Світло в кінці тунелю з’явилося тільки у 1938 році, коли парк нарешті відокремили від радгоспу. У 1940 році він отримав статус державного заповідника. Держава виділила 30 гектарів орної землі для створення розсадника – це був перший реальний шанс на відновлення колекції, однак справжнє відродження почалося пізніше.

Інвентаризація 1948 року показала трагічні результати: із 623 видів рослин, якими пишався парк за часів Скоропадського, залишилося лише 391. Понад дві сотні унікальних екзотів загинули без належного догляду.

Академічна весна: нове дихання Тростянця

Поворотний момент настав у 1951 році, коли дендропарк перейшов у відання Академії наук УРСР. Відтоді парк перестав бути просто «об’єктом» і став науковою лабораторією під відкритим небом. На площі 11,4 га створили нову колекцію, що налічувала майже 1000 видів і форм дерев. Запрацював потужний розсадник. Тростянець почав вирощувати сотні тисяч саджанців не лише для себе, а й для озеленення всієї Північної України та сусідніх країн. Парк став головною базою, звідки насіння екзотичних дерев роз’їжджалося по всьому світу.

Більше ніж просто парк

Сьогодні Тростянець – це не лише пам’ятка минулого. Це центр, де вчені досліджують, як змусити іноземні рослини почуватися як вдома в нашому кліматі. Завдяки праці поколінь науковців ландшафти, які колись ледь не витоптала худоба, знову стали шедевром садовопаркового мистецтва. Нині тут ростуть справжні живі копалини та гості з далеких континентів – зокрема такі релікти, як тис ягідний і легендарне гінкго дволопатеве.

Тис ягідний – рідкісна реліктова хвойна рослина третинного періоду, занесена до Червоної книги України. Цей вид зберігся з дольодовикового періоду та є справжнім «живим пам’ятником» природи.

Гінкго дволопатеве – найдавніший вид дерев із тих, що ростуть нині на Землі. У юрському періоді, понад 200 мільйонів років тому, вони зростали в Азії, Європі, Північній Америці й навіть у Гренландії, а найбільшого поширення досягли в мезозої – у період царювання динозаврів, іхтіозаврів і птерозаврів. Тому гінкго називають «живою викопною рослиною». Гінкго – єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями та хвойними; рослина є реліктовою й ендемічною, пам’яткою природи світового значення, занесеною до Червоної книги світу.

Державний дендрологічний парк «Тростянець» – одна з найбагатших колекцій деревних рослин в Україні. Тут зростає понад 100 видів хвойних (серед них рідкісні – смерека Фразера, смерека каліфорнійська, ялина канадська, туя велетенська, криптомерія японська та інші), а також дивовижні для України «гастрономічні» дерева – кавове, оцтове, пробкове й тюльпанове. Представлена й велика колекція листяних порід, зокрема дубів – понад 15 видів, кленів – понад 20, лип – 9. Найбільша загадка для відвідувачів – як ці південні красені виживають у наші суворі зими. Секрет простий і водночас геніальний: вони пройшли акліматизацію ще за часів Скоропадських. Стали «своїми» на цій землі й сьогодні не потребують жодного додаткового утеплення.

Що залишилося від маєтку?

– На жаль, історична садиба Скоропадських практично не зберіглася, – розповідає екскурсоводка. – Палац, де мешкала родина Скоропадських, узагалі не входить до території дендропарку. Будівля була зруйнована. Залишилися лише чотири службові флігелі (гостьовий флігель, літній будинок, будинок управителя та пральня), які, на жаль, перебувають у напівзруйнованому стані й досі не перебувають на обліку як пам'ятки архітектури, що унеможливлює їх відновлення.

У парку зберіглося поховання колишнього володаря - Івана Скоропадського. Іван Михайлович Скоропадський помер 23 лютого 1887 року. На горбі, насипаному ним біля Першотравневої поляни, встановили мармуровий пам'ятник, замовлений за кілька років до смерті. На надгробку викарбуваний напис:

«Люб'язний перехожий! Сад, у якому ти гуляєш, насаджений мною. Він служив мені втіхою в моєму житті. Якщо ти помітиш безладдя, що веде до його знищення, то скажи про це господареві саду: ти зробиш добру справу».

Туризм стійкості: екскурсії попри війну

Попри неспокійну ситуацію в країні, Тростянецький дендропарк продовжував приймати відвідувачів у 2023, 2024, 2025 і продовжує у поточному 2026 році.

«Я б сказала, що туристів приїжджає помірно. Не можу сказати, що їх багато, але й не мало», - зазначає екскурсоводка.

Основний потік відвідувачів прибуває з найближчих великих міст Києва, Чернігова, а також навколишніх населених пунктів. Показово, що до дендропарка приїжджають туристичні групи навіть із прикордонних Сум та Шостки, де безпекова ситуація залишається напруженою. Окремою категорією відвідувачів є військовослужбовці, які приїжджають у відпустки та проводять час із родинами саме тут.

«Саме Тростянецький дендропарк – це місце, де можна переключитися й відновити сили. Це місце, куди хочеться повертатися знову і знову», - підкреслює Тетяна Кузьменко.

Джерело: газета "Трудова слава", Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.