93-річний Андрій Євдокимович Хомич – найстарший житель села Печі Крутівської громади

Андрій Хомич 

Андрій Євдокимович Хомич – найстарший житель села Печі Крутівської громади. Йому 93 роки. Народився, виріс і все життя прожив у рідному селі.

Знають Андрія Євдокимовича всі, адже він – майстер на всі руки. Майже жодна будівля у селі не зводилася без його участі і вмілих рук.

Село тоді велике: працював колгосп, вулиці лунали дитячим сміхом, адже майже кожна сім’я мала по 8–10 дітей, а то й більше. У сім’ї Хомичів було лише четверо дітей, тому вона вважалася малосімейною.

Андрій почав працювати в колгоспі ще хлопцем. Пережив із родиною німецьку окупацію. Добре пам’ятає той час, хоч минуло вже багато десятиліть. Село було під окупацією два роки – з 30 вересня 1941-го по 30 вересня 1943-го.

– Німців у селі майже не було: вони заїхали, переночували на майдані (в центрі села) й поїхали далі воювати, – згадує Андрій Євдокимович.

– А от мадяри хазяйнували: вивозили з колгоспу все майно, зерно, харчі. Розстріляли дружину, тещу й двох дітей місцевого поліцая.

Батько Андрія загинув на фронті. Брата Івана вивезли до Німеччини, але він утік і пішов боронити Батьківщину.

До армії Андрій працював у колгоспі. У 1951 році його призвали до війська, служив у Литві, повернувся у 1954-му. Відтоді працював на будівництві: лікарня, магазин, бібліотека, дитсадок, приміщення старостату – скрізь доклав своїх рук. Звик довіряти власному зору й казав: «Кращої мірки, ніж на око, не знайти». Він – майстер із золотими руками та добрим серцем.

– Одного разу біля села ставили стовпи по обидва боки дороги. Міряли своїми новими інструментами, але стовпи виходили криві. А я глянув та підправив «на око» – відразу видно, де хто працював, – усміхається дідусь Андрій.

У рідному селі він зустрів і свою долю. Одружився, виховали з дружиною двох дітей, мають двох онуків. Разом прожили вже 70 років у щасливому шлюбі. Дружині нині 89, подружжя досі тримає господарство, обробляє город, доглядає курей.

Люблять своє село, хоч воно й значно поменшало. На запитання, чому воно має назву Печі, Андрій Євдокимович відповів: «Колись давно, ще не за моєї пам’яті, у лісі було урочище Селище. Там стояли печі, в яких пекли хліб для війська. Чи правда це – невідомо, але коли там заготовляли ліс, знаходили цегляні конструкції».

Староста Печівського старостату Володимир Нога запросив нас подивитися, що ж то за мірка «на око». Коли ми під’їхали до подвір’я Андрія Хомича, то не відразу зрозуміли: чи то мистецька інсталяція, чи скульптура з дерева? Та, підійшовши ближче, побачили, що то – дрова. Складені так рівно й красиво, ніби під лінійку: одного розміру, однієї товщини, одне до одного… І все це – на око Андрія Євдокимовича. З усіх боків – рівненько й охайно. Ось де справжній талант, хист і любов до порядку. У його руках прості речі набувають гармонії та краси, а в серці – живе любов до праці, сім’ї та землі.

Дай, Боже, Вам, шановний Андрію Євдокимовичу, міцного здоров’я, довгих років життя, миру й благополуччя.

Джерело: https://nezhatin.com.ua/2025/10/07/mirka-na-oko/

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.