Ніна Павлик із Срібного пошила 24 сукні для одинадцятикласників
Ніна Павлик
Перший дзвоник завжди був особливим і трепетним днем для школярів. Навіть якщо дітям ще шкода прощатися з безтурботним літом, початок осені символізує нову сторінку у їхньому житті, нові виклики й відкриття. Для когось це лише черговий навчальний рік, а для одинадцятикласників - перший крок у дорослість. І, звичайно ж, у такий день виникає запитання: що вдягнути? Адже особливо дівчатам хочеться виглядати елегантно, стильно та неповторно.
У Срібнянському ліцеї вже кілька років поспіль існує добра традиція: за бажанням батьків і учениць майбутнього випускного класу дівчата замовляють однакові святкові сукні. Це додає урочистості та допомагає відійти від старого звичаю «білий верх – чорний низ», який довгі роки вважався єдино можливим варіантом. У новому образі одинадцятикласниці виглядають гармонійно й водночас виділяються серед інших школярів.
Вже четвертий рік поспіль допомагає втілювати цю традицію у життя майстриня комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Ніна Вікторівна Павлік.
Сукні, створені її руками, завжди виглядають вишукано й святково. Вони підкреслюють статус випускниць і створюють відчуття, що перед вами вже не просто школярки, а молоді дівчата, готові вирушити у дорослий світ.
- Перше замовлення я отримала ще у 2021 році, коли в 11 класі навчалася моя донька Каріна. Однокласниці попросили пошити для всіх однакові наряди. Тоді я пошила одинадцять суконь бордового кольору з бежевими поясочками. Було непросто, але результат того вартий: посмішки дівчат і їхній святковий вигляд залишили в пам’яті теплі спогади, - згадує Ніна Павлік.
З того часу щороку вона отримує нові замовлення. Були й чорно-білі сукні, і ніжно-голубі. А цьогоріч робота виявилася особливою: довелося пошити одразу для двох одинадцятих класів - різні за кольором та тканиною, але зі схожим фасоном. Та ще й виготовити для хлопців краватки у тон суконь.
Для сторонньої людини важко навіть уявити, яка це копітка праця. Адже потрібно врахувати смаки кожної дівчини, підігнати сукню за розміром, зробити примірку й внести правки.
- Я не уявляю себе в іншій професії. Мені подобається кожен робочий день, кожен новий виріб. Коли сідаю за швейну машинку, забуваю про всі негаразди. Це моя душа, моє натхнення. Люблю роботу за те, що вона приносить людям радість, - зізнається майстриня.
Тканину учениці купували й приносили самостійно, а Ніна Вікторівна уважно вислухала всі побажання. Спершу шила чорнові варіанти, аби кожна змогла приміряти й сказати своє слово. Лише після цього вдосконалювала вироби.
- Корсети, двошарові спідниці, пишні рукави - все це вимагало терпіння й уважності. Найважливіше - не переплутати мірки й виконати кожне індивідуальне побажання, щоб дівчата залишилися задоволені, - додає Ніна Павлік.
Саме в той період, коли Ніна Павлік працювала над пошиттям суконь, вона зламала ногу, проте навіть така неприємність не завадила на «відмінно» виконати замовлення і віддати його кожній дівчинці. От що означає, коли людина майстер своєї справи.
- Справді, ситуація зі зламаною ногою мене підвела. Але я зібралася з силами і все ж таки встигла виконати все вчасно. Ще й уперше у житті довелося шити краватки для хлопців. Дивилася майстер-класи на YouTube. Було цікаво й водночас складно, адже зазвичай краватка зав’язується вузлом, а я робила на резинці. Хвилювалася, чи підійдуть вони і високим, і нижчим хлопцям. Та, зрештою, результат мене приємно здивував, - усміхається майстриня.
Її роботою захоплюються як випускниці, так і їхні батьки.
- Моя сукня бордового кольору. Вона дуже стильна й водночас зручна. У ній комфортно ходити цілий день, і можна одягати не лише на свято, а й у повсякденні, - ділиться враженнями учениця 11-А класу Ніка Каленіченко.
- А для нас, батьків, це справжній порятунок! Я не люблю ходити по магазинах у пошуках одягу. Це довгі години вибору, десятки варіантів і постійні суперечки. А тут усе вирішується просто: дитина вдягнена гарно й стильно, а я майже не витрачаю ні сил, ні нервів. Та ще й сукня буде служити не тільки на перший дзвоник, а й на останній. Велика подяка цій талановитій майстрині з золотими руками! - додає Сергій, батько учениці 11-Б класу.
Наприкінці розмови Ніна Вікторівна з теплом підсумовує:
- Шиття - це моє улюблене заняття. У ньому вся я: моя душа, моє натхнення, моя любов. Коли працюю - відпочиваю душею.
Джерело: "Срібнянщина", Е.Куделя
Джерело: "Срібнянщина", Е.Куделя
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: сукня, майстриня, ручна робота, випускники, школа