Ягідна ферма родини Іщуків

 

Майже дві тисячі кущів лохини вирощує на своїй земельній ділянці родина Іщуків з с. Адамівка. А почалося все з того, як десять років тому займаючись ягідним бізнесом та реалізуючи саджанці полуниці, смородини, малини, ожини, порічки, агрусу не тільки в різні куточки України, а й за 'її межі, сім’я отримала поштою від одного з вдячних садівників-замовників шість пагінчиків лохини.



На знімку: Світлана ІЩУК у догляді за своїми насадженнями

— Про вирощування лохини на той час ми знали дуже мало. Тож, на жаль, вберегти ці кущики нам не вдалося. Надмірне підживлення перегноєм та попелом виявилось для рослин небезпечним і вони загинули. Та все ж ягід покуштувати встигли, тоді вразив їх насичений та водночас ніжний смак, недарма лохину називають «королевою ягід», — ділиться своїм першим враженням від знайомства з лохиною Світлана Іщук. — Тож вирішили спробувати посадити знову, але вже більш досконало вивчивши технологію вирощування, яка має певні особливості, не притаманні для вирощування інших ягідних культур. Брали саджанці в господарствах, де вже вирощують лохину давно, там же і набиралися досвіду, прислухалися до рекомендацій досвідчених господарів ягідних угідь. Головне, розуміння принципу росту цієї рослини і бажання працювати — тоді все просто.
Наразі на п’ятдесяти сотках землі Іщуки вирощують десять сортів лохини — ранні Дюк, Река, середні Денисблу, Спартан, Блюкроп, Блюголд, Патріот, Нельсон, Бонус і пізній Еліот. Дозрівають плоди з початку липня до кінця серпня, в залежності від сорту. А щоб отримати врожай найулюбленішого раннього сорту Дюк на два тижні раніше, посадили рослини в контейнери і розмістили їх в теплиці. Саджанці цього ж сорту, вирощені власноруч, вже пропонують покупцям.

— Звичайно, треба докласти чимало часу, зусиль та засобів, щоб отримати врожай. Адже перші плоди з’являються лише на другий рік, а от справжній повноцінний врожай — лише на четвертий-п’ятий рік росту лохини. Доглядати за рослинами нам з чоловіком допомагають доньки Катерина та Олена, онука Даша. До речі, саме Даринці вдається збирати найсолодші та найстигліші ягоди, блакитний колір лохини ще не означає її стиглість, тож треба відчувати, яку ягідку вже можна зривати, а яку ще залишити на достигання, — радіє Світлана за онучку, яка, вочевидь, успадкувала любов до садівництва від своєї бабусі.

— Після збирання лохина має ще постояти два дні, аби набрати цукристості. Для власних потреб ягоду заморожуємо,так вона не втрачає свої корисні властивості, а ще готую з неї ягідний оцет за власним рецептом.

Лохину висилаємо поштою по всій Україні. Основні ринки збуту — це Київ, Козелець, Бобровиця. Любителів солодкої ягоди чекаємо і вдома.

Секретами вирощування лохини ділюся з усіма бажаючими мати в себе на присадибній ділянці цю корисну та смачну ягоду. Лохина зовсім невибаглива. Все, що вона любить — кислий супіщаний ґрунт — легкий, дренований, багатий на органіку. Корисним буде додати до грунту торф, лісовий опад. Також її кущі потрібно берегти від «спраги» у спеку, як варіант, — за допомогою крапельного поливу. Але треба пам'ятати, що лохина не любить надмірну вологу.

Якщо дотримуватись всіх рекомендацій по догляду за рослиною, то вона може плодоносити до сорока років.

Лохина — одна із найдорожчих культур у закладанні та догляді, тому і ціна на ягоду дещо зависока. Та все ж хочеться, щоб хоча б у сезон ця ягода була на столі в українських родин. Вона багата на мікроелементи, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Крім того, це єдина ягода, яка має протиалергійну дію і сама не спричиняє алергію. Вона корисна для підтримки імунітету, зору, травлення, серцево-судинної системи. А ще лохина — джерело магнію. Тому нормалізує
кров’яний тиск, допомагає опиратися стресам. І геть не обов'язково її їсти кілограмами, щоб наситити організм вітамінами, достатньо 200 грамів в день.

— На що потрібно звернути увагу, щоб купуючи обрати якісну ягоду?
— Лохина повинна бути не м’яка, а щільна та міцна. Наліт обов’язково рівномірний, сизого кольору. Мокрі ягоди лохини купувати також не варто, зробивши вибір на користь сухим.

— Ви так цікаво розповідаєте про лохину, стільки багато знаєте про неї. Складається враження, що ви просто живете садівничою справою, почуваєтеся по справжньому щасливою саме тут, у своєму рукотворному вітамінному оазисі...
— Так, для мене моя плантація — це справжнє садівниче щастя. Коли ти ходиш поміж зелені, визираєш бодай краплинку синього кольору і таки помічаєш. Через тиждень уже повним ходом «несеться» сезон — і ти такий втомлений, невиспаний, але завалений десятками «дякую, дуже смачно», «ого, які великі», «можна + 1 ящик?», «це найсмачніша лохина в моєму житті». Хіба це не щастя?», — каже Світлана.

Джерело: газета «Носівські вісті» від 17.06.2022, Марина ЗУБ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.