Секрет щедрого врожаю нектаринів знає сосничанин Микола Дворецький

Цьогорічна важка зима залишила без врожаю теплолюбиві дерева. Сприяла їй і весна, яка віяла холодом під час цвітіння. Абрикоси і персики повернули собі статус екзотичних і за таких умов не вродили взагалі. Та щедрий урожай нектаринів у сосничанина Миколи Дворецького викликав здивування у багатьох - як? Поцікавились і ми. І не дарма,бо секрет такого врожаю все ж існує.



ПЕРСИКИ ПОТРІБНО УТЕПЛЮВАТИ

Микола Васильович Дворецький - справжній садівник, адже змусив теплолюбиве дерево підкоритись йому, а не природі. Цьогорічна зима взяла в льодяний полон дерева і скувала кожну гілочку. Та і холодна весна підіграла сніговій сестрі і не обігріла теплом сад під час цвітіння персиків і абрикосів. Багато дерев не витримали такого іспиту і просто не вродили. Микола Васильович посадив теплолюбиві дерева у своєму саду 5 років тому. І перший час догляду за ними приніс одні розчарування - молоді деревця весною або взагалі замерзли, або залишилися ледь живі. Купував деревця на місцевому ринку разом з другом, тож постійно цікавився, як у нього саджанці себе почувають. Куплений нектарин привитий на мигдалі, що робить його більш стійким до холодів. Принаймні таку інформацію повідали продавці. Купив раніше і два персики, та і вони не порадували спочатку. Як каже Микола Васильович, доглядати не вмів, тому і мерзли. Після зими живого стовбура майже не залишилося, почорніли і засохли від морозів. Один трохи відійшов, господар його «викохав». Він відійшов, дав урожай і знову змерз. Шкода було. Тому вирішив восени підготуватись до зими і своїх «дітлахів» вдягнув. Купив сітку, обмотав нею стовбури деревець так, щоб вільно проходила рука між деревом і сіткою і цей простір засипав листям і утрамбував. Крону зв’язав до купи, мов віник, і обмотав спандексом. Головним ворогом кори взимку є не так сам мороз, як сонце і вітер. А молоді саджанці особливо вразливі і їм треба приділяти увагу в першу чергу. Тепер Микола Васильович про це знає і сад до зимівлі готує належним чином.

Нектарин віддячує за догляд уже 4 роки. У товариша цього літа фруктів на дереві було з десяток. Технологію Миколи Васильовича він не використовує. Щедрий урожай нектарину розійшовся швидко - частину дали дітям, родичам, закрили компот і зварили варення. Тільки додали до нього трохи малини і тепер чекають зими, щоб по-справжньому відчути смак екзотичного фрукту з малиновими нотками.

ВРОДИЛА МАЛИНА І ОЖИНА

Малина теж своя і росте вона на ділянці біля калини. Розмір всієї ділянки 25 соток, тож навкруги будинку воля - сади, чого душа бажає. Малини день тому садівник-любитель зібрав півтори літри. Це вже другий урожай за рік. Була колись і ожи-на-малина, та її звели. Надто колюча і розрослася активно. Від них через огорожу пустила гілля до сусідів і вдрала туди, врятувавши собі життя. Тепер прижилась у них. А ось від інших сусідів до них добралася інша малина, яка тут і залишилася.

Калини колись росло два кущі, та один спиля-ли,адже поряд ріс абрикос. Його і залишили. Та і одного куща калини вистачає повністю. Зривають по 6 корзин. Перетирають з цукром, в’яжуть у пучки, підвішують і взимку варять чай. Дружина Ганна Вікторівна любить її їсти просто так. Користь від цілющих ягід є в любому вигляді.

А ще серед усього в саду є ожина, якою Микола Васильович пишається, і на те є певні причини. Сорт ожини має дуже буйні ягоди. «їх спокійно можна надіти на палець, як наперсток», - каже господар. В позатому році виписав ожину сорту Оркан по інтер-нету. Ожина змусила похвилюватися, адже приживалася надто довго. Та на осінь жага до життя перемогла і нова «жителька» подарувала одну китицю ягід. І це стало справжньою радістю. Цьогоріч вже зібрали з неї чимало ягід. Трохи продали, частину поклали до морозильної камери. Та наступної весни площу під сортом Оркан збільшать. Довжелезні гілки в 10 кущів, які ростуть, прикопали, вони пустили коріння і утворились нові кущики. В планах, що весною буде біля 20 кущів. У одного знайомого є ожина сорту Тріпл краун. Попросив і посадив, а вона не прийнялася. Та Микола Васильович здаватися не збирається і знову звернувся до того ж знайомого. Та цього разу домовилися обмінятися сортами навесні.

ЯБЛУКА, ГРУШІ І 6 СОРТІВ ВИНОГРАДУ

Посадив любитель-садовод 2 яблуні, які також купив не так давно на місцевому ринку. Одна вже порадувала першим урожаєм.

Була і груша, та зрізали. І зробив це Микола Васильович без ентузіазму, адже вітер її звалив. Шкода, бо на її прищепили два сорти і груша родила добре. А ще є місце винограду, якого аж 6 сортів. Половину з них купив не так давно - лози тільки починають рости. Та на одному з них вперше вродило три грона винограду. Раніше хотів завести Кишмиш безкісточковий. На місцевому ринку купив. А коли діждались першого врожаю, то сорт виявився з кісточками. Хоча і Кишмиш. А три сорти місцеві, брав у друзів. Один з них, рожевий, неймовірно пахучий і його аромат чутно далеко. Тільки шкода, що назви місцевих сортів не знає. Цієї весни знову купив 3 персики і 1 нектарин. Один з персиків колоновидний.

ВИРОЩУЮТЬ АРАХІС І ПОЛУНИЦЮ

А ще Микола Васильович вирощує арахіс. Садив земляний горіх грядкою, а наступного року є думка посадити його одним довгим рядком через увесь город. Та і у вирощуванні цієї незвичної культури є також свої секрети, адже садить чоловік її тільки тоді, коли квітне акація. І ніяк не раніше. Інакше посадковий матеріал просто погниє в землі. Урожай арахісу також роздають.

Дуже любить Микола Васильович доглядати за садом, а ось до чого у нього заборона - це полуниці. За ними слідкує сама господиня. Сортів теж не мало. І смакують цією ароматною ягодою два рази на рік. Теперішній прогрес нових виведених сортів дає таку можливість.

800 СТЕБЕЛ ПОМІДОРІВ ТА ОГІРКИ У ВЕРЕСНІ З ТЕПЛИЦІ

А ось те, що стосується помідорів на їх дільниці, взагалі викликає подив і захоплення. А все тому, що садять їх понад... 800 стебел. «Нащо стільки?» - здивувались. Справа в тому, що в доньки, яка живе окремо, біля будинку зовсім мало місця під городом, от і вирощують,щоб поділитись.

Декілька днів тому зібрали корзину огірків. А виростили їх в теплиці. Колись їх було декілька, тепер вистачає і однієї.

Росте понад 10 кущів смородини. Урожай з неї трохи продали, а решту роздали і залишили собі.



МРІЯ ГОСПОДАРЯ - ВИРОСТИТИ ХУРМУ

А є ще одне дерево, яке купив садівник-любитель в інтернеті і тепер знає секрет, як краще його садити. Тільки секрет цей розкрив власний гіркий досвід. І це дерево - хурма. Дуже бажав Микола Васильович виростити її. Замовив в інтернеті і вибрав серед посадкового матеріалу вже міцне, як йому здавалося, дерево. Прислали. І було деревце в упаковці понад 2,5 метри висотою. І такий розмір воно мало вже обрізаним. Коренева система хоч і добра, та все ж

Чим більший саджанець, тим він гірше приживається. Грошей не шкода за нього - мрія ніколи не буде дорого стояти, коли вона справжня. Просто знову треба чекати рік, поки можна буде посадити новий саджанець. Та наступного року він придбає вже невеликий посадковий матеріал - нехай і почне родити пізніше, та головне, щоб хурма прижилась. Господар взагалі має таку рису, раз щось задумав, то обов’язково зробить.

НА ВСІ РУКИ МАЙСТЕР

7 років тому побудував у саду альтанку. І її могло б і не бути, якби не побачив він таку в Управлінні осушувальних систем. Там майстри зводили шестигранну альтанку. Побачив і загорівся. Взяв розміри, все записав і звів дома таку ж. Обробив деревину розчином від жука, тоді пофарбував морилкою і в завершення наніс лак. Влітку п’ють каву і чай в ній. 60-річний Микола Васильович має руки золоті і трудиться вже 39 років в Чернігівтеплокомуненерго. Вже багато років бригадиром. Та прийшов сюди слюсарем, був шофером. Народився у Кнутах, за Десною, і виріс на Сеймі. Рибалку любив з дитинства. А ще дитиною любив кататися на машині. Колгосп тоді жив, машини їздили туди сюди і він дивився на них і уявляв, що сам сидить за кермом, сам ремонтує і вірив, що це саме те, що потрібно йому насправді. Вступив до Ніжинського технікуму механізації і через три роки вже мав омріяну професію. Далі армія, де був водієм. А коли повернувся, то не пройшло і два місяці, як влаштувався в цю організацію, де працює і до цього часу Та чим ближче до пенсії, тим все більше було бажання просто займатися садом в своє задоволення. Так і почав готувати для пенсійної радості сад. Робота не з легких -старі системи часто виходять з ладу і доводилось за роки роботи серед ночі ремонтувати. Має вдома і свій тракторець. Колись багато садили картоплі, а тепер тільки для себе - не вигідно. Як і в дитинстві, так і зараз обожнює рибалку. Колись взимку постійно ловив і на льоду, та здоров’я вже не те для такого лову. А ось в інші пори року вудку до рук бере частенько. Є своє авто, на якому їде рибалити. І ще обожнює збирати гриби. Цей рік на садовину бідний, зате на гриби виявився аж надто щедрим - не збирає їх хіба зовсім лінивий. Вже наносили лісових дарів і закрили в баночки, та зараз дома гостюють родичі з міста і збираються вже в дорогу. Вони великі любителі лісових делікатесів, тому Микола Васильович наділив їх своїми запасами з радістю. «Я ще назбираю, було б бажання», - ділиться планами господар. Ось такі секрети садівника-любителя, який любить землю! Щедрих врожаїв вам і в доброму здоров’ї їх ростити!

Районна газета «Вісті Сосниччини» №39 (10116) від 25 вересня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.