GOROD.cn.ua

Підприємиця Олеся Тимошик – про моду для немовлят і виробництво в період коронакризи

 

Чернігівка Олеся Тимошик є співвласницею підприємства з пошиття одягу для немовлят. До його появи вона працювала за фахом – бухгалтеркою, потім – менеджеркою з продажу на «Хімволокно», а згодом разом із чоловіком створили власний бізнес. Про досягнення і труднощі, про моду для новонароджених і післяковідні перспективи – в інтерв`ю.



Мама, яка допомагає іншим мамам

Як виникла ідея створити власне підприємство?
Коли я пішла в першу декретну відпустку (у нашій родині – двоє синів), то чоловік якраз у цей час із двома партнерами започаткували швейне виробництво у Чернігові. Партнери мали торговельну магазинів і був задум працювати на цю мережу, сподіваючись, що виготовлення власної продукції може бути дешевшим, аніж закупівля готової продукції. З часом я стала допомагати чоловікові на підприємстві, увійшла в курс справ. На той момент партнери вже вирішили відмовитися від виробництва і ми викупили підприємство, правда, кілька років виплачували їм кошти. Наразі маємо сімейний бізнес.

Чому саме виробництво дитячого одягу?
У часи нашого старту в Україні було всього один-два виробників якісного одягу для новонароджених дітей. Будучи мамою двох синів, я сама зіткнулася із проблемою неякісних речей. Одного разу придбала дитині речі, а вони після першого прання стали майже непридатними. Іншого разу «чоловічок» був настільки непропорційним, що аж не хотілося його вдягати маленькій дитині. З такого досвіду і народилася ідея виробляти якісні речі, аби дітям було комфортно і мами були задоволені тим, що придбали для малюків. Щоб це були натуральні тканини, хороший розмірний ряд. Ми виробляємо одяг для дітей від 0 до 1 року, також білизну для дітей молодшого шкільного віку.

Ваше підприємство має і соціальну місію. Як би Ви її сформулювали?
Так, зараз активно розвиваються ідеї соціального підприємництва, коли йдеться не лише про бізнес заради бізнесу, а й вирішення певних проблем. Наше виробництво допомагає родинам із новонародженими, створює більш комфортні умови для немовлят, яких можна одягнути в якісні та безпечні речі. Та й потім виробництво завжди має соціальну складову - робочі місця, люди мають роботу і можуть забезпечити свої родини, сплата податків.

Ви є одним із виробників речей, які отримують родини із новонародженими від держави у рамках програми «Пакунок малюка»?
Насправді у рамках цього проєкту існують два напрями – видача породіллям пакунків із готовими речами і видача карток з певною сумою коштів на них, за які можна купити речі для дитини в певних, визначених урядовцями, магазинах. Ми увійшли до переліку виробників, речі яких можна придбати за цією програмою підтримки родин із новонародженими.

Щодо пошиття речей для «бебі-боксів», то там не все так просто - проводяться масштабні тендери. І часто компанії, які їх виграють, не спроможні забезпечити пошиття вчасно визначених обсягів. Тому вони звертаються до дрібних підприємств за «допомогою». До нас теж зверталися, але в мене склалося враження, що це просто схема заробітку. Єдина вимога там проглядається – пошити задешево. Але якщо дешево, якість може дуже постраждати. Хороша ідея чомусь не знаходить такої ж реалізації. Тому грошова допомога сім’ям із новонародженими може бути більш ефективною, на мою думку. Адже є різні категорії родин і неоднакові потреби: у когось залишилися речі від старших діток, а комусь потрібно все придбати, комусь потрібен одяг, а комусь харчування.



Як контролюється якість на підприємстві?
Перший сертифікат відповідності і безпечності продукції ми отримали ще у 2015 році. У Чернігові подали документи і зразки, й отримали підтвердження якості. Потім проходили сертифікацію в профільному інституті в столиці. Надіслали поштою документи і зразки продукції, а вони видали сертифікати. Наразі працює чимало фірм, які займаються сертифікацією продукції, однак ми свідомо не зверталися до них. Хотіли, щоб цей процес був прозорим і пройшли його самостійно від початку до завершення.
Ми довго обирали тканини, з якими працюємо. Вони вже перевірені нами, часом і багатьма мамами. Це польські і турецькі тканини – вони не змінюють колір після прання, не розтягуються і не «сідають».

Мода на українське = мода на якісне українське

Чи можна говорити про моду на українське? Важко конкурувати з іноземними виробниками?
Звісно, усі ми хочемо підтримати українських виробників, купуючи вітчизняну продукцію. Але тут є один нюанс: усі ми хочемо споживати і користуватися якісними речами, товарами. Тому я би говорила про не загалом про моду на українське, а про моду на якісне українське.

Українській легкій промисловості нелегко конкурувати з іноземною продукцією, адже в багатьох країнах є суттєва підтримка власних виробників у вигляді дотацій, знижених податків. Приміром, у Туреччині. Там держава зацікавлена в розвитку легкої промисловості, її конкурентоспроможності з іноземними виробниками. В Україні багато говорять про зону вільної торгівлі з Туреччиною, але тут варто бути дуже обережними: якщо, приміром, скасують ввізне мито на сировину, то українські виробники будуть у виграші, якщо скасують мито на готову продукцію – навряд чи зможуть вижити більшість українських підприємств легкої промисловості. Дуже важливо врахувати продукцію, які виробляє Україна, і захистити своїх виробників.

У нас немає державної підтримки, на жаль. У Туреччині, з якою ми активно співпрацюємо, є державна підтримку участі підприємств у виставковій діяльності – а це нові партнери, нові ринки, нові можливості. Нашому підприємству, наприклад, взяти участь у виставці в Парижі допомагала міжнародна організація.

А до речі, про моду - чи існує вона в речах для малюків? Хто її визначає чи диктує?
Це трохи дивно звучить, але насправді мода для новонароджених існує. Я це можу говорити, і як представниця виробничого підприємства, і як мама, різниця у віці між синами якої складає шість років. Для старшого сина – це були одні, речі, в молодшого – інші, і за кольоровою гамою, і навіть за фасоном.

Ми можемо спостерігати певні тенденції у дитячій моді. Років десять тому популярними буди яскраві кольори для новонароджених, зараз, приміром, більше домінують монокольори – світлі, пастельні, гірчичні. Була історія з популярними темними кольорами. Це теж мало місце, але якщо уявити чорний чи коричневий одяг для немовлят 15-20 років тому, то оточуючі точно б дивувалися смаку мами.
До речі, є зміни і в розмірах речей для дітей. Ми розширили свій розмірний ряд кількома меншими розмірами, оскільки чимало народжується діток недоношених. Також немовлята, які з’являються на світ після ЕКО з двійнят, теж є маленькими, тому потребують маленьких речей. Зараз не прийнято сповивати дітей, навіть в пологовому їх одразу одягають в костюмчики, «чоловічки».

Працівники виробничих підприємств теж потребують підтримки в період коронакризи

Як змінилася Ваша діяльність у період пандемії?
Ми дуже відчуваємо негативний вплив карантинних обмежень через пандемію корона вірусу. Я вже згадувала про виставку в Парижі (це було взимку минулого року). Ми взяли в ній участь, але не отримали того результату, на який сподівалися – представники Китаю вже не приїхали на цю виставку. Також і європейські виробники чи відвідувачі з обережністю в той час почали ставитися до масових заходів.

Минулого року ми працювали, але на склад. Відшили продукцію, оскільки крамниці в містах західної України, Києва, з якими у нас налагоджена співпраця, зачинилися через карантинні обмеження. Намагалися зберегти колектив, відправляли швачок у відпустки, шили маски, захисні костюми. Але цього року ситуація склалася ще гірше – ми вимушені тимчасово припинити діяльність. Адже склад заповнений, а магазини, як і раніше не працюють. А головне – складно прогнозувати, як ситуація буде розвиватися надалі.

У нас працює інтернет магазин, однак це абсолютно не ті обсяги реалізації, що через торговельні мережі.



На фото Олеся Тимошик отримує подяку у стінах Чернігівської обласної адміністрації

Якої підтримки потребують виробничники в часи карантинних обмежень?
Державна підтримка у цій ситуації вкрай необхідна. Наскільки я володію ситуацією, чимало підприємств легкої промисловості в Чернігові призупинили свою роботу. Ми теж були вимушені відправити колектив у відпустки за власний рахунок.

Найцікавіше, що нашу діяльність ніби не забороняли через карантинні обмеження, однак у нас не було іншого виходу. І наші працівники не можуть отримати допомогу від держави, оскільки КВЕДи економічної діяльності не включено до тих, за якими можуть працівники отримати 8 тис. грн. допомоги. Але чим наші швачки гірші від співробітниць магазинів чи ринків, приміром?
Тому ситуація не дуже сприятлива для виробництва. Ніби це робочі місця, податки – державі, але підтримки, на жаль, не відчуваємо. Насправді більшу підтримку отримали представники торгівельної сфери, і це не зовсім справедливо.

Хочеться завершити розмову позитивно. Чи вважаєте себе успішною підприємицею?
Мабуть, я критично ставлюся до себе. І час ми всі переживаємо непростий, тому складно говорити про успіх. Але, сподіваюся, що ці труднощі - тимчасові. І ми зможемо повноцінно працювати. Коли ти отримуєш задоволення від роботи, маєш позитивні відгуки і клієнти задоволені – це і є відчуття успіху.

Що Вас надихає? Чи підтримує родина Ваші починання?
Мене завжди надихає родина – наші діти, друзі. А також я отримую задоволення від своїх хобі – катання на гірських лижах та дайвінгу. 

Автор: Ірина Синельник

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Тимошик, одяг, діти, немовлята, бізнес, підприємство, пошиття