GOROD.cn.ua

Після 50 краще, ніж у 25

 

На все життя запам’ятався Марії і Олександру той день, коли вони вперше побачили одне одного. Нічого особливого, жодних натяків на закоханість, ні обіймів, ні поцілунків. Проте саме той день став доленосним. І Олександр, і Марія вже тоді були не юними. В обох невдале сімейне життя, в неї – троє синів, в нього – син і дочка. Це трапилось 2003 року. Марія гостювала у кумів і Олександр зайшов, щоб привітати друзів з 8 Березня. Після застілля кум разом з Олександром провели Марію і її сина додому. На цьому і розійшлися. І хоч проживали в одному селі, проте за рік бачились разів зо два. Олександр постійно працював у Києві і до батьків навідувався не так часто.

Одного разу, приїхавши, зайшов знову до друзів. Для повної компанії не вистачало Марії. Щоб вона швиденько прибігла, вирішили пожартувати. «Кума, бігцем до нас, теля вдавилося», – кликала кума. Марії нічого не залишалось, як залишити всі свої справи і чимскоріш поспішати на допомогу, по-іншому вона ніколи б не вчинила. Вже тоді вияснилось, що то був такий жарт, щоб в чергове зустрітись Олександру і Марії. Але і після цієї зустрічі ні він, ні вона не наважились сказати один одному про головне, так і розійшлись по домівках і знову не зустрічались. А на храмове свято, майже через рік після першої зустрічі, Олександр не витримав і, повертаючись з батьком з Десни, де черпали пейзажі для власних картин, завернув до Марії. Так і залишився, назавжди.

Минуло 17 років, а вони не можуть один одним налюбуватись, скучають, все такі ж теплі стосунки, як і в перші роки, або ще ніжніші.



ВЕТЕРИНАР

Марія родом із Західної України. На Сосниччину потрапила за направленням після закінчення ветеринарного технікуму у 1986 році. Спочатку направили у Вільшане. Працювала в колгоспі «Хвиля революції».
Тут зустріла своє перше кохання. Народилось двоє синів. Помешкання молоді придбали у сусідньому селі Хотіївка Корюківського району, але на роботу добирались у Вільшане.
Життя не складалось, хоч чоловік не пив, що зазвичай буває причиною сварок, зате були інші вагомі причини, в таких випадках кажуть: не зійшлися характерами. Довго не наважувалась Марія залишити чоловіка. Було, що на квартиру йшла, але знову поверталась. Та все ж терпець урвався і вона звернулась за допомогою до свого районного керівництва з проханням перевести її на роботу в інше село, де є житло. Допомогли. І Марія приїхала у Велике Устя працювати в колгоспі «Авангард».
Майже 15 років була ветеринаром на фермі. В ті часи на фермі розводили і телят, і коней, були свині, вівці. Роботи вистачало, а допомогти мало хто поспішав. В той час Марія відчувала себе чужою. З вдячністю тепер пригадує Михайла Козака (так по вуличному), який завжди допомагав жінці і при розтелах, і в інших справах.
Марія разом зі своїми хлопцями обживалася. Колгоспне житло вже могла приватизувати, коли розпався колгосп. Живуть в ньому всі дотепер.

ЗАРАДИ ДІТЕЙ ПОКИНУВ НАВЧАННЯ

А Олександр народився в Алчевську. Хоч батьки родом з Великого Устя, та мали виїжджати на заробітки до Сибіру (Росія). Змінюючи міста, батьки все ж повернулися до рідного села, щоб доглянути стареньку матір. Олександр переїхав до Харкова, де й одружився. Навчався він у медичному інституті, проте закінчити його не вдалося, оскільки доводилося залишатися з дітьми, дружина на той час теж навчалася на оперну співачку і вважала свою професію важливішою.
У 2003 році Олександр повернувся до батьків. І коли утворилася сім’я Халімоненків, то в ній вже було 5 дітей. У Марії до того ще був зв’язок з чоловіком і народився третій син. Донька Олександра постійно проживала з батьком, а син приїздив на всі канікули з Росії, де мешкав з мамою, яка в Харкові вже продала спільну квартиру.

СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ


Незабаром діток додалося. І через рік лелека приніс синочка Сашу. Радості не було меж. А через два роки Марія знову відчула, що чекає дитину. Нічого так не боялися, як людського осуду. Дівчинку, яку назвали Олею, Марія з легкістю народила вже у 40 років. І стала матір’ю-героїнею. Нині старші Петя, Павло, Коля і Анастасія мають свої сім’ї. Загалом подарували бабусі і дідусю 6 внуків. Саша і Оля – цьогорічні випускники 11 та 9 класів. Всі діти навчалися добре, завжди допомагали мамі в усьому.




Багатодітна мама-героїня і бабуся


– Якщо треба щось підказати по уроках, то це робить Саша. Він у нас педагог, – хвалить чоловіка дружина. Олександр Петрович постійно мріяв про навчання. І коли працював у школі, ведучи різні гуртки, вирішив здобути педосвіту. Успішно закінчив Чернігівський педуніверситет, хіміко-біологічний факультет, проте за спеціальністю так і не працював.

Більше 10 років вимушений їздити на заробітки до столиці вахтовим методом. Марія Йосипівна залишається берегинею сімейного вогнища. Утримує корову, 3 свиней (попередні роки були ще й свиноматки), курей, вигодували 30 бройлерів. Є дві породисті собаки. Жінка сама займається штучним осіменінням корови, проводить різні щеплення – професія згоджується й досі. А ще Халімоненки обробляють 50 соток землі, з них 30 засівають під пшеницю. Є свій мотоблок.
Старший син Марії і третій теж стали ветеринарами і успішно творять свою справу у Корюківці, допомагає батько, який і досі проживає у Хотіївці.
Є у них ветаптека, де не тільки продають препарати, а й надають кваліфіковану допомогу переважно дрібним тваринкам. Анастасія заміжня, нині проживає в Росії, має двох діток.

У ВЕЛИКОМУ УСТІ ДО КЛУБУ ХОДИТЬ НЕ ТІЛЬКИ МОЛОДЬ

Учасники місцевого ансамблю «Сузір’я», яким є і подружжя Халімоненків, дуже часто збираються не просто на репетиції, а у вільний час, особливо на дні народження разом зі своїми половинками йдуть розважатися до клубу. Співають, танцюють, конкурси влаштовують. Що характерно, застілля проходять без спиртного. Якщо це дні народження, то солодкий стіл, до якого долучаються всі, хто зібрався того вечора, в тому числі і діти. Ось так розважаються Олександр та Марія. А ще влаштовують родинні пікніки, люблять і ліс, і річку.

ІСПИТ НА МІЦНІСТЬ

Халімоненки склали. Коли повертається чоловік із заробітків – то це ніби свято. Завжди повно гостинців, звучать теплі слова. Турбота, ніжність, повага і розуміння проявляється в кожному жесті, погляді, слові. Марія вже не відчуває себе на чужині. Вона щаслива. Щасливі і діти, що мають двох тат і дві мами. В їхній оселі є місце для всіх. Навіть коли
приїздить батько старших її дітей (так було завжди), то ніяких непорозумінь не виникає. Всі разом за одним столом вирішують дитячі потреби, радіють їхнім успіхам. З дітьми всім весело і нема часу на погані думки.

– Ми, дорослі, більше зосереджуємося на негативі. А діти нам показують, яке прекрасне життя, скільки всього доброго проходить за день. Ввечері потрібно сказати: це був мій найкращий день, а не зациклюватись на негативі. Ось чого бракує дорослим, – радить Марія Йосипівна.

Олена Кузьменко, газета "Вісті Сосниччини" №1 (10078), від 02.01.2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Халімоненко, ветеринар, подружжя, багатодітні