GOROD.cn.ua

Рецепти щастя. Як принцип вареників допомагає творчій родині Кравченків з Холмів на Корюківщині

 

Сім’ю Галини й Андрія Кравченків у селищі Холми на Корюківщині знають як людей творчого неспокою. Вони, наче мурашки, щодня невтомно працюють біля свого будинку. Минулого року вибороли звання господарів кращої садиби Холмів. Але на досягнутому не зупинилися. Сусіди.Сіty поспілкувалися з Кравченками й дізналися, яку мрію цьогоріч втілив у життя Андрій, і навіщо Галина їздила у село Хотіївку по дерев’яні колеса від воза.


Галина й Андрій Кравченки з меншим сином Нікітою

Будинок у квітах

Галина й Андрій Кравченки мешкають на маленькій селищній вулиці Фені Внукової. Тут неподалік живуть і Андрієва мама та брат з сім’єю. Затишна вуличка тягнеться попід ставом, що біля спиртозаводу. Вся у верболозах, сповита тишею. Тут біля багатьох будинків гарно і затишно, а біля їхнього – і поготів.

З ранньої весни й до пізньої осені подвір’я Галини та Андрія потопає у квітах! Квіти давно покинули межі двору і «пішли» на вулицю, заплітаючи бесідку, тин, дерев’яні діжі, декоративний колодязь, створені майстровитими руками господаря.


Коли всюди квіти - це гарно. Але ж їм потрібен догляд, а восени ще й велике прибирання - кілька днів, щоб все сухе позрізати, вирвати і винести

У цьому будинку Кравченки живуть двадцять років. Кажуть, придбали його, бо тут було просторо. Квіти Галина висаджувала з перших днів. Щоправда, спочатку були лише чорнобривці та айстри. А вже з роками господиня розширила своє квітуче господарство. Клематіси, лілії, троянди, гортензії, петунії та інші рослини тепер сусідять на клумбах, парканах, у старих прасках, гумових чоботях, на металевій підставці-велосипеді, у дворі, на вулиці, на городі.

Шкільна теплиця, з якої усе почалося

— Обожнюю квіти! – каже Галина. – З них починаю свій день і ними закінчую. На світанку обійду їх усі – і наче сили набираюся. Ця любов у мене зі школи, зі шкільної теплиці.






Людина з черствою душею ніколи не займатиметься квітами

Свого часу шкільна теплиця у Холмах була справжнім дивом для місцевих дітей. Учні із задоволенням відвідували цей зелений оазис, який квітував увесь рік. І охоче допомагали натхненниці цієї справи, вчительці біології Валентині Шевчик.

З радістю ходила на гурток до Валентини Степанівни й Галина Кравченко (тоді ще – Журавель). Аби тільки ближче до теплиці! Разом з іншими дітьми дивувалася, що взимку ростуть маленькі огірочки, а на 8 Березня квітують тюльпани!

У той час, коли живих квітів холодної пори ще не було у продажу, у шкільній теплиці в Холмах їх можна було придбати за копійки.

Білий віз

Білий віз – це рожева мрія Галини Кравченко! Каже, як дізналася про таку квіткову ідею, загорілася і собі зробити.

- Дерев’яний віз-клумбу, пофарбований у білий колір, з безліччю квітів я побачила у Березній на Менщині, — каже Галина Кравченко. – З того часу, як їду повз, ледь з вікна не випадаю – така краса!

Що посадити на своєму возі, Галина вже знає. Андрій же розуміє, що ту клумбу йому доведеться робити. І відвертітися не вдасться — дружина вже коліс по всьому району назбирала! По два з них спеціально їздила аж у Хотіївку.

Принцип вареників

Андрій розділяє захоплення дружини, бо і самому подобаються квіти. Може, звісно, жартома посварити її за невгамовність, але то так, скоріше, для проформи. Чоловік всіляко допомагає своїй дружині втілювати її ідеї – власні і з Інтернету. Хоча, зізнається, дружина, для цього частенько користується своєю жіночою хитрістю.

- Буває, прошу її: «Галино, зроби вареників з ягодами», - посміхається чоловік. – А вона мені: «Добре, тільки от, поки я їх ліпитиму, ти йди мені оце й оте зроби». Отак і виходить, що одне одного слухаємо і робимо.


Своїх гостей Кравченки влітку пригощають в альтанці на вулиці. І самі люблять посидіти там за чашечкою чаю

Галина згадує, як все просила Андрія виготовити дерев’яний млинок. Відкладав довго, але таки зробив. А встановлювати відмовлявся. Каже, якось соромно було і незручно, «ще подумає хто, що робити нічого – займаються дурницями». А тепер цей млинок став центральною композицією й окрасою однієї з їхніх клумб.


Його млин і її квіти - фотозона, яка приваблює всіх перехожих

- Часто помічаю, як люди зупиняються і, озираючись на хату, пробираються до млина, щоб зробити селфі, — посміхається Галина. – Бояться, напевне, що сваритиму. Нехай фотографуються, аби тільки не ламали.

А було, каже, різного. Нечесні на руку люди квіти крали й іншу шкоду їхній нелегкій праці спричиняли. Це не може не засмучувати.

Хазяйчин ставок. І хазяїнів

Жартують, що у кожного з них своя водойма. У Галини – малесенька декоративна, серед квітів, під деревом з лелечим гніздом, яке зробив чоловік. А в Андрія справжній ставок, який вирили цього року на своєму городі.


У спеку рівень води у ставочку падає, але господар вже знає, як цьому зарадити :)

- Це моя багаторічна мрія! – каже Андрій Кравченко. – Попри те, що наша хата попід ставом розташована, завжди хотів мати власну водойму. Щоб з чистою водичкою, аби там і риба була.

Придумати – ще не означає зробити. Найбільшою перепоною для втілення задуму стала відсутність у Холмах підходящої техніки. Її чоловік наймав з Чернігова. Точніше Галина знайшла контакти спеціалістів в Інтернеті. Адже їй Андрієва ідея теж сподобалася, бо це ж скільки квітів і різних рослин можна висадити навколо водойми!

Ставок вирили розміром 25 на 17 метрів і глибиною близько 4 метрів. Але постала інша проблема: куди подіти таку кількість ґрунту? Найняли бульдозер, щоб розтягнув його по всій ділянці. Щоправда, трохи таки залишили, бо Галина дуже хотіла альпійську гірку.


Захотіли - зробили. Андрій втілив свою мрію про ставок. А Галина його вже озеленила і заквітчала

Навколо ставка засіяли газонною травою, висадили різні рослини, квіти, кущі і дерева. Вже навіть троянди цвітуть! Господар обгородив ставок огорожею, зробив невеличкий спуск і дерев’яний місток. У рибному господарстві на Сновщині придбав мальків і вже зарибив свою водойму. Тепер хоче пробурити глибинну свердловину, аби тримати потрібний рівень води у ставку.

- І ще ж Галина хотіла, щоб посередині ставка був глек, з якого постійно вода литиметься, — пильно дивиться на дружину Андрій. – Треба, правда ж?

- Так, — посміхається Галина. – І невеличкий пліт, пам’ятаєш?

Спонтанний відпочинок


Кравченки мають двох синів. Старшому, Максимові – 24 роки, працює у лісі. Менший, 14-річний Нікіта – школяр, допомагає батькам по господарству.

Щоліта Галина з меншим сином ходять по чорниці. За раніше вторговані на ягодах кошти встановили гойдалку біля двору, а торік змогли заробити на відпочинок на морі. Цього року, за допомогою батьків і власної праці на зборі ягід, Нікіта придбав омріяний мотоцикл. Буде тепер стимул отримати посвідчення водія.


На мотоцикл Нікіта заробив на ягодах. Ну, і батьки трохи допомогли



Окрім своїх затратних на час і кошти захоплень, Кравченки тримають господарство: корову, поросят, курей. Андрій має хист до роботи з деревом. І власну майстерню та пилораму. Тож усі дерев’яні столи, стільці, полички – це його робота. І не лише у них вдома, а й у деяких мешканців селища. Має господар і свого трактора, але, зізнається, хоче вже замінити на менш габаритну техніку.

43-річний Андрій Кравченко працює оператором на Холминському спиртозаводі. А 42-річна Галина – домогосподарка. Окрім квітів і господарства, Галина щодня трудиться у своїй теплиці, на городі, у чималому малиннику. Вона знається на урожайних сортах солодких ягід, разом з квітами виписує їх через Інтернет. З чоловіком заклали й немаленький сад: абрикоси, яблуні, черешні, горіхи, ін. Одних лише абрикосів 15 деревець.




У саду нині достигають яблука, малина. І цвітуть квіти

Тож відпочивати Кравченкам немає коли. І своє дозвілля вони майже ніколи не планують. Усе відбувається спонтанно. Надумали – поїхали на екскурсію у Батурин, у зоопарк чи на море на декілька днів. Але й там не забувають про свої захоплення.

- Їхали якось з родичами на Голубі озера, — згадує Галина. - У Березній побігла на базарчик по молоденькі огірки, а повернулася з кущиком троянди! Дорогою додому у пакеті з водою вона вже й листочки розпустила!

Андрій, багаторічний затятий футболіст, разом з синами відвідує матчі у Чернігові та Києві. Любов до цього виду спорту передалася і меншому, Нікіті. Хлопець грає у шкільній команді.

А відпочинок для Галини – випічка. З легкої руки вдаються у неї торти, рогалики, кекси, пряники. Чоловік не нахвалиться!

- Я всім кажу, що кращої хазяйки, ніж моя дружина, я ще не бачив, — щиро каже Андрій. – За що не візьметься, все у неї виходить.

В очікуванні срібного весілля

Цієї осені їхньому шлюбу виповнюється 25 років. Галина вийшла заміж одразу після школи, як не вдалося вступити до омріяного педагогічного вишу. Андрію на момент створення сім’ї було лише дев’ятнадцять.

- Оце б ніколи подумати не міг, що Галина стане моєю дружиною, — закохано дивиться на свою другу половинку Андрій. – З дитинства пам’ятаю, як вона, така мала і вертлява, їздила на своєму велосипедику повз нашу батьківську хату.

Секретом свого подружнього життя Галина вважає поступливість чоловіка. І безмежну батьківську любов до своїх дітей. А він – її підтримку. Такі прості рецепти щастя дозволяють їм жити й творити, радіти кожному дню та цінувати все, що мають.

Їхнє срібне весілля припадає на середу, 18 листопада. Кажуть, святкувати таку річницю треба з розмахом, але краще у колі рідних та близьких, яких повинно бути не менше ніж двадцять п’ять. Зібрати таку вечірку Кравченкам буде нескладно. Їхня дружня родина налічує значно більше родичів.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: родина Кравченків, селище Холми, Корюківщина