Найбільша проблема аграріїв – не так виростити, як вигідно збути

У ТОВ «Івангородське», яке обробляє землі в Івангороді на Ічнянщині, підходять до завершення жнива. Це єдине сільгосппідприємство з чотирьох, що працюють в селі, власники якого є уродженцями Івангорода.



«Івангородське» – молоде агропідприємство, добра частина земельного банку котрого – донедавна занехаяні землі. Незважаючи на це, аграріям вдалося досягнути вражаючих результатів. Так, середня врожайність сої склала 35 центнерів з гектара, кукурудзи – 110!

У ТОВ «Івангородське» закінчують вбирати кукурудзу. Її недарма називають королевою полів, бо ж на частині тих земель, на яких доводиться працювати молодому підприємству, ця культура дала вражаючі результати.

«Ще навесні тут були чагарники, – показує рукою на 70-гектарне поле керуючий «Івангородського» Микола Горобей. – У нас менше 100 центнерів з гектара кукурудза не дала. В середньому по господарству – 110, а є поля, де урожай кукурудзи – 140 центнерів з гектара».



Цьогорічним врожаєм на підприємстві задоволені. Окрім «королеви полів», господарство спеціалізується ще й на вирощуванні сої, середній врожай якої склав 35 центнерів з гектара. Показники дійсно вражають!

«В агрономії важлива кожна деталь – якісний посівний матеріал, вчасно внесені добрива, технології. Тоді й результати будуть відповідні», – ділиться секретами Микола Іванович.

Втім, є складові, вплинути на які не під силу жодному агрономові, як-от погода. Від неї часто залежить, яким буде врожай і які витрати понесуть аграрії. Приміром, допустима вологість кукурудзи складає 14 відсотків, з поля ж вивозять зерно вологістю 28 відсотків. Отже, його треба досушувати, а це – додаткові витрати. Посушити, перевіяти, залишити на зберігання – все це впливає на рентабельність.

Тому в «Івангородському» всерйоз замислились над будівництвом власного зерносушильного комплексу та додаткових ангарів, закупівлею віялок. Тут підрахували – зерносушарка має окупитися всього за три роки. Створення закритого циклу є нагальною необхідністю, бо продавати збіжжя восени невигідно, а відсутність достатньої кількості власних приміщень для зберігання зернових веде до додаткових витрат.

«Найбільша проблема аграріїв – не так виростити, як вигідно збути», – пояснює землероб.

І хоча рослинництво залишається головним в частині доходів молодого сільгосппідприємства, перші кроки до відродження тваринництва теж зроблені. Господарство закупило 50 овець романівської породи.

«Це маточне поголів’я, – розповідає вівчар Світлана Костюк. – Наразі головне завдання полягає у розведенні тварин. Найближча перспектива – 300 голів. Порода цікава невибагливістю до умов, якістю м’яса та плодючістю», – резюмує працівниця.



В «Івангородському» розуміють: м’ясне тваринництво – це додаткові робочі місця, можливість працевлаштувати незайнятих земляків. До того ж підприємство у збитку не залишиться, адже ціна на якісну баранину сягає 150 гривень за кілограм.



Віталій Назаренко, «Чернігвщина» №45 (706) від 8 листопада 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.