Білі і пухнасті

Про об’єднані територіальні громади чомусь говорять як про панацею від усіх сільських бід та незручностей. Тональність десь така: ось усі об’єднаємось — і заживемо, грошей нікуди дівати буде. Це є велике перебільшення.



Насправді ця реформа позитивна. Але і загроз чимало.

Перше. Простому люду від неї, як то кажуть, ні холодно ні жарко. Чи раніше голова сільради, а нині голова ОТГ та старости, все одно — начальство. З непоганою ставкою, більш чистими (фізично) руками. Інтереси в них різні. Бо будь-яка надбудова, державна чи самоврядувальна, — уже механізм примусу над людиною. Так кажуть розумні книжки. Та кому в наш час вони цікаві?

Друга загроза проста і зрозуміла. Формулюється вона так: хіба від того, що п’ять-десять бідняків до купи зберуться, вони забагатіють? Власних доходів майже ніде не вистачає. Тому, щоб активізувати об’єднання, Київ дав пряник — додаткові гроші на розвиток.

Виграли перші. їм першим і дали ці гроші, і більше. З кожним роком пряник зменшується в розмірах. Скоро доведеться розраховувати лише на свої.

У сьогоднішньому номері на 7 стор. ми розповідаємо про проблеми дитячих садків у трьох ОТГ. Насправді вони є і в багатьох інших. Он Деснянська ОТГ закриває школу в Косачівці.

І в чому тут політика? — запитає читач. Чиста економіка. А закрадається підозра, що одним із мотивів таких ударних темпів об’єднання і був якраз намір позакривати в селах усе «непотрібне» руками самих же людей (депутатів ОТГ). Вони будуть чубитися з протестувальниками. А вище начальство залишиться білим і пухнастим.

При цьому всьому, повторюся, в ОТГ і багато плюсів. Але про них багато охочих рапортувати-щебетати-радіти. «Вісник» — про проблеми.

Назар Сергєєв, тижневик «Вісник Ч» №29 (1680), 19 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.