Прилучанка Вікторія Шматко єдина в області отримала на ЗНО 200 балів. Мріє про столицю

200 максимально можливих балів з української мови та літератури на зовнішньому незалежному оцінюванні єдиною в області отримала 17-річна Вікторія Шматко з Прилук, учениця 11-Б класу спеціалізованої школи №6 з поглибленим вивченням інформаційних технологій.


Вікторія Шматко

Вікторія також єдина у класі медалістка. У неї — «золото». Про те, що найвищий бал тільки у неї, дівчині повідомив «Вісник Ч».

— Як воно — бути першою, єдиною, кращою? Однокласники заздрять чи радіють?

— Усі вже до цього звикли, — усміхається Вікторія. — Коли розповідала друзям про свої досягнення, вітали. Видно, що раділи. А мені не вірилось. Гадала, що таке може статися тільки з дуже обдарованими дітьми.

— Так, може, ви така і є?

— Не думаю. Тільки наполеглива праця.

— Може, ще й спадковість? — жартую.

— Не виключаю. У мене мама теж золота медалістка.

Батьки дівчини — 41-річна Оксана Шматко, спеціаліст Пенсійного фонду, 40-річний Олександр Шматко, заступник начальника Прилуцької виховної колонії.

— То він і вас виховував? — жартую.

— Строгість завжди була присутня. Але батьки мене постійно підтримували, допомагали. У мене було багато книжок.

— А як же Інтернет?

— Це інше. Без Інтернету зараз ніяк. Але паперові книжки — це особливе.

Окрім української мови, Вікторія складала географію — 195,5 бала, математику —191 бал та англійську мову —179 балів.

— Як готувалися до ЗНО?

— З географії — самостійно. Бо чотири роки поспіль брала участь в олімпіадах. А у минулому їздила навіть на Всеукраїнську. А от з української мови займалась додатково з учителем Оксаною Янко. Вона вчила писати твори — це моє найслабше місце. Українську мову у школі викладає Людмила Бойко. їй теж вдячна за знання. І за 200 балів.

— Вистачало часу на особисте?

— У мене був тільки один вихідний — субота. Тоді зустрічалася з друзями, своїм хлопцем Ярославом Прокопенком. Він, до речі, теж медаліст. Школу закінчив у минулому році. Навчається в університеті імені Тараса Шевченка у Києві. Усі тести склав більше ніж на 190 балів. Тому у мене був
стимул не відставати.

— Були упевнені у своєму результаті?

— Спочатку перевірила чернетку і зрозуміла, що помилок не допустила. Хвилювання трохи спало. Але потім переживала, чи правильно я перенесла відповіді на чистовик. І, звичайно, переживала за твір.

Результати оголосили 15 червня. Хотіла подивитись о дванадцятій ночі. Але сайт не працював. Дізнатися бали вдалося лише о дев’ятій ранку. Коли побачила 200, одразу почала дзвонити мамі, татові, друзям. А от зі школи мені подзвонили самі. «Чому не хвалишся?» — запитав класний керівник Валерій Пономаренко, а потім вже зателефонувала Оксана Янко.

— Куди вступатимете з такими балами?

— Мрію про столицю. Планую пов’язати майбутнє з інформаційними технологіями.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №27 (1678), 5 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.