Колишній снайпер, інвалід-колясочник уже вдома
З трьох років, згідно з вироком, відсидів дев'ять місяців. І президент його помилував.
2 квітня Віктор Андрійович підписав відповідний указ. Щоб Мельника відпустили на волю, добивалися народні депутати. Зокрема, регіонал Олександр Журавко. Першого разу комісія з помилування відмовила клопотальникам. 50 колясочників дісталися Києва, провели акцію біля Секретаріату Президента за звільнення Олександра. Це вплинуло.
Здоров'ям же тяжкопораненого Євгена Осипка і не цікавиться ніхто...
1. «Розстебнув форму, а на білій футболці — кров»
Євген Осипок виріс у родині, де мати — швачка, батько — електрик. Закінчив школу. Пішов служити. Потрапив до внутрішніх військ, у Крим. Після служби поступив у міліцію.
Спочатку у патрульно-постову службу. Згодом перевівся у підрозділ судової міліції «Грифон». Сержант. У 25 років — звання, кар'єра ще попереду.
Та 7 липня 2008 року добряче попсувало плани Жені Осипка.
Розповідає:
— Я був на посту, коли почув: «Там погрожують судді». Кинувся на другий поверх, зайшов у кабінет секретаря. Кабінет судді — далі. Двері були трохи прочинені. Не встиг і поріг переступити, як чоловік у візку вистрелив у мене, перезарядив. Відчув біль, але подумав, що то травматична зброя. Крові на чорній формі відразу не помітив. Голова пішла обертом, ослаб. Розстебнув форму, а на білій футболці кров. Хотів спуститися до напарника, сказати, що пістолет бойовий. Та дійти з другого поверху на перший не вистачило сил. Присів на підвіконня між ними.
«Швидка» відвезла Євгена Осипка в Чернігівську райлікарню, бо він з Брусилова. Куля діаметром 5-6 мм пробила чоловіку шлунок, підшлункову залозу, зачепила кишківник і застрягла в м'язах за 9 мм від артерії. Операція тривала більше трьох годин. Міліціонери з «Грифону» здавали для пораненого кров. Лікарі довго «латали» нутрощі Жені. Проте куля так і залишилась на рівні другого поперекового хребця. Побоялись зачепити артерію чи якийсь із нервів. Тоді і йому потрібна була б коляска.
Реанімація, довгі тижні лікування. Крім води через трубочку, спочатку нічого не можна було їсти. Дорослий Женя харчувався, як немовля. Ріденькі кашки, сувора дієта.
Мама Євгена, Ольга Олександрівна, молила Бога про одне: «Тільки б вижив!».
Молодий, роботящий, хороший. У горілку не вкидається. За десять днів до поранення перейшов жити до нареченої Людмили.
Після виписки з лікарні Женя одужував дома. Рідні Мельника жодного разу не поцікавилися його здоров'ям. Не дали ні копієчки на лікування.
Євген Осипок не прагнув крові терориста. Сім'я Осипків навіть адвоката не найняла представляти інтереси пораненого.
Певно, даремно. Бо, люби, Боже, правду, про Женю забули всі. На суді над Мельником навіть не було ні представника УМВС, ні юриста, ні консультанта.
За Мельника ж підняли всіх на ноги: депутатів, афганську спілку, громадські організації. Адвоката з Києва направили.
2. Тіло і життя розбила бочка з-під розчину
Олександр Мельник закінчив Чернігівську школу № 29. Вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. З першого курсу його забрали в армію. А невдовзі направили в Афганістан. Служив снайпером. У грудні 1986 року, після дембеля, повернувся до навчання. Здав зимову і достроково літню сесії. Поїхав з будзагоном у село Великий Зліїв Ріпкинського району зводити будинки. 20 серпня 1987 року обірвалась бочка з-під розчину, що висіла на стіні. Вдарила зверху, розтрощила ключицю, зачепила голову. Потім вдарила хлопця об стіну. Від удару зламались ребра, тріснув хребет...
Так Олександр Мельник став інвалідом І групи у 21 рік. На все життя прикутим до візка.
Більше 20 років, проведені в інвалідному візку, розхитали психіку. Здавалось, що його права на кожному кроці порушуються. Він став судитися з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Один суд виграв, йому сплатили компенсацію за таксі, яким він приїхав з санаторію у Чернігів. За іншими позовами суди відмовляли.
У травні 2008 року залишився ночувати в окружному Адміністративному суді, прямо у візку. Проте охоронці винесли його з візком і на таксі відправили додому.
На чергове засідання за позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Деснянському суді Чернігова він приїхав уже з пістолетом.
У тому позові він вимагав 36 тисяч гривень компенсації. 21 тисячу — за невикористане за три роки санаторно-курортне лікування. По закону має право оздоровлюватися щорічно. Іще 15 тисяч — за моральні збитки.
Та 7 липня суддя Ірина Рахманкулова відмовила Мельнику у позові, бо путівки Фонд пропонував щорічно, але він відмовлявся.
3. Суддю взяв у заручниці
Коли суддя Рахманкулова зачитала рішення і схилилась над робочими паперами, Олександр Мельник дістав з-за пазухи пістолет. Згідно з матеріалами справи, він купив зброю на ринку. До речі, слідство так і не встановило, у кого. Історія про пістолет смішна. Хто з вас, читачі, зможе купити на базарі зброю?
Мельник направив пістолет на суддю Ірину Рахманкулову. Єдине, про кого думала тоді Ірина Петрівна, — п'ятирічний син. Секретарка побігла за допомогою. На поміч поспішив 25-річний сержант Женя Осипок...
Після поранення Євгена повезли до лікарні, а приміщення суду оточили спецназівці. З суду вивели всіх працівників, з'їхалися начальники-силовики. Снайпери засіли на дахах сусідніх будинків, «Беркут» готувався до штурму. Жодного психолога не було і близько.
Дві години провела у заручниках суддя Рахманкулова. Весь цей час заступник голови Деснянського суду Володимир Розинко і секретар суду Оксана Ярина, яка тільки наочно знала Ірину Петрівну, розмовляли з «терористом». Оксана Ярина плакала, стояла перед Мельником на колінах, вмовляючи не вбивати «її любиму тьотю», хоча насправді вона їй зовсім чужа людина.
Через дві години Мельник віддав Оксані пістолет.
Доки тривало слідство, Мельник сидів чотири місяці у Чернігівському СІЗО. Його звинуватили відразу за чотирма статтями: умисне спричинення співробітнику правоохоронних органів тяжких тілесних ушкоджень, незаконне зберігання вогнепальної зброї, незаконне позбавлення волі людини (судді) та погроза вбивством судді.
Держобвинувач по справі Оксана Шаповал попросила для Мельника за скоєне дев'ять років позбавлення волі. Суддя дав три.
Євген тільки руками розвів. Він отримав 15 тисяч гривень за моральні збитки. Фактично за підірване на все життя здоров'я.
Апеляційний суд залишив вирок без змін. Мельника відправили в колонію №45 Софіївського району Дніпропетровської області. Там сидять інваліди.
4. Сестра просила... підписати довідку
Бажання повноцінно жити поставило Женю на ноги. З підрозділу судової міліції «Грифон» він перейшов працювати у Чернігівський райвідділ. Зустрілися, спитала, чи знає про помилування Мельника.
— Звісно. Напередодні Великодня у Брусилів приїздила його сестра, просила підписати якусь довідку. Сказала, що віддячить... Я мовчки розвернувся і пішов.
— А тим, хто добивався його помилування, що б ви сказали?
— Хіба вони спитали, як мені? На зміну погоди куля наче ворочається у тілі, всього крутить, ламає, я ночами не сплю...
— Женю, прибічники Мельника говорили, що вам заплатили страховку 70 тисяч гривень.
— Неправда. Окрім 15 тисяч гривень за рішенням суду, я нічого не отримав. Якби не став на ноги, мене б комісували. Без пенсії, без вихідної допомоги. Виконую всі приписи лікарів, сувора дієта і т.д. Десь місяців через два буде засідання МСЕК (медико-соціальна експертна комісія). Дуже хочеться служити, поступити до вузу.
9 квітня Мельник повернувся додому. Ну що ж, ступінь покарання індивідуальний для кожної людини. Сподіваємося, він розкаявся. І не буде перекладати власні проблеми на безневинних людей.
Та одна думка не дозволяє зітхнути з полегшенням і забути про цю погану історію. Ніхто з тих, хто добивався свободи Мельнику, навіть не згадав про жертву. Ні депутати, ні «афганці», ні колясочники.
Хлопці, він майже був ваш. До коляски йому не вистачило кількох міліметрів. Будьте послідовні, якщо ви за справедливість!
Знайшлась лише одна людина, яка реально простягнула руку допомоги. Це начальник Чернігівського райвідділу міліції, підполковник Сергій Бондар. Він взяв Женю на службу.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч», № 18/1198
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.