Пожежа у Сядриному

Згоріла хата за 70 тисяч гривень, взятих у кредит і ще не виплачених. Родина потребує допомоги.

«Поки горів дах, виносили речі. А як стеля впала, приїхала наша пожежна. Через п'ять хвилин — з Корюківки»



19 березні близько дев'ятої ранку горів будинок 31-річної Людмили Науменко у селі Сядрине Корюківського району. Село входить до Корюківської об’єднаної територіальної громади. Людмила купила хату у грудні минулого року. За кредитні гроші.. 70 тисяч гривень. Виплатила 15 тисяч за три місяці. Застрахувати житло не встигла.

«Аби пожежна прибула вчасно, такого згарища б не було»

Дах і веранда будинку згоріли повністю. Лишилися залиті водою стіни. 23 березня в хаті ні вікон, ні батарей, ні речей. Родина звинувачує сядринського пожежника 47-річного Олександра Кравченка, чоловіка виконуючої обов’язки старости 42-річної Олени Кравченко. Розповідають, приїхав через півгодини після того, як загорілося. А через п’ять хвилин була ще одна пожежна з Корюківки, що за 20 кілометрів від села.

Людмила працює медсестрою в Холмах (Коркжівський район). Після пережитого потрапила до Корюківської лікарні, в неврологічне відділення.

— Раніше у тій хаті жили переселенці з Донбасу, — каже Людмила. — Хороший ремонт, металопластикові вікна. Тоді вони вирішили повернутися до себе, хату продавали. З чоловіком розлучилися, виховую 8-річну доньку Віталіну. Жили у батьків. Але тато як вип’є, починає лаятися. От вирішила піти на кредитний ризик. За хату просили 65 тисяч, ще п’ять віддала за оформлення. Тільки-но переїхали.

— Діти залишилися без хати, — плаче, ходячи по пустих кімнатах, мати Людмили 55-річна Ніна Литута. Жінка працює поштаркою. — Так горіло,.що і чавунний котел відновленню не підлягає. Газовий лічильник згорів повністю. Зять Коля, цивільний чоловік доньки, разом з друзями познімали батареї, зрізали труби. Вікна зняли, щоб вандали не порозтягали.

Напередодні, у неділю, дороги по селу були не розчищені. Кажу дітям: приходьте ночувати до мене. Я ж на центральній вулиці живу. А тоді Віталінка до школи піде. В понеділок о шостій ранку прокинулись. Я поратись пішла. Коля зібрався додому. Каже: «Піду, мам, протоплю, як Віталінка вернеться зі школи, щоб тепло було». Є піч, груба, але топили котел дровами. Газ був підключений тільки до плити. Субсидії ж немає. Кажу: «Йди, до восьмої вертайся, поснідай до роботи». Працює на місцевому фермерському підприємстві «Урожай». Не вертався. Дзвоню: «Коль, чого не йдеш?» А він: «Я тут сала підсмажив,.яйце, вже поїв».

І як відчував: подзвонив, відпросився з роботи.

Люда була у мене. Я посуд мила. Тут дочка прибігає, кричить: «Мамо, у нас хата горить». На емоціях кричу: «Людо, ти є...улася?» В чому була, так вискочила і побігла. По дорозі стріла Олену Ігоніну, каже, на пожарку додзвонитися не можемо.! Люда, як бігла, по дорозі набирала пожежну.

Збіглися сусіди. Дим вже валив з-під даху. Сусіди допомагали виносити речі. А як у кухні стеля впала, зайти було нереально. Повністю все вигоріло. Шафи, стіл, мийка. Бойлер. Біля виходу був сервант, в якому складали банки, консервацію. В кутку була одежа на прання. Напроти вішалка і у мішку вся обувачка, яку діти перенесли, але не поскладали.

Після Коля розказав. Затопив котел у кухні і пішов у кімнату. Приліг на дивані. А тоді чує якийсь хлопок. Підійшов до вікна, а на городі вже сніг чорний, дим валить. Вискочив, а з-під даху — стовпом. Набрав два відра води, вилив на котел, ще два під стелю. Не тухне. Кинувся виносити речі. Одна з перших прибігла сусідка Валя Зборщик. Врятували пральну машинку. Здоровенний холодильник, набитий м’ясом. Чи зать сам його виніс, чи хто допомагав, не пам’ятаю.

Прибігла Катя Поповська, яка живе біля пожежної частини. Каже, побігала кругом, а двері пожежної замкнені, нікого немає. О дев’ятій пожежника привіз його друг Женя Остапенко. Саша вискочив з машини, відкрив ворота частини, завів пожежну машину. Поряд вантажили дерев’яні колоди працівники з підприємства «Бїомас». Він їм крикнув, завівся і помчав. Без мигалки. На перехресті ще пропустив «КамАЗ». Від пожежної до хати менше кілометра. Дорога не прочищена, на обочині катакомби. Не проїхав, розвернувся. По дорозі підібрав, як приватне таксі, Сергія Кобця. І поїхав в об’їзд. А через п’ять хвилин після нього прибула пожежна з Корюківки. Що і як далі — не пам’ятаю, знепритомніла. Сусіди відкачували. Аби пожарка приїхала вчасно, хай би трохи кухні вигоріло; та не кімната і весь дах.

До цього на пожарці працював Миша Кочубей. У людей загорілася хата вночі. А він вийшов робити обхід, побачив дим. Господарі в хаті спали, а він їх тушити приїхав. А ти, де ти їздило? Робочий день у нього з восьмої ранку до п’ятої вечора, і вони нас дурачками роблять, що він був на робочому місці.

Поїхали до мера Корюківки Ратана Ахмедова. Поспівчуав, пообіцяв допомоги дві тисячи від міськоі ради. Винести питання на сесії може, депутати підтримають рішення на виділення ще п’яти тисяч.

— Хай що хочуть кахле а ти не слухай. — заспокоює односелець 75-річний Олександр Радченко. — Якби наша пожарка працювала як слід, усього б цього «є було

— Коли вже на Коли ній роботі дізнались, що ми горимо, направили трактор з ковшем, щоб розчистив дорогу, — додає Ніна Володимирівна.

— Що ж тепер нам робити? Купа кредитів, хати немає. І винуватих теж. Відстроювати грошей немає. Аби ж попитала головиха: чи треба допомога? Сказала, затримався, всі ми люди. На пожежу вона прибігла швидше, ніж її чоловік приїхав. Кричала; що машина довго не могла завестися. Нащо тоді пожарка ця треба?

— Ми прибігли, хата вже горіла, було десь о пів на дев’яту ранку. Коля разом з сусідами виносив речі, — каже сусідка Валентина Зборщик.

— Я не хочу неприятностей, — каже Катерина Половська (зранку 19-го ходила до пожежної частини).

— Ніно, треба по селу ходити, у людей допомогу просити. Хто сотню, хто двісті. А так одні слова.

— Близько дев’ятої ранку приходили до пожарки, вантажили плаху, — каже Ірина Кочубей, працівник підприємства «Біомас».

— Хвилин 15 на десяту пожежника привезли на машині, — додає Олександр Шишков.

— Там же, на дорозі, стояв наш навантажувач, — продовжує Ірина. — Він відкрив пожарку, завів машину і крикнув нам: «А ну, на х... тікайте».



Був у туалеті

23 березня о десятій ранку Олександр Кравченко на робочому місці був.



— Є моя вина, я запізнився на пожежу, — каже Олександр Кравченко. — На роботі був о пів на дев'яту ранку. Бачте, які у нас у пожарці умови. У частині і біля будівлі туалету немає, треба йти далі. Якраз у цю хвилину пішов по справах. У цей час на пожарку почали дзвонити люди на стаціонарний. А тоді вже мені подзвонили з Корюківки. Поки прибіг, завізся. їхав хвилин 10. 09.18 вже заливав хату. 09.23 приїхала корюківська машина.

—Люди кажуть, прибігали на пожежну, нікого не було.

— Катерина прибігала? Може, смикала двері, через які виїжджає машина. А вхід до мене — збоку. Було відчинено. Я якраз затопив грубку, щоб прогріти приміщення. А коли вона прибігла, відлучився.

— Кажуть, на роботу вас привіз знайомий бвген Остапенко.

— Ні, такого не було. Коли біг з туалету, якраз до пожежної під’їхав Остапенко зі знайомим. Ми пересіклися. Люди і подумали, що то мене привезли. Казали, що я на пожежу готовий приїхав. 12 років як зовсім не п'ю.

Взагалі-то. я приватний підприємець. У мене був магазин. Рік як сам тут працюю. Хоча треба, щоб було троє.

Жінка у мене працює в. о. старости. З пожежником, який був до цього, стався нещасний випадок, відрізало руку: Ніхто з місцевих чоловіків чомусь не йде працювати. От Олена попросила, щоб зовсім пожежну не закрили. Посада у мене водія. Отримую мінімалку.

Після армії я працював у Корюківці пожежником. Було всякого. ! з'вилами за нами бігали.

— Що стало причиною пожежі?

— Корюківські пожежники написали попередню причину — коротке замикання.

На таксі з корюківської лікарні приїхала і Людмила. В сльозах.

— Люди добрі, я тут впаду і здохну, але хочу знати правду: чому його не було на робочому місці? — втирає сльози. — По селу розказують, що я алкоголічка, чоловік хату підпалив. Якщо так, чому ні разу у мене не були соціальні служби, представники сільради? Чому не поставили на облік, не відібрали дитину.

Чому? Мені чоловік подзвонив десь о 8.40, що ми горимо. Я з домашнього давай набирать сядринську пожежну. Ніхто слухавку не брав. Мобільного номера пожежника у мене немає. Як бігла на пожежу, дзвонила-вже на Корюківку. Було 8.54, — показує на мобільному виклики.

«Деревину будемо просити у підприемців. Усім селом допоможемо відбудуватись»

— Було прийнято рішення звільнити пожежника через скарги, — каже Олена Кравченко, виконуючий обов’язки староста Сядриської сільради, що входить до Корюківської об’єднаної територіальної громади. — Я була на пожежі. Багато води вилили, а воно не тухне. Хлопці сказали, дах утеплювали соломою, сіном, тирсою. Ото все і не могли загасити.

Сусіди прибігли, коли Коля вже стояв на вулиці з телевізором у руках. Очі великі, налякані. Встигли винести ще трохи речей, і дах упав. Скільки ж воно там диміло-горіло до того, як вони викликали пожежну? За 20 хвилин не могли перегоріти товсті балки.

Я знаю, це горе. У селі не одна сім’я була у такій ситуації. Всі гуртом складалися, допомагали, відбудовувалися. В Осипенків, ікаченків було згарище — відновили, і вашу родину не покинемо.

Нехай вони вирішать, що будуть робити. Відновлювати? Добре. 6 підприємства, які готові допомогти з лісом. А вони прийшли і кажуть, ми повинні надати їм житло. Яке? Свою хату? Нехай приходять. У нас є на балансі сільради будинок для молодих спеціалістів. Якщо треба, будь-ласка.

* * *

— Надійшов ряд заяв з вимогою покарати пожежника. — коментує Ратан Ахмедов, мер Корюківки. — З’явилася пропозиція перенести пожежну частин, із Сядриного в інше село громади. Де є кадри. Це або Корюківка, або Холми.

Родину в біді не покинемо. Місцеві підприємці готові допомогти. багато людей вже відгукнулося, в тому числі і працівники міськради. Але в першу чергу цього мають хотіти самі постраждалі. На жаль, у нас не модно страхувати своє майно і дбати про пожежну безпеку.

Юлія Семенец, «Вісник Ч» №13 (1664) від 29 березня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.