Суперечки за землю - сімейні, а розбиратися в них - суддям і депутатам

- Допоможіть вирішити проблему. Управління Земельних ресурсів і чернігівські депутати не дають дозволу на передачу у власність земельної ділянки, на якій знаходиться будинок мого підзахисного, хоча у нього є всі необхідні для цього документи. - З таким проханням до редакції нашого сайту Gorod.cn.ua звернулась адвокат Ніна Михайлівна Костіна. Мова ж іде про земельну ділянку по вулиці Фікселя, а її підзахисний – Володимир Петрович Коваленко.

Щоб з’ясувати суть справи ми зустрічаємось у адвоката в офісі.

Будинок на земельній ділянці площею 1000 квадратних метрів (10 соток) по вулиці Фікселя був придбаний ще в 1979 році. Ще 265 квадратних метрів перебували у тимчасовому користуванні. Покупцем згідно документів був вже згаданий Володимир Петрович Коваленко. У його брата, Миколи Петровича, був будинок на тій же вулиці Фікселя, але за іншою адресою. За словами Володимира Петровича, брат продав той будинок і збирався переїжджати до тещі. А до того, на прохання батьків, він дозволив брату з сім'єю пожити у себе в літній кухні, яку тоді саме розширювали. Микола Петрович поступово почав розбудовуватися і там був споруджений повноцінний будинок. Але дозвільні документи на нього не оформлялися і на сьогодні їх теж немає. В результаті після смерті батьків земельна ділянка на якій розміщені два будинки і стала яблуком розбрату між братами.
 

Суди почалися ще в 2012 році і тривають до сьогодні. 
 

- Выросла племянниця, ее зовут Масанова. И она начала отцом управлять, заявила Владимиру Петровичу, что они получат землю и без его согласия. Ты здесь никто и зовут тебя никак. И это действительно так, - говорить Ніна Костіна. За словами адвоката, в 2012 році Микола Петрович через суд домігся визнання за ним права власності на будівельні матеріали з яких зведено будинок (по закону якщо він зведений самовільно можна тільки так). А вже 31 серпя 2012 року він отримав дозвіл міської ради на розробку документів з землеустрою на відведення земельної ділянки за адресою свого проживання.



Володимир Коваленко
 

Про те, що брат розробляє технічну документацію на земельну ділянку Володимир Коваленко дізнався коли подав свій позов до суду про знесення незаконно спорудженого будинку. Подаючи зустрічний позов його брат вказав, що тому надано дозвіл на відведення земельної ділянки. Відтак в суд пішли чергові позови. Тим часом погодження проекту землеустрою Миколи Петровича теж загальмувалося.
 

23 жовтня 2014 року суддя Деснянського районного суду А. Сапон виніс постанову якою визнав протиправною відмову управління земельних ресурсів погодити проект щодо відведення земельної ділянки Миколі Коваленку (згідно судового рішення вони відмовлялись це робити, оскільки в акті обстеження земельної ділянки не було підпису погодження суміжного користувача ділянки – Володимира Коваленка) і зобов’язав управління погодити даний проект. Це сталося вже 23 жовтня 2014 року. 




 

- Мы об этом решении узнали только в мае 2015 года. – говорить Ніна Костіна. - За это время они успели зарегистрировать свою землю и присвоить ей кадастровый номер.

Реєстрацію земельної ділянки по вул. Фікселя 0,0488 га було здійснено 19 травня 2015 року. На рішення суду про зобов'язання управління земельних ресурсів погодити проект землеустрою було подано позов до Київського апеляційного адміністративного суду, який і скасував рішення чернігівського суду.



Будинок Володимира Коваленка, за ним в глибині двору будинок Наталії Масанової



Будинок Наталії Масанової



Сарай Волоимира Коваленка, довкола якого теж суперечки
 

17 лютого 2016 року Володимир Петрович Коваленко, маючи рішення Київського суду, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з проханням скасувати реєстрацію цієї земельної ділянки, так як її реєстрація відбувалася з порушеннями, зокрема без погодження з суміжними землекористувачами, що є обов’язковим. Зважаючи на це, а також на те, що пройшло більше року з часу отримання дозволу на розробку документації з землекористування, суд став на бік Володимира Петровича Коваленка і прийняв рішення про скасування реєстрації земельної ділянки.

Наталія Масанова на даний момент через суд намагається поновити реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проте безуспішно. Останнє рішення – постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні цього позову.

Володимир Петрович Коваленко, тим часом, намагається затвердити технічну документацію та отримати у власність земельну ділянку по Фікселя. Тепер вже не на 1000 квадратних метрів, як намагався це зробити в 2013 році, а на 774 квадратних метри. Частину земельної ділянки навколо будинку з виходом на вулицю він погоджується залишити Наталії Масановій. Протягом 2017 року депутати міської ради тричі відмовляли у погодженні відведення цієї ділянки. При цьому, як про це постійно наголошували у розмові і сам Володимир Петрович і його адвокат, всі суди визнають його як належного землекористувача. Розглядатиметься це питання і на сьогоднішній сесії міської ради.

- Мне человека жалко, – говорить з приводу цієї справи Ніна Костіна. - Получается, что самовольщик может получить столько, сколько он хочет, а Владимир Петрович, который имеет все документы на этот участок — не может это сделать. Так он уже даже не 1000 квадратных метров хочет получить, а 774.
 

Після чого додає: 

 

- Этот земельный участок покупался родителями Владимира Петровича, моего дяди и крестного і Николая Петровича, моего отца, для обох детей. - говорить Наталія Масанова, з якою ми зустрічаємося в центрі міста в кав’ярні. – Как и все родители они хотели, чтобы их дети жили рядом. 

За її словами коли вони захотіли купити цю земельну ділянку, спочатку в них не вистачало на неї коштів. Тому домовились з продавцем про розстрочку – частину суми віддали відразу, а іншу частину обіцяли віддати після того, як продадуть інший будинок, який теж був на тій же вулиці Фікселя, але був значно менший. Так врешті-решт і зробили. Оформили ж земельну ділянку на Володимира Петровича так як за тодішніми законами можна було зробити це лише на одну людину. Більше того, спочатку будинок був один, але на два виходи, а пізніше Микола Петрович збудував власний будинок. Про те, щоб узаконити його, тоді навіть не думали.

За словами Наталії, доки батьки братів були живі – вони жили всі разом більш-менш мирно. А коли їх не стало – тоді й почалися суперечки. 



Існуючий вхід у двір. За проектом Володимира Коваленка Наталія Масанова отримає 30 сантиметрів для проходу зліва вздовж забору



Той самий вхід з боку вулиці
 

Сьогодні дійсно її будинок є самовільним будівництвом. За словами жінки, вона не може його узаконити бо не визначена земельна ділянка. Вона намагалася зробити це, але проти виступив Володимир Петрович, її дядько. Було навіть рішення міської ради про надання її дозволу на розробку проекту землеустрою, ділянку внесли до земельного кадастру. Але отримати ділянку у власність вона не змогла. Почалися суди, потім загинув батько, а закінчилося все тим, що Володимир Петрович через суд домігся скасування реєестрації ділянки в земельному кадастрі.

- Я готова уступить часть сада, часть участка. – говорить про можливості порозуміння Наталія Масанова. - Мне только проезд нужен, выход со двора. У меня есть мотоцикл с коляской, которому выезд нужен. Машина должна проехать чтобы яму выкачать, скорая, не дай Бог, заехать. А мне Владимир Петрович оставляет только дом, от которого отступает на метр со всех сторон, и 30-сантиметровую тропинку под забором для выхода со двора. Если депутаты его проект утвердят – мне придется только вертолетом летать.

 

Що думає з приводу ділянки Управління земельних ресурсів?

- Так ви з приводу ділянки на Фікселя? - перепитує Василь Лук'янович Дмитренко, керівник Управління земельних ресурсів, з яким ми нарешті, після кількох невдалих спроб, зустрічаємося в його кабінеті. - Довкола неї до цього часу йдуть суди. З цього приводу є й анекдот. Ви мабуть його чули. Зміст його приблизно такий: Батько-адвокат передає справу своєму сину-адвокату і говорить: “Ця судова справа, синку, годувала твого діда, годувала мене. Бережи її і вона годуватиме ще й тебе”. Щось подібне відбувається і тут. Вони вже років 6 чи 7 судяться. Адвокати - це бізнес.

Василь Лук'янович бере чистий листок паперу і по пам'яті малює схему ділянки. А доки це робить — пояснює, чому ж він проти того, щоб депутати приймали це рішення. За його словами, земельна ділянка вже одного разу виділялася Миколі Петровичу й була внесена в кадастрову карту, але те рішення було скасоване судовим рішенням за позовом Володимира Петровича. Якщо зараз депутати проголосують про виділення земельної ділянки Володимиру Петровичу — завтра протилежна сторона знову піде до суду і буде оскаржувати це рішення. Управлінню знову доведеться приймати участь у судах як третій стороні. Чому так? За словами чиновника, щоб передати ділянку у власність потрібен акт погодження  суміжних землекористувачів, а його немає і навряд чи він буде, якщо сторони не домовляться. А доки сторони не погодяться з межами — доти і триватимуть суди. 
 

- Встановіть порядок користування земельною ділянкою через суд. - говорить він, звертаючись ніби до сторін конфлікту. - Потрібен лише один суд, одне рішення. Коли буде визначений порядок землекористування, ми підготуємо відповідні проекти і буде вам рішення про виділення землі.

Є і ще один варіант вирішення проблеми, про який говорить Василь Лук'янович. “Знаєте скільки вже я подібних сторін помирив за оцим столом?” - перепитує. І додає: “Вони можуть прийти до мене, сісти за стіл і я розділю ту землю між ними”. 

 

Питання про передачу земельної ділянки у власність Володимиру Петровичу включено в порядок денний чергової сесії міської ради запланованої на 31 січня. І в черговий раз її долю, втручаючись у сімейні чвари, вирішуватимуть міські депутати...