21 вересня 1943 року після триденних боїв і спланованої операції з оточення міста з трьох сторін аби нацисти не підтягнули резерви радянські війська вигнали гітлерівців з Чернігова.
21 вересня 2017 року містяни відзначатимуть 74-річницю вигнання нацистів з Чернігова. Саме вигнання, а не визволення міста, - наголошують історики посилаючись на закон.
Логіка проста.
«Коли визволяють, приносять свободу. А комуністичний режим не приніс свободу українському народу. Із найбільш великих злочинів ми можемо назвати голодомор 46 та 47 років. Свободу український народ отримав з власних рук, тобто вибрав, тільки 24 серпня 1991 року», – каже представник українського інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко.
Від цього сама дата є не менш значимою.
Сергій Бутко: «Радянські війська, ті військовослужбовці і командири, які брали участь у тому, щоб забрати Чернігів, вони діяли героїчно. Їм за це шана, ми їм вклоняємося. Але що ображає? Ображає те, що за тим же Сірежніковим, та за всіма іншими, стояли загрожувальні загони, повністю укомплектовані, ситі, з боєкомплектом, які були в кожній девізії і які пильнували, щоб не дай бог радянські війська не відступили».
Але незалежна Україна має знати і пам’ятати про злочини обох тоталітарних режимів – нацистського і сталінського. За святкуванням так званого звільнення часто забувають кількість невинних жертв саме комуністичного режиму часів Другої світової. Це так звані чорнопіджачники. Все цивільне чоловіче населення – від 16 до 50 років, їх восени 1943 року призивали польові військкомати і одразу ж кидали в бій. Часто перший ставав останнім.
Сергій Бутко: «У цих людей була одна гвинтівка на трьох, на п’ятьох, а іноді на десять чоловік. Їх кидали в бій без підготовки, перепідготовки. І вони гинули. Ах гранат немає? Бери каменюку, хай німець подумає, що це граната».
А ставлення до українців було як до зрадників. Радянська пропаганда нав’язувала комплекс через перебування в окупації й змушувала кров’ю змити ганьбу. Українці в цьому випадку нічого не відрізняли у ставленні до них, як і до ворожих нацистів з боку радянської влади.
Традицію ж відзначати день міста чи день села разом з днем так званого звільнення населеного пункту від загарбників радянська традиція лишила і досі. І не важливо, що українська історія має інші дати, а міста і села у сотню разів старіші за совєцьку історію.
Сергій Бутко: «Історії Чернігова 1300 років. Знайти дату, яка є днем міста, я думаю, це дуже легко. Варіантів може бути багато. Але більшість істориків називають, що це Магдебурзьке право. Бо місто отримало самоврядування, мало свій серйозний бюджет і могло його використати на свою користь. І це місто мало свої права».
Дискусія з приводу перенесення Дня міста у Чернігові триває давно. Потрібне фахове обговорення і визначення з датою. Проте вигнання нацистів не стане від цього менш важливою датою, але буде днем, коли українська нація вшановуватиме пам’ять всіх тих заплатив життям у війні розв’язаній тоталітарними режимами.
Сюжет телеканалу «Дитинець»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: вигнання нацистів, День міста, Сергій Бутко, історія, «Дитинець»