Серце не на місці. Справа

У 71-річного Валерія Лабунського з села Боршна Прилуцького району серце розташоване по-особливому.



«Чоловік 15 летить у білих халатах. Почали роздивлятися мене»

— Як обіймали дівчат, вони не запитували, чому серце справа б’ється?

— Не встигали!.. — сміється.

— Скількох медиків налякали не таким розташуванням серця?

— Забирали в армію, — згадує. — Проходив комісію в Прилуцькій районній лікарні. Робили не рентгенографію, а рентгеноскопію, коли просто дивляться. Я став. Рентгенолог на мене: «Чого ти став задом?» Кажу: «Та я передом стою». На екрані — не те. Знову на мене: «Чого ти повернувся?» «Та нормально я стою, так, як ти мене поставив». Глянув: дійсно. Побіг. Чоловік 15 летить у білих халатах. Почали роздивлятися мене.

— А ви знали, що у вас серце справа?

— Не знав. До 19 років. Інші органи правильно розташовані.

— У діток ваших теж серце справа?

— Ні, нормально. Олександр — старший, Світлана — середня, менший — Валерій.

І в батьків усе нормально. Батько з Прилуччини, служив на Далекому Сході. Мати, Марфа Адаменко, — звідти. Українка. Її рідні ще за царя втекли з України. Я народився на Далекому Сході. Пам’ятаю сопки. Гори. Річку Суйфун. Неглибока, бистра.


Валерій Лабунський

Мені було чотири роки, коли на Прилуччину приїхали, — продовжує. — І в школі вчився, і в армію пішов. Там крос не бігав. Командир роти був сердечник. Він не біжить, йде потихеньку. Я йому: «Товаришу капітан. Не можу бігти — серце не з тієї сторони». І ми з ним удвох човпижим потихеньку. Крос — три кілометри щодня. У чоботях, портянки на ногах. Мене призвали у 1965 році, служив по 1968. В учбовій танковій дивізії показовій у Десні Козелецького району. 11 місяців я був курсантом, 2 роки — інструктором. У БУБТі (батальйоні учбово-бойових танків) кросів уже не було.

Повернувся з армії, пішов у нафторозвідку робить. База була у Варві. І я звідти по бурових розвозив людей тягачем.

Перейшов у колгосп. На тракторах, комбайнах робив. З колгоспу вийшов на пенсію. Господарством займався, садом. Слива, алича, персики, малина. Корову не держали. Дружина Надія, котрій 67, робила завфермою — їй там вони набридали.

«Утрачав свідомість, бо мотор зупинявся»

— Часто доводиться лежати у лікарні?

— Апендицит вирізали у 1961 році. Вступив до індустріального технікуму в Сумській області. Спеціальність «Відкрита розробка вугільних і рудних родовищ». Нас послали у колгосп кукурудзу ламати — там мене і схопило.

А в кардіології лежу перший раз. Утрачав свідомість, бо мотор зупинявся.

Раз упав. Другий. Непритомнів. Третій раз упав. Відчуваю: щось не те. Двічі було у хаті, а то — на подвір’ї. Третього серпня, у четвер, я вийшов — у мене металевий паркан, біля нього росте нічна фіалка, розкривається звечора і квітне до ранку, і чайні троянди — став, нюхаю. Приємно пахне, два запахи змішуються. А тоді дивлюся — я вже лежу долі. Троянди переді мною. Думаю: що воно таке?

«Швидка» забрала у Прилуцьку міську лікарню. Там лікар хороший. Шишова. Вона відразу подзвонила в обласну лікарню. Сказали: «Привозьте».

Сюди привезли. Приходять дві дівчини робити кардіограму. Я попередив: серце з правої сторони. А вони не вірять, думають, що я шуткую. Кажу: «Чого б це мені у 70 год вас, дітей, обманювати?»

На тумбочці у Валерія Григоровича — ліки. Багато.

— Тиск збиваємо, — пояснює. — А потім будемо ставити кардіостимулятор. Пульс — 36 ударів на хвилину. А треба від 60 до 90. Піднімаюсь, а у мене у голові крутиться. Не доходить нормально кров. У жирафи доходить, а у мене не доходить, — сміється.

Кардіостимулятор коштує 40 тисяч гривень. Але, можливо, поставлять безплатно.

Температуру збиваю. Запалення легень підхопив. І легені, і бронхи отруєні аміаком. Вносили у грунт, для врожаю. Під кукурудзу. І я травонувся. Нашатирний спирт нюхали? Там усього 20 відсотків діючої речовини. А в безводному аміаку — 86 відсотків. Воно ж газ. Вносиш у землю — виривається уверх. Нас четверо було, що надихалися. Троє вже померли. Не відразу — хворіли. І в мене почалися часті пневмонії, бронхіти, плеврити.

«Візьму сокиру в руки — така гімнастика!»

— Яку гімнастику для серця робите? Лікарі часто радять повільний біг, ходьбу. Побіжиш у селі по вулиці — люди сміятимуться.

— Якщо я візьму сокиру в руки — така гімнастика для серця і легень! Особливо, якщо колуном б’єш. Повні груди набираєш повітря. При ударі різкий .іде видих. Циркуляція така, що ой-ой. Косу в руки, бензопилу. Ото зарядка.

На річку поїдеш рибку половити. З рушницею можна посидіти. На Удаї качка, бекаси, гуси раніше були. Шостого серпня полювання на пернату дичину відкрилося. Надійці (дружині) казав: «Я тут, то ти візьми рушницю (у мене «ТОЗ-66»), та хоч на городі двічі вистрели. Замість мене».

У мене з 14 років рушниця. Була сусідка, бабуся. Син її у Ленінграді. Іду до магазину: «Бабушко, вам нічого не треба?» Так було заведено у селі — стареньким помагати. Син приїхав улітку, з рушницею виїхали на Удай. Каже: «Помагаєш мамі моїй — оце тобі велосипед новий і рушниця». У мене їх перебуло, поки я під себе не підібрав!.. Береш у руки і відчуваєш: твоє чи ні. Поставив до плеча, — показує, — якщо палець нормально на курку, якщо прилягає щільно, то твоє. І якщо око чітко йде по планці.

Перша у мене була одностволка тозовська. А потім — і «зауерки» (марки «Зауер»), і «Лефоше», і «МЦ-2120». Стріляєш — віддача не та або дріб не туди лягає. От і продаєш.

На бекаса інтересно полювати. Невеликий птах, до ЗО сантиметрів, з довгим дзьобом. Ідеш — він піднімається. Метрів ЗО летить вільно, а потім — зигзагами. Отоді попробуй по ньому попасти. Азарт! М’ясо дуже добре. Перчик, лавровий лист додати.

Качка — не по кожній стріляю. Летить, я дивлюсь, куди вона упаде. Якщо на чистовод, моя. Якщо бачу, що може дотягти до плаву, в осоку, очерет — я ніколи не вистрелю. Адже не зумію забрати її.

Зайців стріляв. Зараз вони з полів ідуть у села. Бо обробляється усе. Гербіциди, добрива. Стріляю у лісі, в полі. На городі, навпаки, лишаю окремі качани капусти, моркву. Підгодовую.

На парнокопитного не полюю взагалі. У нас козуль було навалом диких. Вийшов на полювання. Коза. Вистрелив. Підійшов, а у неї сльози з очей течуть. Це був перший і єдиний раз, коли стріляв по козулях.

«Це аномалія. Але жити не заважає»

— Серце справа — це аномалія, тобто відхилення від норми, — пояснює завідувач кардіологічного відділення Чернігівської обласної лікарні Ігор Філіпов. — Дестрокардія (буквально перекладається: серце справа) особливо людині жити не заважає. Буває, що усі органи розташовані дзеркально: печінка зліва, серце справа.

В області людей з дестрокардією десяток. За останній рік двоє таких було на обстеженні, лікуванні. Кардіограма робиться — присосочки справа. Якщо медперсонал на прийомі не знає, що серце справа, і знімає кардіограму, результат буде неправильним: лікар не зрозуміє, що на ній. Є особливості по доступу при операціях.

— Кардіостимулятор пацієнту поставлять безплатно?

— Планується. Мають поступити безкоштовні по державній програмі. Кардіостимулятор нормалізує сердечний ритм. Ставиться такий, щоб серце працювало не менше 60 ударів на хвилину. Вживлюється під шкіру у районі ключиці. Жити не заважає. Єдине: МРТ (магніто-резонансну томографію) не можна робити. Магнітне поле впливає на роботу імпланту. Хоча вже є кардіостимулятори, нечутливі до МРТ. Новітніх розробок, дуже дорогі.


Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №34 (1633), 24 серпня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.