Як живеш, сільська глибинко?

Дорога - це життя!

У віддаленому селі Ільмівка Городнянського району вперше побувала десять років тому. Селянам на той час жилося, як кажуть, несолодко. Роботи в селі не було, від колишнього колгоспу лишилася тільки ферма, та й звідти доярок «попросили» піти. Людські земельні паї пустували й заростали чагарниками... Надія на краще життя у селян щезла, як сніг під сонцем. Тоді ж народився резонансний матеріал під назвою: «Ми нікому не потрібні». Проте минули роки і все кардинально змінилося!



«Заробітна плата у трактористів - хороша!»

Місцевий Сергій Гавриленко вже двадцять років очолює Іль-мівську сільську раду. Не з чуток знає про все, що відбувається навколо. У його підпорядкуванні кілька населених пунктів: Ільмівка, Світанок, Карпівка, Мости і Ближнє.

- Хоч людей у нас залишилося майже чотири сотні, та все ж молоді багато, - каже сільський голова. - Вже другий рік, як працюють хлопці трактористами, комбайнерами у місцевому СТОВ «Прикордонне». Кажуть, зарплата - хороша! Дуже задоволені. Також багато чоловіків нині розкорчовують та розліснюють поля, що за стільки літ заросли кущами та деревами. На фермі із задоволенням трудяться дві доярки - Любов Маляренко і Оксана Гультанович, а завідувачкою там - Оксана Нітченко. Корів поки тримають небагато, але видно, що господар на своєму місці, худоба доглянута, сита.

За словами сільського голови, з приходом в Ільмівку групи компаній «Грано Груп», що є керуючою компанією, у складі якої СТОВ «Прикордонне», люди мають не лише фінансову підтримку (їм справно платять орендну плату за земельні паї), а й відчули, що про них дбають.

- Для ремонту школи, де навчається двадцять п’ять учнів, господарство надало фарбу та інші матеріали, - продовжує пан Гавриленко. - У червні завдяки «Прикордонному» наші діти побували у Менському зоопарку. Для ФАПу аграрії придбали холодильну камеру. Тепер медики зберігають у ній вакцини та інші препарати. А ще ж дуже важливо, що люди можуть безкоштовно скористатися для своїх молочниць послугою бика-запліднювача. У населених пунктах нашої сільради тримають 67 корів. Без годувальниць у селі не прожити, у мене також корівка є...

Та найбільша радість - дорога! Її у нас ремонтували дуже-дуже давно. Від асфальту лишилася тільки назва. Завдяки місцевому господарству до села тепер можна без перешкод доїхати і виїхати. До речі, мої діти з Києва нещодавно приїздили й казали: «Тату, зі старим бездоріжжям не порівняти!»

«Це був випробувальний майданчик для танків»

З проблемною дорогою селяни жили не одне десятиліття. Легковушки застрягали в багнюці, водії маршруток часто відмовлялися рухатися у напрямку Ільмівки, а інший транспорт взагалі розвертався і їхав геть.

- Торік на початку осені, коли зібрали урожай з полів, через розбитий вщент шлях у село не хотіли навіть їхати вантажівки по зерно, - розповідає комерційний директор групи компаній «Грано Груп» Ігор Швагер. - Проблему з дорогою потрібно було вирішувати. До того ж її дуже потребували місцеві жителі. Відрізок між Вербівкою і Володимирівкою, протяжністю три кілометри, був випродувальним майданчиком для танків, - жартома і всерйоз каже пан Ігор. - Звичайна лісова дорога, де застрягали навіть комбайни.

На другому відрізку, завдовжки понад два кілометри, де колись був асфальт, - між Володимирівкою та Ільмівкою - величезні ями, що сміливо можна назвати котлованами. Сучасні автомобілі залишали на цьому шляху бампери, колеса... Зайвий раз у село підприємці не хотіли завозити людям продукти, тому й вибір у крамницях обмежений...

Відновлювати дорогу «Грано Груп» заходився цьогоріч.

- Аби зробити її, як кажуть, по-людськи, тобто прокласти асфальт, потрібні мільйони, бо ж і відстань чимала, - зазначає Ігор Швагер. - Тому поки що було вирішено знайти бюджетний варіант і хоча б тимчасово поліпшити покриття. Гзнеральний директор Юрій Янченко виділив на це 125 тисяч гривень. У Чернігові ми замовили автогрейдер, який упродовж трьох днів розрівнював ґрунтовку. А вже четвертого дня на проблемний відрізок між Володимирівкою та Ільмівкою ми завезли тринадцять вантажівок щебеню, який тракторист розрівняв за день. До речі, грейдерист проживав в Ільмівці, про що подбало СТОВ «Прикордонне», а також ми заправляли техніку.

«Нам дякують люди!»

- Їхати новою дорогою - одне задоволення! - ділиться враженнями директор СТОВ «Прикордонне» Анатолій Швець. - П’ять хвилин - і я на місці! А колись, мо’, годину трусило, поки доберусь бездоріжжям. Аби ще мобільний зв'язок нам якісніший - взагалі б зажили!



Коли трактор на дорозі працював, зупинялися маршрутки. І водії, й пасажири щиро дякували. Справді, дорога - це життя! Ліпше й не скажеш. Приємно, що до цієї хорошої справи долучився і фермер із сусідньої Володимирівки Віталій Ключник. На відновлення дороги він виділив п’ятнадцять тисяч гривень.

- А взагалі, в Ільмівці люди вдячні. Орендуємо у них землі, де вирощуємо соняшник, кукурудзу, жито, пшеницю. Також тримаємо невеличке стадо дійних корів, - продовжує пан Анатолій. - У нас трудиться чимало людей, це трактористи, комбайнери, водії, доярки, інші працівники. Вважаю, що для віддаленого села - робота, як скарб. І приємно, коли ільмівці нею дорожать.

Все буде тільки добре!

Дбати про соціальну сферу села - одне з пріоритетних завдань місцевих аграріїв. Директор «Прикордонного» Анатолій Швець каже, що як допомагали селу, так робитимуть і надалі. Про визначені плани не розповідав, мовляв, поки завдання не виконане, нічого й балакати.

А тим часом Ільмівський сільський голова Сергій Гавриленко впевнений:

- Люди до нас у сільську глибинку прийшли хороші. Тож вірю, усе буде тільки добре!

Лариса Галета,  "Деснянка" №29 (662) від 20 липня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.