Вилами - у голову
7 лютого у селі Авдіївка Куликівського району сталося вбивство.
Дістав мізків
— Жив 38-річний чоловік Петро Чобітько. Виріс без матері. Десять років йому було, як померла, — серце. Згодом не стало й батька. Петром і братом опікувалася рідна тітка. У блуд хлопці не пішли, виросли господарями. Петро одружився, прожив у шлюбі більше шести років. Та дружина слабувала, хазяйство чимале. От і повернулася у Чернігів. А він лишився у селі. Жив сам. Працював трактористом. У хаті порядок. Один порав дві корови, домашню птицю, тримав дві свиноматки, город. Поросят продавав. Жив заможно. Купив сучасну побутову техніку. Ще й по людях підробляв, тракторист же. Закалимивши, міг випити чарку-другу. Курити не любив. Але, як хильне, тягло його до куріння. Ото і «стріляв» у односельців, — розповідає авдіївський сільський голова Валерій Корявець.
Так було і перед трагедією. Серед білого дня зайшов Чобітько до 30-річного Юрія Лутая за цигаркою. Живуть на одному кутку. Що було у хаті і у дворі, невідомо. Та тільки господар наздогнав Чобітька на вулиці, побив, ще й вилами штрикнув у голову (три дірки в черепі). Зубці вил дістали до мізків. Поранений Петро ледь добрів до своєї хати. Замкнув зсередини двері. Приліг у кімнаті, затиснувши рани рушником. А кров текла й текла, нею просякла подушка. Певно, хотів покликати когось на поміч і піднявся, щоб іти. Мобілка лежала на кухні. Та, знесилений і знекровлений, так і впав біля постелі, де через кілька годин і захолов. Це сталося у четвер.
Те, що Петро у п'ятницю вранці не приніс здавати молоко, запримітили сусіди. Та лихого ніхто не подумав. Коли рідний брат Іван зателефонував йому на мобілку, відповіді не було. Тільки в суботу, коли вибили двері, знайшли Петра. Помер він від набряку головного мозку.
Тричі суд давав умовно
Приїжджала міліція. Підозрюваного знайшли швидко. Оскільки бачили, до кого заходив Петро. Юрій Лутай уже мав три умовні судимості. То рибалку на Десні побив удвох з батьком. Тоді батька посадили, а Юрію дали умовно. То на храм виникла бійка. Хлопчака, якому і десяти років не було, вдарив. І ще був випадок, щось утнув, коли жив у Ковчині. Він не п'яниця, але дуже запальний. Ловив і продавав рибу. Дружина — нормальна жінка. Невелике господарство тримали. За що він убив Петра, невідомо. Адже із свідків тільки Юрій та його дружина, каже сільський голова.
«Вкладався біля мене: «Давай будемо спать»
28-річна Лариса Лутай розповіла свою версію подій того дня:
— Випивши, Юра дрімав у першій кімнаті. Я прилягла у другій. Дарма, що день. П'ять місяців, як вагітна, втомлююсь. Прокинулася від того, що мене хтось штовхав. Бачу, Петро Чобітько. Каже: «Давай будемо спать» і моститься коло мене. Я кажу: «Ти що, здурів, іди додому», сама схопилася і давай його у плечі з хати. Боюся, прокинеться чоловік, буде мені, він же ревнивий. Виштовхала у веранду, а він влігся на диван, матюкається. А поряд донька. Зі школи прийшла, обідає. Схопила я Петра за рукав і потягла з веранди. А він мене за волосся — і за собою. Я вириватися. Він схопив лопату з-під паркана (сніг відкидаємо) і вдарив мене по животу. Від болю я присіла, а Петро пішов.
У цей час з хати вискочив чоловік. Схопив вила і за Петром. Невдовзі повернувся. «Я його один раз плашмя вдарив і все». Коли міліція Юру прийшла забирати, дізналася, що Петро помер.
— А Петро до вас раніше приходив?
— Ні. Але він дивний був по життю. А коли вип'є, певно, не розумів, що коїть.
— Ларисо Миколаївно, побої знімали?
— Та ні, від удару і сліду не лишилося.
— Адвоката найняли?
— За що ми його наймемо? Двоє дітей, буде третє, за газ треба платити. Я без роботи, Юра нас утримував. Носила передачу в Куликівку, хотіла побачитись, сказали: «Не положено».
За вбивство Юрію Путаю світить від 7 до 10 років позбавлення волі.
Валентина Остерська, щотижневик «Вісник Ч», № 8/1188
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.