Стоїть статуя, сховавшись в туях, хоча вже 23 роки мала б спокійно лежати

Його відразу й не помітиш! А це ж саме той, хто стояв був у кожному місті й селі на найвиднішому (і не лише) місці. А нині... Підросли навколо туї та заросла до нього «народна стежка», причому в прямому сенсі. І він, вдягнувши плащ брудно-зеленого забарвлення, добре губиться поміж кущів.


Ледь помітний

І хоч пройти до статуї без сокири в руках вже буде важкувато, селяни все одно практично одностайно проти її «люстрації» з постаменту.

«Леніна фотографують!» – перешіптуються деякі селяни, а дехто й відверто цікавиться: «А навіщо?». Що характерно, лунають запитання і про подальші наміри незнайомця щодо статуї. І не дарма! Бо долі тієї статуї не позаздриш, як і багатьом іншим схожим.

«Не ми його ставили, не нам і валять, – вважає пані Ольга, секретар сільради. – Кажуть, колись по селу збирали гроші, замовляли його аж у Москві й привозили».

Голова сільради теж проти ідеї вдарити землю головою статуї. Навіть просив не повідомляти про її існування в газеті... Власне, тому й не вказуємо назву села й району. Та хіба ж це врятує вождя міфічного «світового пролетаріату»?

Чорний список

Нещодавно, 27 липня, був оприлюднений перелік пам’ятників комуністичним діячам, які ще залишилися стояти на Чернігівщині. Серед них є і цей.
Список оприлюднив і просив читачів його доповнювати такий собі... координатор експертної групи комісії по декомунізації при Чернігівській ОДА (виявляється, є і така специфічна посада). До речі, цей координатор родом із сусіднього села, тож напевне цього Леніна, що сховався в кущах, не омине увагою.


Погляд з хащів у далечінь

А чи знаєте ви, що...

Ця та багато інших статуй могли бути «люстровані» ще далекого 1992 року! Не похапцем, а в робочому порядку, згідно з розпорядженням Чернігівської ОДА від 15 вересня 1992 р. за підписом В. Мельничука.

Згідно з тим давнім документом, керівникам на місцях слід було, цитата, «організувати роботу по ліквідації символів неіснуючого СРСР, застарілих символів нашої держави, наочної агітації, пропагандистських гасел та демонтажу пам’ятників монументального мистецтва, що зняті з державного обліку згідно з рішенням облвиконкому від 23.03.92, № 67». В переліку, що додавався, чимало пам’ятників, зокрема 78 статуй Леніна. Серед них – і наш майстер конспірації.

Строк виконання вказано 1 листопада 1992 р., а контроль за виконанням покладався на В. Ю. Сарану. Очевидно, це Валерій Юрійович Сарана, що в 1990-1992 роках був головою Чернігівського крайового Руху. До речі, соратник нинішнього координатора експертної групи комісії по декомунізації при ОДА.

Отже, шановні читачі, якщо почуєте, як хтось з колишніх рухівців бідкається на «досі бовваніючі ідоли», можете нагадати, хто саме мав проконтролювати їх демонтаж ще понад 22 роки тому.

Іван Ковтун, тижневик «Чернігівщина» №32 (536), фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.