«Чернігівське Межигір’я» у Навозах

Розкішні «хатинки» на березі затоки Дніпра в селі Дніпровське, що за 60 км від Чернігова, місцеві жителі називають «чернігівським Межигір’ям» або ж «генеральською дачею». Активісти місцевого осередку «Правого сектору» днями навідалися у ці володіння. Вони підозрюють (щоб не сказати, що впевнені), що на державні зарплати такі хороми аж ніяк не зведеш.

Місце для обраних

Тут, на мальовничих берегах Дніпра поблизу україно-білоруського кордону, стоїть село Дніпровське. Як свідчать історичні джерела, раніше Дніпровське носило назву Навози. Стара назва виникла чи то через те, що сюди для будівництва князівського помістя над Дніпром «навозили» землю, чи через те, що сюди «навозили» данину. Відомо, що після Любецького з’їзду князів 1097 року придніпровські землі отримав у володіння і оселився там син чернігівського князя Давида Святославича і правнук Ярослава Мудрого – Святослав-Панкратій Давидович Чернігівський.



За радянських часів тут була база відпочинку. Нині на самісінькому березі заплави Дніпра красується елітне котеджне містечко, де, за словами місцевих мешканців, відпочивають колишні міліцейські чини.

Наслідуючи давньоруську еліту, цю місцину через дев’ять століть облюбували сучасні можновладці. Достеменно невідомо, чи «навозили» вони землю під будівництво розкішних котеджів і чи «навозили» їм для цього будівництва данину, однак у цьому селі доступ до водної артерії забудований і замурований «сильними світу цього». Подейкують, що неподалік Дніпровського викупив цілий хутір зять відомого соціаліста з Чернігівщини. Сюди ж кортежами на дорогих іномарках разом із друзями він приїздить відпочивати.

Взагалі-то «генеральська дача» тут не одна – їх чотири. Усі оформлені на різних людей. Одна «дача» належить колишньому начальнику обласного управління по боротьбі з організованою злочинністю Олександру Силкіну, друга оформлена на ім’я екс-начальника автотехнічної інспекції та організаційно-реєстраційної роботи (по-старому – МРЕВ) Валерія Воробйова. Ще одна належить, кажуть, небідному чернігівському пенсіонеру МВС, а четверту називають дачею відставного генерала Олександра Михайлика (щоправда, будинок офіційно оформлений не на нього).

Генерал втік?

Активісти чернігівського «Правого сектору» були вражені побаченим на «генеральській дачі». З першого разу їм не вдалося потрапити на територію котеджного містечка. Тож довелося заходити з берега. Рівні газони, фруктові дерева, гаражі, сауна, шашлична, млинок, приватна охорона та камери спостереження – це далеко не все, що встигли відзняти активісти. Міліцейські чини мають власний пляж, пристань, катамарани та плавучий ангар, вочевидь, для катера.

– Доступ до пляжу зовсім перекритий, – розповідає один з активістів. – Нам довелося пробиратися фактично по воді. Те, що ми побачили можна дійсно назвати «чернігівським Межигір’ям». Навіть пеньочки дерев’яні є, як там.

За словами активістів, один з місцевих мешканців розповів, що бачив, як колишній генерал відпливав на власному катері.

– Ми хотіли персонально поцікавитися у Михайлика, за які гроші збудована ця нерухомість, – каже інший активіст.

– Це нормальна практика у всіх цивілізованих країнах. Коли Михайлик працював на державній службі, як він міг напрацювати на такі хороми?
Активісти пообіцяли розібратися з порушенням екологічного законодавства та передали через охорону пропозицію: віддати котеджі у власність держави.

Довідка

Генерал-майор міліції Олександр Михайлик, 1968 р. н., уродженець смт Білокуракине Луганської області, був призначений на посаду начальника УМВС України в Чернігівській області у березні 2010 року. Наприкінці лютого 2014 р. подав рапорт про відставку, був звільнений разом із заступником Олександром Силкіним.

Віталій Назаренко, тижневик «Чернігівщина» №25 (529), фото організації «Правий сектор

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.