Перші з 41-го вже вдома, наступні — за два тижні

2 червня приїхали перші дембелі 41 батальйону. 40 бійців. До Чернігова доїхало два десятки. Інші сходили в Прилуках, Ніжині.



3 жовто-блакитними повітряними кульками з написами «Слава Україні!» і «Героям слава!» чекали на батальйон городнянські волонтери.
— Кульки везли з Городні, брали в магазині «Скриня», — розповідає Людмила Івашина. — Коштують 4 гривні за штуку плюс 10 гривень за те, щоб надути гелієм. Але нам дали безкоштовно. У мене самої синок Діма Буйний у 41 батальйоні. За два тижні також має повернутися. Рік перетерпіли, 14 днів витримаємо. А поки зустрічаю синового однокласника та інших хлопців.

Коли на горизонті з'явився автобус з демобілізованими, заграв військовий оркестр. Хлопці вискакували усміхнені. Шукали очима рідних. Розпивали шампанське.
— Чеченець наш! — зраділи городнянці, побачивши аж надто бородатого 23-річного земляка Євгена Дудка.

Вони разом з Андрієм Бугаєвським (22 роки) та Олександром Надточієм (23 роки) одразу кинулися до знайомих. Були приємно вражені, що за ними приїхав транспорт. Усього на Городнянщину того дня повернулися вісім героїв.

Було шість корюківців. За ними також прислали мікроавтобус. Машину організували волонтери і голова райдержадміністрації Олександр Савченко.
— Хоч раз попався хороший голова адміністрації, — раділи корюківці. — Піклується про нас.

21-річного Сергія Лапітана з Корюківки приїхала зустрічати рідна сестра Наталя. Дівчина крізь сльози усміхалася і знайомилася з братовими побратимами.
— Коли нам сказали, що повертаємося додому, ми розгубилися, — зізнається Сергій Лапітан. — Не очікували.

Дивіться також:  Чернігів зустрів бійців свого 41 окремого мотопіхотного батальйону (відео)

Місця в мікроавтобусі вистачило ще й для менянина Григорія Ходченка. Хлопець був одягнений у цивільний одяг. Обіймав командира і просив пробачення за зальоти.
— Боюся, щоб не зірватися, — поділився страхом, киваючи в бік алкоголю.

Своїх бійців додому привіз командир першої роти 41 батальйону Віктор Євсєєв (49 років).
— Я ще не дембель, просто привіз хлопців, — розповідає він. — Наша рота першою пішла на виконання завдання, і першою її відпустили додому. Хлопці призивалися 15 травня минулого року, а додому попали 2 червня.

Віктор Васильович 10 років був військовим пенсіонером. Тоді мобілізували.

Були під Дебальцевим Донецької області. Потім ротація. Останнім часом — за Волновахою.

Інші бійці 41-го почнуть повертатися через два тижні.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №24 (1518)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.