Плекаймо собори наших душ...

Прилуччина - край духовних святинь. Одна з них - ладанський Свято-Покровський собор, що у давно минулі роки був монастирем. Цей храм, наче людину, Всевишній наділив яскравою долею, сповненою випробувань та злетів. Власне, як і саме селище Ладан...


У 2009-му, Волею Божою, у Ладані з’явилася людина, котра взялася відроджувати Господню обитель. Так само, як і занепалий завод «Пожспецмаш», на території якого розташована ця перлина.

Штрихи історії

...1600 рік. На Чернігівщину прийшли подвижники з Київського Межигірського монастиря: Іоасаф, Євфімій та Геннадій. Іоасаф зупинився на острові Густиня і поклав там початок Свято-Троїцькому монастирю. Геннадій викопав печеру неподалік сучасного села Полонки й лишився пустельником. А Євфімій заснував Свято-Покровський Підгірський монастир у мальовничому селищі поблизу річки Ладанки, на землях князів Вишневецьких. Перші письмові згадки про цю обитель датуються 1614 роком. Тогочасний монастирський комплекс включав три храми, дзвіницю, інші споруди. Усі вони згоріли дотла під час пожежі 1735 року.

Та за кілька десятиліть монастир удалося відновити. Зокрема, на території обителі було споруджено Свято-Покровський собор (за твердженнями фахівців, це зменшена копія Успенського собору Києво-Печерської Лаври). Перша хвиля розквіту монастиря припала на 1870-1880 роки.

Період радянської влади позначився тотальною руйнацією ладанської обителі. Новоспе-чені «пролетарі» організували на її території трудову комуну для малолітніх правопорушників, по-блюзнірськи знищили церковний реманент, порубали іконостас. А одну із церков перетворили на... клуб комуни. Після ліквідації монастиря було розігнано релігійну общину. Кого відправили до в’язниці, кого - в заслання. Решта опинилася на вулиці, поповнивши лави безпритульних. У 1938 році на території обителі заснували машинобудівний завод «Пожспецмаш». Про це йдеться у книзі ладанчанки Віри Назарової «Ладинський Свято-Покровський монастир».



Ікона Миколая Угодника і початок відродження

Відновлення ладанської обителі припало на початок XXI століття.

- В 1992 році, коли я приїхав у ладанський приход, місцеві вірячи молилися в звичайній хаті. Згодом нашій православній общині передали у власність Свято-Покровський собор. Сталося це в 2005-му, - пригадує настоятель собору, протоієрей іоанн (Олексик). - Лишень уявіть, які руїни очікували на нас на території монастиря. Але ми не опустили руки - прибирали, шукали спонсорів, молилися... І от у 2009 році, у день ушанування святителя Миколая Чудотворця, ми з прихожанами проводили богослужіння, читали акафіст. Я звернувся до людей: «Будемо молитися й сподіватися на чудо!» Аж раптом відчинилися двері собору - і на порозі постав новий директор заводу «Пожспецмаш». Олег Авер’янов тримав у руках ікону Миколая Угодника. «Ви прийшли освятити ікону?» - поцікавилася у нього якась із вірянок. «Ні, хочу подарувати цей образ вашому храму», - лаконічно відповів Олег Вячеславович. Він пообіцяв, що допоможе відродити храм. Дяка Богові, Авер’янов дотримується слова. За його сприяння наш собор поступово повертає своє «обличчя». Оновлено фасад будівлі, відремонтовано дах, замінено бані та хрести. Олег Вячеславович подбав і про те, щоб у нашому храмі з’явилися металопластикові вікна. Список його благодійних діянь можна продовжувати й продовжувати. Адже завжди, коли прихожани звертаються до Авер’янова по допомогу, він відгукується. Вочевидь,

Олег - справжній християнин. Бо на власному прикладі показує, як потрібно служити Богові.

...А подарована директором «Пожспецмашу» ікона святителя Миколая продовжує творити добро.

Прихожани Свято-Покровського собору запевняють, що образ дає фізичне зцілення кожному, хто прикладається до нього з молитвою та щирою вірою.

«Многая літа» - від вдячних прихожан

12 жовтня, недільного дня, у стінах ладанського Свято-Покровського собору урочисто звучала «Многая літа». То ладанські віряни виконували заздравицю на честь добротворця і мецената, який, до слова, теж разом зі старшою донечкою Настею був присутній у храмі (ходити у неділю до церкви - звичай, сформований непростим повсякденням).

Річ у тім, що Олег Авер’янов нещодавно відзначив свій тридцять сьомий день народження. Тож прихожани Свято-Покровського собору вирішили у такий спосіб поздоровити його і подякувати за благодійність.

- У Вас - небайдуже серце. Нехай же воно ніколи Вас не підводить. А Господь посилає здоров’я і благодать, - по завершенні вітальної церемонії зичила Авер’янову Катерина Дусенко.

А Світлана Макарова подякувала за «куполи, які видно з усіх сторін Ладану. За увагу, безвідмовність і доброту». Звучали й інші поздоровлення. Директора заводу поблагословив протоієрей Іоанн. І подарував йому ікону пророка Іллі. Щоб він допомагав Олегові Вячеславовичу досягати успіху та нових життєвих висот.

Олег Авер’янов почувався трохи збентеженим. Мабуть, тому, що вроджена шляхетність не дозволяє йому насолоджуватися власною популярністю. Зате спонукає до добрих справ. Своєрідним путівником для Авер’янова є рядок із Біблії (до речі, Олег Вячеславович перечитував її кілька разів): «Як чиниш милостиню, - хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя».



Відродження храмів - обов’язок бізнесменів

Тепер у ладанського Свято-Покровського собору є всі шанси перетворитися на святиню, до якої стікатимуться віряни з різних кінців України.

- Відродити храм (і монастир також!) - наш обов ’я зок. Упевнений, зробимо це з Божою поміччю. Знаю, що доведеться докласти багато зусиль. Та у підсумку храм обов’язково набуде первозданного барокового вигляду. Милуватиме очі й спонукатиме думати про духовність. Про те, як вивищувати собори власних душ над мирською суєтністю... Відродяться собор та монастир - селище Ладан теж оживе і покращає, - запевняє Олег Авер ’янов.

- Пане Олеже, що спонукало Вас узяти «шефство» над ладанським собором? - запитую у благодійника.

- За радянських часів комуністи добряче поглумилися над монастирем. Наслідки їхнього святотатства я побачив на власні очі, очоливши «Пожспецмаш». Боляче було дивитися на напівзруйновану будівлю собору (свого часу в тому приміщенні був один із заводських цехів), прокладену до неї вузькоколійку... Зрозумів, що храм (як і завод!)

потрібно відроджувати! Аби відновити історичну справедливість. Бо негоже, щоб святе, намолене упродовж віків місце занепадало у руїнах, - відповідає Олег Авер’янов.

- Ладанчани періодично бачать Вас у Свято-Покровському соборі. Які ще храми Прилуччини відвідуєте?

- Я - прихожанин Густинського Свято-Троїцького монастиря. Тож частіше буваю там. Зазвичай на богослужіння беру із собою родину - дружину і двох донечок. І, Ви знаєте, це викликає неймовірний приплив позитивної енергії. Після кожних таких відвідин відчуваю, ніби у мене виросли крила. Хочеться працювати, досягати результатів. Водночас подвоюється усвідомлення, що треба жити у смиренні, прощати ближніх, бути терплячим...

- Що, на Вашу думку, повинен робити справжній православний християнин?

- Молитися, як мінімум, двічі на день - зранку й увечері. І, звісно, ходити на недільні богослужіння. Це - той мінімум, який людина має віддати Гэсподу.

- Ви теж молитеся щодня?

- Так. З роками зрозумів, що все у цьому житті стається з волі Всевишнього. Тож потрібно частіше спілкуватися з Ним у молитвах. Ще я час від часу перечитую Святе Письмо. І щоразу відкриваю для себе нові істини.

- До речі, хто привів Вас до Бога?

- Моя покійна бабуся (царство їй Небесне). Я народився у радянський час, коли панував атеїзм. Довго був нехрещеним. Та бабуня не схотіла із цим миритися. І мене, малого, потайки повела до знайомого священика, аби той у себе вдома здійснив таїнство Хрещення. Це назавжди закарбувалося в пам’яті. Сивочолий батюшка, аромат ладану в кадилі, вогники свічок...

Бабця була віруючою, часто водила мене до церкви. Вчила молитися. Привчала любити ближніх.

- Знаю, Ви балотуєтеся до Верховної Ради. Чи продовжите піклуватися про відродження православних храмів, якщо станете народним депутатом?

- Я переконаний, що такими богоугодними справами зобов’язані займатися бізнесмени. А обранці повинні створювати справедливі закони і одностайно ухвалювати їх на благо українців. Для того, щоб на нашій Батьківщині панували добробут, мир і спокій.

- Спасибі Вам, Олеже Вячеславовичу, за відповіді. І успіхів!

- Щиро дякую!

...Що ж, волею Божою ла-данський Свято-Покровський собор уже воскреснув. І завдяки щедрій благодійній допомозі гарнішає на очах. Процес триває. На черзі - оновлення бічних стін храму, реставрація двох притворів, встановлення церковних дзвонів (нині їх функцію виконують кілька саморобних металевих конструкцій). Та віриться, що мине час - і над ладанською округою полинуть урочисті звуки Благовісту.

Ольга Лісогор, "Чернігівщіна" №43 (495) від 23 жовтня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.