Танків не видно. А вони є?

У п'ятницю, 25 липня, на пункті пропуску Грем'яч Новгород-Сіверського району, що на кордоні з Росією, ще здалеку видно прикордонників з пристроями у руках. Пристрої схожі на металошукачі. Чим ближче до прикордонників, тим більший шум.

Уже за кілька метрів розумію, що хлопці косять траву електрокосаркою.

— До приїзду начальства готуєтесь? — запитую.

На минулому тижні Грем'яч прогримів на всю Україну. На брифінгу у вівторок, 22 липня, начальник прес-служби Чернігівського прикордонного загону Олександр Дудко повідомив, що військова техніка Російської Федерації розташувалася вздовж державного кордону Росії та України від Грем'яча до Сеньківки. Російська техніка підходила до кордону на відстань 150 метрів, де її можна було побачити неозброєним оком. Сусіди вже підходили впритул до нашого кордону півтора місяця тому, під час проведення військових навчань.

Тож увага керівництва не тільки області, а й держави до кордону неабияка.


— Звичайна справа, — запевняють чоловіки і продовжують косити траву. — Наші дівчата і клумбу посадили. Дуже гарно.

Прикордонники без автоматів, бронежилетів. Не копають рови. їх, ровів, узагалі не видно. Біля кордону тягнеться до сонця кукурудза, далі — лісосмуга. Про напруженість ситуації нагадують бетонні плити та «їжаки» (металеві загорожі) на під'їзді до пункту пропуску. За парканом стіна для відстрілу від супротивника, споруджена не лише з мішків із піском, а й укріплена бетонними плитами. Є металеві щити (як на Майдані).



Російський кордон за кількадесят метрів. Землі сусідньої країни видно неозброєним оком. Саме тут, кажуть, і бачили танки. Але у п'ятницю, 25 липня, ніякої важкої техніки видно не було. Щоб ніхто не сумнівався — дивилась уважно, дуже добре і цілий день. Зі мною був консультант — колишній солдат ЗСУ. Прізвища не повідомляю, щоб не мобілізували.

Далекобійним, які обідали у прикордонному кафе «Транзит», повертаючись із Росії, про танки лише жартували. Казали, що зранку, прокинувшись, побачили танк, який їде задом наперед. Уже і дружинам подзвонили. Та потім з'ясувалося, що то комбайн. Більше ніякої техніки не бачили. Що змінилося, кажуть, так це те, що у російських прикордонників з'явились автомати. Ще місяць тому такого не було.

Село Грем'яч за кілька кілометрів від кордону. Тут же і прикордонна застава. Люди розповідають, що було прохання від прикордонників сповіщати про всіх невідомих, які з'являються у селі. Танки на кордоні і справді бачили місцеві, котрі їхали на роботу - з роботи чи міняти гроші на кордоні. Але уголос про те говорити не хочуть. Навіть заперечують.

— То у вас і сепаратисти є?
— Написів у них немає ні на картузі, ні на плечах. Хто їх знає? — знизує плечима місцевий водій Віктор Мельник. — У нас прапор на сільраді висить український.

— То боронити стяг будете?
— Звичайно. Як на рейхстазі. На собі замотаємо і будемо вішати. Якщо йтимуть, дорогу перекриємо.

— А танки бачили?
— Ніхто тих танків не бачив. Може, у Росії і стоять, — припускає Віктор. — Та вони на своїй території.

— Були танки у Грем'ячі, — говорить Віта Клипко. Вона разом з маленьким Іллюшею на прогулянці. — БТРи українські. Місяць-два тому стояли. А тоді хлопців на Схід відправили.

— Навіть якщо і пригонять танки, то що — вони їх на загальний осмотр поставлять? — не розуміє продавчиня Світлана Пешкова. — Підняли шум з тими танками. А ми гикаємо і всьо.

Учора хтось салют за річкою пускав. Я спочатку перелякалась. Уже і з Шостки дзвонити почали, що тут у нас робиться. А тоді зрозуміла, що то таке. Кажуть, день народження приїжджі святкували, на заставі все узгодили.

— То вам не страшно?
— Страшно. Страшно, що синів на війну заберуть, за країну страшно. А решта — нічого.

Місцеві розповідають, що у Грем'ячі добре ловлять російські канали. Тож особливо люди похилого віку дивляться саме російське телебачення і не розуміють, чому воює Україна. Багато хто з ностальгією згадує радянські часи.

— Вони (має на увазі росіян) єслі захочуть зайти у Грем'яч, разметуть усе. Така у них техніка. Та чого тим танкам сюди їхати? Вони по асфальту поїдуть, куда надо, — говорить місцевий мешканець Сергій Дудко. — Від кордону на Грем'яч — наліво, пряма дорога — на Чернігів, Київ.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №31 (1473)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.