На кукурудзяному полі - замкнутий цикл

Так працюють у товаристві «Земля і воля», що в Бобровицькому районі. Це господарство - єдине на Чернігівщині, яке вирощує власне насіння кращих світових гібридів кукурудзи. Вигода від цього обраховується не одним мільйоном доларів! До того ж не варто непокоїтися, чине підведуть чужі постачальники.


Проте справа ця дуже клопітка та відповідальна. Брендові фірми США і Європи дуже мало якому сільгоспвиробнику нададуть батьківські й материнські форми для вирощування насіннєвої кукурудзи. Такої довіри не мають навіть всесвітньо відомі українські агрохолдинги, а «Земля і воля» - має впродовж багатьох років.

- Не стану докладно розповідати всю складну технологію. Зверну увагу на одну технологічну операцію - сівбу, - розповідає перший заступник генерального директоратов «Земля і воля» Василь Не-стерук. - Її виконують механізатори-аси. Бо, скажімо, спочатку слід посіяти батьківські форми, а потім до них підсіяти материнські. Буває і навпаки - залежно від гібриду.

Кращий механізатор Віктор Пінчук виконує цю ювелірну роботу з 1992 року. Каже, що тоді було важче: сівалки гірші, досвіду бракувало, та й повчитись немає де. Тепер ось його напарник Віталій Оніщенко швидко «пристрілявся». Другу весну разом сіють, забезпечують високу якість і продуктивність. Однією сівалкою на насіннєвому полі не працюють.

Віктор Іванович - з механізаторської династії. З восьмого класу він вже працював помічником комбайнера - батька Івана Павловича, відомого в районі механізатора. Потім і сам жнивував на «Колосі», а 11 років тому прийняв новенького «Джон Діра». Торік намолотив ним 15 тисяч тонн кукурудзи. Колись це дорівнювало б валовому збору зерна трьох-чотирьох непоганих колгоспів!

- Врожай був такий, що душа радувалася, - пригадує комбайнер і тракторист. - Хоча в нас кожного року добрі намолоти, але минулого - особливі... І заробітки відповідні. На сівбі теж добре працюється. Взагалі не розумію тих чоловіків, що вештаються без роботи або плачуться на погані заробітки. Де-де, а в Бобровиці таких не повинно бути. В наше господарство просяться на роботу навіть з інших областей. Ще й квартири одержують.

Поговорити з механізатором вдалося, як кажуть, на ходу, коли кухар Оксана Якушко і водій Володимир Шуплик привезли до агрегатів обід. Віктор Іванович «перекурював» з мискою і дещо про себе розповів. Похвалився двома синами. Старший, Роман, - навчається в педагогічному університеті, а Максим - ще школяр. Дружина Тетяна працює теж у товаристві «Земля і воля». Тож родина матеріально забезпечена навіть у цей кризовий і неспокійний період.

Виходить, і в Україні можна жити, не старцюючи. І не десь в нафтогазовому регіоні, а в сільській місцевості. Одна умова: щоб на тій землі справжній господар був, як Леонід Григорович Яковишин зі своєю командою. В нього так поставлено виробництво, що майже на всіх технологічних операціях досягається неабияка ефективність.

Про власне насіння вже згадували. Не на один мільйон досягається вигода від переходу на удобрення землі безводним аміаком. Під урожай цього року внесена ця мінеральна пожива на 28 тисячах гектарах. Висока якість роботи на полях досягається професійністю кадрів і надійністю техніки, що відіграє значну роль у досягненні кінцевих результатів.

А чи багато господарств, навіть більших за обсягами землі, здатні засівати за день більше двох тисяч гектарів?!

Втім, аби довідатись про всі секрети ефективної роботи ТОВ «Земля і воля», потрібно побувати в цьому господарстві. Зустрічалися скептики, що не вірили розповідям, і спеціально приїжджали - подивитись і повчитись. Бо тут давно вже створений європейський рівень сільськогосподарського виробництва. Навіть більше - той самий замкнутий цикл, що, може, й виходить за світові рамки, але необхідний в умовах України. До речі, продукція однієї складової того циклу - круп’яного заводу - високо котується за кордоном: на дитяче харчування забирають.

Кожного року товариство збільшує обсяги виробництва, розвиває матеріальну базу, не забуває про «соціалку». І це в державі, що постійно жебракує у Європи й Америки!

В Білорусі навів лад колишній директор радгоспу Лукашенко. Може, й Україні такого пошукати? Одна адреса вже названа...



Григорій Загребля, "Чернігівщина" №19 (471) від 8 травня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.