Зелена сцена у Художньому музеї представляла автентику та поезію

Субота, 31 серпня 2013 13:26 | Переглядів: 4731

Передчасна осінь рюмсає дощами вже цілий тиждень, друзі жаліються на непогоду, що зіпсувала їм плани на відпочинок, і одягають куртки та плащі. А найдовший та наймасовіший арт-фестиваль Чернігова "Зелена Сцена", зважаючи на примхи стихії, перетворюється із open air на затишний та теплий квартирик.
"Теплий" означає скоріше камерну атмосферу, у якій опиняються глядачі фестивалю. Підвал Художнього музею ім. Галагана, куди подія переїхала у цю п’ятницю ховаючись від дощу, досить вогкий та прохолодний. Зате обмеженість простору робить всі події доступними на відстані простягненої руки, а давні та добрі друзі фестивалю, які виступатимуть сьогодні на сцені, створюють у приміщенні відчуття приємності та комфорту.

Через неможливість розмістити всіх учасників фестивалю організаторами було прийнято рішення відмовитися від книжкового ярмарку та книжкового фрімаркету, які перенесли на більш сприятливу погоду. Також місця не вистачило для майстринь-рукодільниць з їх товарами. Зазнала деяких корекцій і літературна частина виступів, яка мала відбутися після музичної.

"Звісно, такі переноси не сприяють збільшенню кількості людей на фестивалі", - ділиться турботами Леся Федоренко, його незмінний куратор. - "Але, впевнена, справжні наші шанувальники до нас прийдуть обов’язково. На жаль, довелося відмінити деякі події, та поетичні читання сьогодні відбудуться у скороченому варіанті. Багато хто із учасників, які планували виступ, просто захворіли. Але музиканти зовсім не розчарувалися через перенесення місця виступу і налаштувалися на таку атмосферу".
Проект розписано до кінця вересня, і Леся сподівається, що, незважаючи на раптове похолодання, ми ще побачимо бабине літо і Зелену сцену на своєму звичному місці на Алеї героїв. А поки під суворим поглядом Тараса Шевченка найвірніші та найстійкіші шанувальники фестивалю спускаються по сходам і наповнюють залу.

Виставка малюнків нашої землячки художниці Лесі Синиченко експонується просто на стіні підвалу, одразу за спинами глядачів, що зібралися перед імпровізованою сценою. Леся, в минулому журналіст, працювала у багатьох виданнях, нині - редактор порталу "Буквоїд". Вона скромно сидить на стільчику напроти своїх малюнків, крутячи в руках мобільний телефон.

"Малюнки, які я вибирала для цієї виставки, відображають тему очікування", - говорить авторка творів. - "Робилися вони у різний час, а потім я відібрала їх саме для даної експозиції. Там ще і супровідні тексти мають бути, просто зараз їх не виставлено. Це малюнки, які я робила для себе, для роботи, для ілюстрації деяких книг. А тоді вирішила зібрати в один проект".
Скажу чесно, в тих умовах освітлення роздивитися ці дивні невеликі малюнки, наповнені фантасмагоричними переплетіннями фігур та образів, було дуже важко. Але з вівторка, 3-го вересня, вони будуть виставлені у одному із залів Художнього музею, і у повному варіанті, який не вмістився на стіні підвалу. Думаю, відвідати цю виставку варто буде ще раз.

Музиканти, які сьогодні приїхали до Чернігова, уже знайомі нашому глядачеві. Це Едуард Приступа та Орест Криса, які у червні виступали на Зеленій Сцені зі своїм спільним проектом "ДіОр". Сьогодні вони привезли із собою ще купу музикантів, а також цілий гурт. Орест і Діля презентували альбом дитячих пісень "Віршолюбики", а також виконали свої вже відомі чернігівцям пісні, які були дуже тепло зустрінуті публікою, що радо підспівувала хітам Ділі та Ореста.

Про етно-гурт "Астарта" варто сказати окремо і докладніше. Двоє дівчат у білих блузах з автентичними візерунками просто розірвали зал своїм етно-роком, поставили на вуха українським народним хіп-хопом і зачарували ніжністю та лірикою колискової. Такого потужного, мелодійного та драйвового виконання українських народних пісень я не чув ні разу у житті. Окрему подяку варто висловити і звукорежисерам, що змогли так якісно озвучити зовсім не пристосоване для концертів приміщення.
Інна Шаркова та Юля Маляренко познайомились в Університеті Культури, де навчались на факультеті етнографії та фольклористики, і збирання та вивчення українських народних пісень зробили важливою справою у своєму житті.

- Наші пісні ми знаходимо у далеких глибинках, селах, де навіть не ходять автобуси і хліб не привозять. Нам їх співають старенькі дідусі та бабусі, і ми записуємо їх дуже швиденько, поки вони ще живі і можуть передати це. Ці пісні - безцінний скарб, який ми хочемо донести до нашої молоді, розповісти їй, що українська пісня - дуже крута. Вона - як вино, яке чим більш витримане, тим смачніше. Але треба її ще вміти смакувати і подавати. От для того, щоб молодь її краще розуміла, ми і подаємо українську народну пісню у такій сучасній обробці.
Зараз багато є артистів, які говорять про те, що співають фольклор, але зовсім на цьому не розуміються. Але ми все-одно бачимо, як за останні роки у молоді зростає інтерес до своєї культури, своєї пісні. Адже після того, як помруть всі ці бабусі, які зараз нам співають старі пісні, носіями народного фольклору будемо ми. У кожної із нас є свій музичний колектив, студенти і діти, із якими ми розшифровуємо та розучуємо автентичні пісні у їх первинному вигляді: колядки, щедрівки, весільні, чумацькі та інші. Ми їх записуємо, і таким чином зберігаємо ці пісні для наступних поколінь.

Минулого року "Астарта" випустила свій дебютний альбом "Перший національний", до якого входять пісні українською, болгарською та старослов'янською мовами.

Другою частиною вечора у музеї були літературні читання. Особливістю їх було те, що виконавці читали не авторські твори, а вірші своїх улюблених поетів. Особливо порадував публіку мандрівний шоумен Андрій Терещенко, вибравши для читання тексти пісень популярної естради. Виразне проникливе виконання творів відомих поетів-піснярів Олега Газманова, Сергія Шнурова, Михайла Поплавського та інших стовпів жанру "попса" наповнили підвал музею щирим нестримним реготом. Тим, хто виступав після Андрія, довелося важкенько.

А книжковий ярмарок та фрімаркет, що вимушено були відмінені цього разу, переносяться на наступну п’ятницю, шосте вересня. Приносьте свої книги, обмінюйтеся ними, даруйте їм нове життя.
До зустрічі через тиждень.

Богдан Гуляй