Білорусь: близька і далека

Уже понад двадцять років між Україною і Білоруссю існує державний кордон. Щодня його перетинають сотні білорусів і українців – хто їде за покупками, хто до родичів та близьких, дехто на роботу або у справах. Щоб потрапити до наших північних сусідів, не потрібен закордонний паспорт, треба лише заповнити декларацію.

Чернігівщина – одна з п’яти областей, що межує з Білоруссю, зокрема з Гомельською областю. На наших ринках користуються популярністю білоруські молочні та м’ясні продукти і жіноча білизна. Гомельці ж їздять до Чернігова за дешевим одягом, взуттям, якісним алкоголем, кавою.
Відтоді, як розпався Радянський Союз, кожна з країн іде своїм шляхом. У кого він ліпший – питання дискусійне. Безперечно одне – ці шляхи різні.
«Деснянка вільна» у складі делегації Українського журналістського фонду кілька днів перебувала на білоруській землі. Тож як живуть наші сусіди, чого прагнуть і чим пишаються?

Про дороги, ціни та радянський спадок

Перше, що впадає в очі, як тільки перетинаєш кордон, – чистота і хороші дороги. Можливо, не скрізь вони в ідеальному стані, та все ж набагато ліпші за наші. По них їдеш, а не стрибаєш від меншої до більшої ямки. Білоруси будують багато нових автошляхів. Деякі ділянки міжнародних трас платні, але тільки для іноземних громадян. Та й узагалі політика Білорусі спрямована на те, щоб забезпечити високу якість життя насамперед жителям своєї країни. Тому місцеві промислові та сільськогосподарські підприємства орієнтовані на внутрішній ринок, хоча у великому обсязі виробляють і товари на експорт.
Білоруси зберегли більшість підприємств, що дісталися їм у спадок від Радянського Союзу. Вони активно впроваджують новітні технології і пильно стежать за споживчим ринком. До речі, майже всі білоруські підприємства належать державі.
Середня зарплата у Білорусі (як на наші гроші) – близько 4500 гривень. Для порівняння: середня заробітна плата в Україні у березні 2013 року була 3212 грн.
Рівень безробіття у наших сусідів на кінець 2012 року становив 0,5% від кількості економічно активного населення. В Україні у грудні 2012 року – 1,8% від загальної кількості працездатного населення.
Щодо цін, то продукти харчування коштують майже, як і у нас. Дорожчі лише алкоголь та кава. А от бензин продають дешевше: А-95 – 7 грн 80 коп. за літр, А-92 – 7 грн 40 коп.
Розмовляють білоруси переважно російською. Коли українські журналісти поцікавилися у місцевих жителів: «Чому?», ті відповіли, що для них це не принципове питання. У закладах освіти викладають як російською, так і білоруською мовами.
Медичну допомогу жителям Білорусі надають безкоштовно (тож нам, українцям, залишається цьому лише позаздрити).
З часів СРСР білоруси не перейменовували вулиці й міста, не зносили пам’ятники радянських лідерів. Тому на вулицях «Советских» можна побачити пам’ятники Леніну, Громико, Дзержинському…
А ще Білорусь – єдина з пострадянських країн, яка відзначає головне державне свято не в день ухвалення Декларації про суверенітет (27 липня 1991 року), а 3 липня – в день звільнення Мінська від фашистсько-німецьких загарбників у 1944 році.
Білоруси пишаються своїми підприємствами, зокрема сільськогосподарськими. Представники українських ЗМІ побували на кількох із них, побачене й справді вражає.

Головне – люди і земля

Агромістечко Нова Гута розташоване в Гомельській області за кілька сотень метрів від пункту пропуску «Нові Яриловичі». Кількість населення – близько 4000 чоловік. Люди живуть переважно в двох-, трьохповерхових будиночках, розрахованих на кілька сімей. Є дитсадок, школа, сучасні палаци культури та спорту з басейном (подібні заклади ми бачили ще в кількох селах, де діють передові сільгосппідприємства, а їх у Білорусі не так уже й мало). Вся ця інфраструктура розвинена завдяки успішній діяльності відкритого акціонерного товариства «Радгосп комбінат «Сож», яке спеціалізується на виробництві продуктів тваринництва.

– Наш радгосп – одне з найбільших сільгосппідприємств у республіці з виробництва свинини, – каже директор ВАТ «Радгосп комбінат «Сож» Анатолій Татаринов. – До складу комбінату входять комплекс із відгодівлі свиней потужністю 135 тис. голів на рік, 10 ферм великої рогатої худоби, зокрема 8 молочнотоварних. Кожного року господарство виробляє понад 14 тис. тонн свинини, 1,4 тис. тонн яловичини і 14 тис. тонн молока. Маємо цех полуфабрикатів та цех із переробки молока потужністю 6 тонн за зміну, що дозволяє розширити асортимент продукції, яку реалізуємо.
Анатолій Татаринов очолює радгосп уже 15 років, за цей час багато чого вдалося досягти і розширити господарство. Нині середній вік людей, які тут працюють, – 34 роки. І молодь не поспішає залишати село, адже має стабільну високу зарплату, житло і розвинену соціальну інфраструктуру.
– Усе це завдяки продуманій політиці та підтримці держави. Адже користуємося пільговими 3% кредитами на модернізацію виробництва та будівництво житла. Маємо безвідсоткові кредити на мінеральне добриво та пальне під час посівної кампанії, лізінгові кредити на техніку, – розповідає керівник господарства. – Впродовж останніх років приєднали до «Сожа» кілька відсталих колгоспів, завдяки цьому розширюємо власну кормову базу. Адже землі, що розташовані в заплаві річки Сож, низькопродуктивні. Якщо порівнювати, наприклад, із Хмельницькою областю, де бал продуктивності земель, як у чорноземів, то тут – лише 16–18, а в сусідніх колгоспах – близько 40-ка. Для забезпечення кормової бази також обладнано зерносушильне господарство продуктивністю 110 тонн за добу, склад для зберігання зерна на 25 тис. тонн, комбікормовий цех продуктивністю 10 тонн за годину.
Анатолій Татаринов ще багато чого розповів про своє господарство, але на кожному кроці зазначав, що головне їхнє багатство – це люди, якими вони пишаються і завдячують усьому, що мають.
Одним із перших у Білорусі почав працювати за принципом поле – ферма – переробка – прилавок сільгоспвиробничий кооператив «Агрокомбінат «Снов», що в Несвізькому районі Мінської області. Сьогодні в господарстві працює близько 2000 людей, з них 268 спеціалістів із вищою і середньо-спеціальною освітою. За день випускають до 40-ка тонн готової м’ясної продукції, зокрема 16 тис. банок м’ясних консервів. Основні ринки збуту – Росія і Казахстан. Агрокомбінат спеціалізується насамперед на тваринництві. Мають свинарський комплекс на 34 тис. голів, бройлерну птахофабрику, де виробляють близько 12-ти тис. тонн м’яса на рік, а також ферми з відгодівлі ВРХ. Є в господарстві молочний завод та цех із переробки м’яса тощо. Середня заробітна плата – понад 500 доларів, звичайно, свинарки, доярки, трактористи отримують набагато більше, тому дефіциту робочої сили тут немає.


Голова правління агрокомбінату Микола Родоман показав українським журналістам сучасну ферму, де корів доять роботи. Доярки там уже не потрібні. Чесно кажучи, цікаво спостерігати, як корівки самі вирішують, що їм уже пора «віддавати» молоко, підходять у потрібне місце, а далі вже справа техніки.
Побували представники ЗМІ і в спортивному комплексі, де діти залюбки грають у футбол, волейбол, теніс, а також плавають. Є там сучасна тренажерна зала, де молодь займається пауерліфтингом і армреслінгом.


Наприклад, дев’ятикласник Кирил відвідує цю залу щотижня.
– Мені подобається, – каже хлопець. – Тут можна підкачати м’язи. Мої однокласники також сюди приходять. Абонемент для школярів коштує 50 тисяч рублів (50 грн – Авт.) на місяць. Тренуємося тричі на тиждень.
Усі соціальні об’єкти на балансі агрокомбінату, на їх утримання господарство виділяє суттєві кошти, але керівник підприємства не вважає це тягарем.
– Усе це ми робимо для наших людей. А вони заслуговують лише найкращого, – переконаний Микола Родоман.


Делегацію українських журналістів гостинно зустріла білоруська земля


Молочні продукти  від ВАТ «Радгоспкомбінат «Сож»


Несвізький палац князів Радзивілів


Поки батьки працюють, діти оздоровлюються у спортивному комплексі


Територія СК  «Агрокомбінат «Снов»


Із веселим бобром – символом Бобруйська


Агромістечко Нова Гута


На молочній фермі СК  «Агрокомбінат «Снов»

Продовження в наступних номерах

Лариса Потапенко, фото автора та Мирослави Павлик, газета «Деснянка вільна» №37 (440) 9 травня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.