Вулиця, якої немає. Але вона буде!
Давненько її запримітив і завбачливо занотував у блокноті викарбуваний напис: «Вулиця Визволителів найменована в знак вдячності та поваги воїнам 13-ї і 61-ї армій, які брали участь у визволенні Чернігова від німецько-фашистських загарбників у вересні 1943 року».
Чим не знахідка! Матеріал, вважай, сам до рук потрапив: зроблю святковий репортаж, як минулого : разу з вулиці 21 вересня..
Крокую ранковою вулицею Незалежності, роздивляюся.
Нагадують про себе вибори: політична багатообіцяюча реклама на бігбордах, намети і розповсюджувачі друкованої агітпродукції, яким конче треба її збути.
На лавках у тіньочку розводять теревені самовдово- лені мужики: певно, вже похмелилися їм би не байдики бити - мішки тягати.
А ось приємні картинки: багато молодих мам із дитячими візочками. Наче позитивна соціальна реклама.
...Починаю свою роботу. Дію навмання. Ось іде сива жінка, спираючись на коцюбу.
Цікавлюся, з яким настроєм зустрічає 21 вересня.
Галина Антонівна зрозуміла моє питання по-своєму:
- За радянських часів на пенсію не бідувала. А тепер? Спробуй за тисячу вижити. Ще й стегно зламала.
Нині правди, на власному досвіді переконалася, нереально добитися. Раніше хоч до райкому, міськкому можна було поскаржитися, домогтися свого.
Хто б колись допустив, щоб здорові мужики гроші клянчили? Один недавно попросив, так я різко відмовила: «Замість того, аби з простягнутою рукою стояти, поїхав би на село, заробив. Якійсь бабусі картоплю викопав, чи ще що».
Не перебиваю, слухаю монолог. Бачу, накипіло жінці.
Зачепила вона й мовне питання:
- Сама я з Далекого Сходу, Владивостока. А там - одні «хохли». Я - теж не виняток. Українською можу вільно спілкуватися. Переконана, мовна «проблема» в Україні - це політичні інтриги.
- Перепрошую, з Вами цікаво спілкуватися, але, на жаль, я поспішаю. Хочу матеріал зробити з вулиці Визволителів. Вона тут поруч.
- Дивно, не знаю такої.
Чесно кажучи, я не звернув на її слова жодної уваги, а, попрощавшись, прискорив ходу.
Ось будинок №16, а за його рогом - потрібна мені вулиця.
Але що за чудасія?! Меморіальна дошка є, а вулиці, виявляється, немає.
Розгублено розпитую перехожих. Одні знизують плечима, інші доводять, що такої не існує. Й справді, «тицяюся» у будинки вулиць Незалежності та Красносільського.
- Може, Ви нарешті підкажете? - звертаюся з надією до чоловіка, схожого на козака. - Вулиця Визволителів - де вона?
Незнайомець трохи замислився і здивовано промовив: «Так Ви ж на ній стоїте».
- Та ні, це ж- Незалежності. А Визволителів - це «освободителей».
- Еге, точно. Тоді, мабуть, у приватний сектор зайдіть.
І тамтешні мешканці мене переконали, що вулиці Визволителів у них повік не було.
Повертаю назад, приєднуюся до дівчини-підлітка, яка вигулювала собаку.
- Уже з ніг збився. ..Де у вас вулиця Визволителів? - навіть не сподіваюся на успіх.
- Не знаю, - чую чи не вдесяте.
- Так ось же дошка, читайте.
Дівчина ретельно прочитала текст і вирішила направити мене за лісок.
- Скоро 21 вересня. Що це за дата? Що місто святкуватиме? - вирішив на прощання «проекзаменувати» дівчину.
- Не можу відповісти. Напевно, колись і знала, але забула.
В ліску зустрів жінку з дитячим візочком. Я до неї, мовляв, так і так...
- Та дошка вже давно висить. Мо' років десять. Мабуть, колись і була вулиця Визволителів, але її, роблю припущення, забудували так, що вона просто зникла...
Зрештою, звертаюся до міського управління архітектури та містобудування.
- За списком вулиця існує, але вона поки у перспективі, - роз'яснила начальник відділу з питань землеустрою та геодезії Людмила Деркач. - План подальшої забудови району передбачає її вихід на вулицю Любецьку.
Так що будемо чекати народження вулиці Визволителів. А це неблизька перспектива.
Олександр Фальчевський, газета "Деснянка вільна" №75 (374) від 20.09.12
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.