«Тут не живуть, а… доживають»
Понеділок, 18 червня 2012 14:10 | Переглядів: 2750
Чверть населення хутора Вольниця
Один із багатьох хуторів та сіл, де людей уже навіть менше, аніж хат - Вольниця, або, як кажуть місцеві, Лендин хутір. Він доживає віку біля села Мала Загорівка на Борзнянщині. До хвірток багатьох дворів уже нема стежин і не чути, щоб за воротами брехав собака. Від «великого шляху», так званої «московської траси», сюди веде дорога, вкрита ямами і всипана шишками. Останнє свідчить: транспорту тут ходить зовсім мало.
Стараннім оком
«За зиму дороги не чистили, хліба не привозили. Доводилося мертвяка кілометрів зо три нести - коні не могли пройти. Мого дядька два роки тому ховали - кобила ноги порізала крижаною кіркою, - розповідає про невеселі реалії Вольниці
Микола Миколайович, нині - житель села Озеряни Бобровицького району.
- Стоять там 58 будинків, з них у 14-ти живе по одній людині, у шести - по двоє, і є одна сім'я, де четверо. Зимували, відрізані від світу. Так хазяйнує сільський голова з Михайлом Соловаром, у котрого в руках дивним чином половина колгоспу опинилася. Я там із ними ще 10 років тому «воював». У самій Малій Загорівці був дитячий садок, клуб - нема уже. Дерева пиляють по селу, бо у Соловара - пилорама. А рештки валяються...».
Микола Миколайович пояснив роботу своєрідного «тандему» просто: сільський голова Ніна Осипенко і керівник ПОП «Малозагорівське» Михайло Соловар уже років з 20 дуже близько знайомі. Втім, у цій делікатній царині чого тільки люди не скажуть...
«Там «Дружба-Нова», «знаменита» скандалом у Вороньках, давала по чотири центнерам зерна на пай. І то, вважайте, полова. Чому так? У нашому районі дають понад півтори тонни», - додає Микола Миколайович.
«Тандем»
Селяни називають пані Осипенко і колишнього голову колгоспу Соловара просто «голови». Хати й двори обох голів у Малій Загорівці зовні особливими статками не вирізняються. Щоправда, аж троє злючих псів щось сумлінно охороняють у дворі Михайла Соловара. Його ж самого, як підказав сусід, слід шукати там, де помічу блакитну «Ниву».
Вирушаю до Вольниці й в одному із дворів зустрічаю... чверть усього наявного населення - шістьох людей.
«У нас одні пенсіонери і роботи нема ніякої, - каже
господар Олександр Миколайович. - Тут не живуть, а доживають».
«Може, хто на них і ображається, усім же не догодиш», - каже старенька.
«У мене торік, 2 липня, така стихія пройшла, що за кілька секунд не було заліза на даху. Тоді й голови, і хто як міг - допомогли», - додає інша. Бабусі представляються місцевим колективом самодіяльності, звісно, уже колишнім.
«Я з ними (вони - це голови. - Авт.) не мирю, - говорить інший житель Вольниці. - Якось просив землі - куди там, не дадуть. А тепер вона: «Вам потрібна земля?» А мені уже нічого не потрібно. Художня самодіяльність - там 5 людей чи більше - то одна компанія, вони з нею друзі. На виборах сільського голови був у нас один колишній голова колгоспу з Борзнянського району Якименко. Перемогла Осипенко приблизно на 80 голосів. Але чому так голосували? Це як Кучму на другий термін обрали: Чорновола «прибрали», а Кучма залишився із Симоненком. І весь захід голосував не за Кучму, а проти комуніста».
«Скаржаться? Значить, села живе»
Випадково помічаю, як вулицею проїжджає блакитна «Нива». Біля одного з дворів з авто вийшла жінка, а чоловік поїхав далі. «Ніна Миколаївна?» - запитую у незнайомої на той момент жінки. Й отримую ствердну відповідь. Того дня, казали мені у сільраді, вона поїхала до райцентру. Закиди і на свою адресу, і в бік «другого голови» вона відкидає.
«Було, що небіжчиків саньми возили. А що робити? З орендарів лише у Соловара є бульдозер, то якщо він «на приколі» стояв - прочистити не могли. Але не всю зиму, - запевняє Ніна Осипенко. - Декому діти привозять продукти на зиму. Коли були снігові заметілі, я особисто їздила, була в Адаменкової, у Суденка, у Марченка й інших. А так, щоб без хліба сиділи... Хай напечуть, борошно є в кожного. Листоноші працюють і переказують мені про проблеми, але якихось «ажіотажних» питань я не бачила».
За її словами, підприємці, перш ніж везти хліб і до хліба, спочатку порахують вартість пального, роботи й амортизацію техніки. А орендарі земель не охочі на допомогу людям. Мовляв, «я плату за паї віддав - які до мене питання?»
«Дерева випилюються за рішенням виконкому із погодженням з екологами. Одноособово я приймаю мінімум рішень. Пиляв не Соловар, а Лобода, він із Борзни, - відповіла сільський голова на запитання щодо вирубок. - Що некрасиво, гидко - я нагадувала. Врешті-решт приберуть чи спалять. Тим часом, кому потрібні дрова - будь ласка! Ми уже забезпечили багатодітну сім'ю, взяли дрова для наших установ».
Орендують землі в останні роки
TOB «Плиски-Агро», СТОВ «Дружба-Нова», ФГ «Мрія-С» і ПОП «Малозагорівське». Минулого року «Дружба-Нова» переукладала договори оренди на 10 років із платою по 5% вартості земельного паю. Вартість паю - близько 31 тис. грн. ПОП «Малозагорівське», за словами сільського голови, уклало договори оренди у 2008 році на 7 років з платою по 3%. Виплачували, каже вона, зерном - пшеницею, кукурудзою, а тому, хто бажав, цукром чи борошном.
Їх багато
Таке «житіє» у Вольниці-Лендині. Життя це нерідко «вільне» від елементарних «здобутків цивілізації», як-от дороги й необхідні товари. Хто б не був правий чи винуватий, цей населений (поки що) пункт уособлює собою долю вимираючого хутора з його типовими проблемами. їх на Чернігівщині далеко не один десяток. На такі хутори перетворюються й села, де за відсутності роботи зникають молодь і діти, закриваються школи й лікарні.
За роки чи за десяток років, але очевидно, що одного разу обласні статистики сухо повідомлять: «З обліку знято с. Вольниця Малозагорівської сільради як таке, де ніхто не проживає».
Цитата
«Після ретельного опрацювання з економістами ми вважаємо, що орендна плата за використання земельного паю має становити 7-10 відсотків від нормативної оцінки вартості землі, - говорив голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко у червні 2011 року. - Причому нормативної оцінки, яку потрібно зробити при укладенні договору, а не п'ятнадцятирічної давнини».
Іван Ковтун, тижневик «Чернігівщина» №23 (251)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.