Сільський туризм по-андріївськи

Садиба зеленого туризму родини Карпачових діє й «розростається» у селі Андріївка Чернігівського району. Здавалося б, в селі чи поблизу нема, жодного «туристичного об'єкту», який би притягував клієнтів. Як, наприклад, Тростянецький дендропарк чи заповідник Качанівка. Проте господар довів: якщо працювати і не відступати.» Втім, по порядку.
За словами Сергія Карпачова, ідея була реалізована ще 2006 року. Тоді попередня справа родини, торгівля, почала занепадати. Перш ніж братися за нову справу, Сергій ознайомився з досвідом інших. Його власний будинок розташований біля річечки Балин, Так з'явилася садиба зеленого туризму «Андріївські озера».
Проте бізнес... стояв на місці. А «лічильники» відсотків по кредитах у банках працювали справно. Як тільки не заявляли про себе - листівками, рекламою, безкоштовним харчуванням, надто низькими цінами – зо два роки відвідувачів майже не було. Можливо, давалася взнаки відсутність інших туристичних принад, окрім сільської типі й казково! природи.

Гості

Лиш з третього року після відкриття «клієнт пішов», точніше - почав регулярно приїздити. Андріївка - за 25 км від центру Чернігова, тож більшість відпочивальників з обласного центру. Нерідко приїздили відзначати свята - весілля,випускні, так звані корпоративні заходи тощо. Клієнти зазвичай стають регулярними гостями. Проте й іноземці приїжджають. З'єднує країни й континенти мережа Інтернет. Адреса садиби «Андріївські озера» - andrlakes.org.ua.
На день, без ночівлі приїжджають любителі пікніка «без зайвих турбот» та групи з дитячих таборів. Фотографи навідуються разом з моделями для проведення фотосесій. Поки що - безкоштовно. Малювати краєвиди приїжджають художники. За словами господаря, вони, бува, одягають вбрання зразка позаминулого століття і навіть допомагають по господарству з вилами й сокирою, аби «зарядитися» натхненням.

«Маєток»

Зрештою, минулого року все ж таки вдалося «розпрощатися» з кредиторами. Зараз на території садиби, а це - 1,1 гектара разом з берегом річки - літні будиночки і лазня, конференц-зала під навісом і грязьова ванна із завезеною глиною, дитячі майданчики і бліндаж, різноманітні спортивні та ігрові майданчики, навіси, бесідки тощо. Вони ростуть, неначе гриби після дощу. Проте ціни, на відміну від обсягів робіт, не вражають.
«Ночівля у нас - 60 гривень, триразове харчування - 120, тобто загалом 180 гривень за добу, - оголосив розцінки сільський бізнесмен. - Влітку з проживанням можемо прийняти до 24 осіб, а взимку -десять. Зима - найкращий час поправити здоров'я. Навіть є приказка: зима - для тіла, а літо - для душі».

Клумба-підводна

«Іноземці випитують, чи багато тут транспорту їздить і чи нема поряд будівництв. Цікавляться, чи далеко до Чорнобиля й чи нема радіоактивного зараження, - посміхається чоловік. - Я відповідаю: все добре. Але потрібні й докази, так? А вони є - це лишайники, які живуть лише у чистих місцях».
Тут же, стоячи на кризі над своєю підводною «клумбою», Сергій розповів про пересадку підводних рослин з інших озер. Чоловік поєднує таким чином захоплення з оздоровленням водойми.


Господар

А хата - з вати

«Квадратний метр цієї стіни, - розповідає господар в теплому будинку, - коштував мені всього лише 30 гривень. На стіни й стелю прибудови площею 50 квадратних метрів витрачено близько 20 кубометрів утеплювача - базальтової вати. Каркас -з дощок. Це канадська технологія».
У Сергія Карпачова позиція така: не потрібно платити шалені гроші будівельникам чи слюсарям - можна знайти в мережі Інтернет навчальний відеоролик, почитати, як робити, і виконати роботу самому. Гроші він витрачає лише на матеріали. А вони значною мірою місцеві - ростуть неподалік у лісі.

Життя вдалося. Далі буде

Зараз голові родини - 50. Займається улюбленими справами. Дає підзаробити й односельцям. Бізнес - «без відриву» від власного дому в затишному селі з прекрасною природою. Діти пішли своїми шляхами. Молодший з синів - курсант Харківського військового університету. Старший відслужив в армії, ремонтує цифрову техніку й планує також навчатися.
Проте серед планів нема лише одного - зупинки на досягнутому. З майстерні Сергія, яка за розміром схожа на ангар для літака, вийде ще багато чого.
«У нас поки що нема двомісних кімнат з усіма, як то кажуть, «зручностями». Але, гадаю, влітку я збудую щонайменше чотири такі кімнати, - ділиться він планами.
- Навесні планую обладнати майстерні народних ремесел, аби кожен міг ознайомитися з якоюсь справою. Наприклад, виготовлення саней, гнуття упряжної дуги. Чудовий відпочинок - лозоплетіння. Гончарна справа. Виготовлення тину. Я знаходжу людей, які вміють це робити й навчаюся сам».

Демонструючи велетенську ручну пилу, він розповів про задум зробити стенд для бажаючих спробувати її в роботі. Такими пилами у давнину розпилювали колоди вздовж - для спорудження кораблів. Також серед планів - облаштування музею. Адже накопичилося чимало подарунків - старовинних речей та «артефактів» радянської доби. У подальшому, можливо, з'явиться спуск для катання на лижах - для тих, кому подорож у Карпати надто далека чи дорога. Ґрунт для насипу буде добутий на місці - так з'явиться ставок.
«Сільський туризм не можна поділити на роботу і особисте життя. Не вдасться досягнути успіху, якщо жити у місті, а тут когось наймати для роботи. Все треба робити самостійно», - переконаний справжній господар Сергій Карпачов.



Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №6 (334)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.