Щоб не пасти довіку задніх. Підсумки річної господарської діяльності у тваринництві

Доволі оригінально підбили підсумки річної господарської діяльності у тваринництві керівники і фахівці галузі, які зібралися минулого тижня в залі засідань головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. На екрані демонстрували таблиці з доробком районів з того чи іншого питання, презентували кращі сільгосппідприємства з розвитку м’ясного і молочного скотарства, найсучасніші виробничі технології. Виконувачу обов’язків начальника головного управління Миколі Колесникову залишалося тільки прокоментувати побачене та зробити відповідні акценти, з чим він успішно справився.
Що ж маємо? По-перше, процес реформ без реальної віддачі, який призвів до руйнації агропромислового комплексу, після тривалої стагнації нарешті набув виразних ознак відродження поруйнованого. І що важливо – відродження значною мірою на новій технологічній базі, що й підтверджували відеосюжети. По-друге, потенціал чернігівського Полісся такий потужний, що навіть собі не уявляємо. Буде непростимим гріхом не примножити в рази те, що маємо сьогодні. І що швидше, то краще. Цю думку головуючий і намагався донести до свідомості присутніх. Втім, вони й самі бачили з відеороликів, чого досяг сьогодні цивілізований світ.

Чого досягли ми? Візьмемо м’ясне виробництво. Про припинення кількісного скорочення поголів’я худоби можна буде говорити хіба що за підсумками нинішнього року. Якщо вдасться. Але є й інший резерв зростання – інтенсивне нарощування її продуктивності на відгодівлі. Починаючи з 2008-го року, середньодобові прирости ваги поволі зростали. Але який різнобій у показниках!
Якщо в Борзнянському та Варвинському районах торік молодняк великої рогатої худоби прибавляв щодоби по 633–644 грами, то у Сосницькому, Щорському і Ніжинському – по 320–333 грами. Вибачте, та це й для свиноферм показники нікудишні.
Зразком на сьогодні може правити Куликівський район. Тут в останні роки послідовно підвищували продуктивність відгодівельного стада. Показник минулого року – 886 грамів за добу. Невже в інших районах настільки гірші умови?

А це ж чиста економіка. Скажімо, у Сосницькому районі мають витратити майже втричі більше кормів, ніж у Куликівському, щоб довести молодняк до реалізаційної ваги. І так – по кожній складовій затрат. Додайте сюди оборот приміщень (їх використання), затрати часу, якість продукції і так далі. Так чому ж тоді виробництво яловичини має бути прибутковим?
До речі, про корми. Минулого року їх надбали в розрахунку на умовну голову худоби по 26,8 центнера кормових одиниць. Найбільше мають у Варвинському, Ічнянському та Куликівському районах – понад 33 центнери. Та й у тих районах, котрі нижче середньообласного показника, велика рогата худоба не голодує, як торішньої зими. Інша справа, яка якість фуражних запасів.

В.о. очільника головного управління Микола Колесников запитав у зали про всяк випадок: скажіть, мовляв, скільки сільгосппідприємств здали корми на аналіз? Нізащо не вгадаєте. Лише шість! Як можна управляти галуззю, не знаючи, що насправді лежить у фуражній коморі? А ситуація далека від благополучної. Особливо, якщо зважити на погоду минулого літа. Перевірка показала: в багатьох випадках мають некласні сіно і силос.

Микола Іванович віддав належне кукурудзі. Ця культура, окрім високих урожаїв зерна, дає на гектарі до 10-ти тонн органічної маси у вигляді пожнивних решток. Внеси трохи мінеральних добрив для ліпшої їх мінералізації, задискуй поле і працюй далі. Так ось: на його переконання, можемо додатково заготовляти в наших умовах близько 300 тисяч тонн поживного корму з консервованого зерна. Досвід його заготівлі мають борзнянці. Зерно підвищеної вологості з під комбайнів доставляють на відкриті майданчики, додають консервантів – і поживна їжа для тварин готова. Не потрібні додаткові затрати на сушіння і наступну переробку зерна. Корм добре зберігається – бери його і годуй худобу досхочу.
Тричі за порівняно нетривалий термін побували китайці у Чернігівському інституті сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук. Виявляється, їх вельми зацікавили розробки тутешніх науковців. Заклад має у своєму арсеналі чудові бактеріологічні добавки, які поліпшують якість і підвищують ефективність використання фуражних запасів. Скажімо, застосування бактеріальної закваски при заготівлі силосу приносить 5900 гривень економічного ефекту на кожній тисячі тонн цього корму. Зростає на 23–28 відсотків вміст молочної кислоти, вітамінів, каротину, натомість пригнічується розвиток гнильних процесів, на 18–36 відсотків зменшується вміст шкідливої масляної кислоти, до 19-ти відсотків зростає продуктивність

Китайцям потрібно, а нам ні? До речі, чернігівські мікробіологи готові працювати із сільгоспвиробниками, як образно висловився Микола Колесников, «під каприз», тобто – на замовлення.
Коли ж, як не влітку, одержувати дешеве молоко і м’ясо? Ресурсні можливості області справді величезні. Потрібен лише адекватний ситуації менеджмент і відповідна організація виробничих процесів. Пасовища маємо, обов’язкове застосування електропастухів, два пересувні вагончики: перший – для людей, які обслуговують стадо, другий – для ветсанобробки тварин та пересувна годівниця для підгодівлі молодняка. Нічого особливого. Все це присутні могли побачити з екрана відеосупроводу на прикладі кращих господарств області. Як у Головеньках Борзнянського району, «Фортуні» чи «Пісківському» – Бахмацького. Та в кожному районі знайдеться свій якщо не маяк, то хоч би маячок.

Що вищий цивілізаційний розвиток держави, то більше її громадяни споживають м’ясного. Така тенденція, з якою варто рахуватися. Якщо з молоком у нас перевиробництво (при потребі 380 кілограмів на кожного жителя торік виробили 536), то для нарощування виробництва яловичини можливості справді необмежені. Просто інтенсивні технології мають забезпечуватися технічно економними й економічно виправданими засобами. В області 8 племзаводів – більше, ніж будь-де в Україні, які працюють з такими м’ясними породами великої рогатої худоби, як симентарська м’ясна, абердино-ангуська, українська м’ясна, закордонні «лімузин» і «шаролє» та ін. Племзаводи також ладні виконати «капризи» замовників в особі сільгосппідприємств.
Як швидко сформувати м’ясне стадо, фахівці знають. Досі воно налічує 4,5 тисячі корів м’ясного напрямку. Незначний відсоток від молочного стада. А перспектива має бути – з точністю до навпаки.
Картина у молочному виробництві також вельми строката, хоча в останні роки і домінує тенденція поступового підвищення продуктивності дійного стада. 3848 кілограмів молока на корову по області, які мали торік, раніше вважали б фантастикою. А сьогодні пишатися досягнутим можуть хіба що срібнянські і носівські тваринники, в яких надої торік перетнули п’ятитисячокілограмовий рубіж. А що робити сосниччанам, які мають лише по 1750 кілограмів на корову? Очевидно, змінювати підходи до розвитку галузі, спершу нагодувати корів, сформувати високопродуктивне стадо, модернізувати технологічні процеси.

Сьогодні в області працює три десятки доїльних залів. Це той шлях, який, зрештою, приведе галузь до технологічного прориву. Звичайно, потрібні кошти, звісно ж, дорогі кредити, та іншого не дано. Шукаймо інвесторів!
Як це роблять, зокрема, наші північні сусіди – росіяни, котрі заходилися модернізувати молочне виробництво. Вони з 2003 року активно впроваджують проект шведської компанії «ДеЛаваль», одного зі світових лідерів у цій справі, під назвою «Мегаферма». Як реалізують проект, присутні побачили з відеороликів. Один із проектів компанії впроваджено у знаменитому молочному краї на Вологодщині.
Це не просто мегаферма, а справжнє високоіндустріальне підприємство без жодної доярки. Її функції виконує робот. Усі виробничі процеси комп’ютеризовано. За допомогою електронних датчиків і маніпуляторів на доїльне місце корови автомат подає корм, робот готує її до доїння, миє й дезинфікує вим’я і стакани доїльного апарату, цю ж процедуру повторює і після доїння. Водночас фіксуються всі параметри продукції і стану корови. Молоко, до якого, образно кажучи, не торкалася рука людини, охолоджується і потрапляє до споживача.

Зауважимо: корови дояться, коли самі захочуть. Полишаючи доїльне місце, ще й проходять через ванну, щоб очистити копита від бруду.
Звичайно, не всі ферми роботизовано, багато проектів, прив’язаних до конкретних умов, розраховані на живих доярок. Але умови їхньої роботи не зрівняти з нашими. На всіх мегафермах застосовується система управління технологічними процесами, яку розробила компанія «ДеЛаваль». Ось такі найсучасніші технологічні рішення.
Схоже, росіяни серйозно мають намір вийти на світові експортні ринки зі своєю молочною продукцією. Сьогодні в Росії працює 118 таких ферм. 123-монтують. Дві мегаферми має Білорусь, одну Вірменія, Україна – жодної.

На завершення хотілося б назвати дві цифри: у сільгосппідприємстві «Пісківське», що на Бахмаччині, торік надоїли по 6697 кілограмів молока на корову. Приріст ваги великої рогатої худоби на заключному етапі відгодівлі перевищує кілограмові позначки. Ось орієнтири ефективної організації справи.
Одержувати на відгодівлі 800-грамовий приріст ваги і 5000-кілограмові надої на корову – цілком реальні показники вже сьогодні. Нагодована худоба і за нинішніх технологій здатна на це. Таке завдання поставив перед тваринниками в нинішньому році в.о. начальника головного управління АПР облдержадміністрації Микола Колесников. А чому б і ні!

Олекса Дорош, тижневик «Деснянка вільна» №7 (306)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.