Презерватив під матрацом, або «Грубо працюємо, білявочко!»

Наробила нещодавно «шурхоту» серед чернігівських любителів «телевізії» одна фарбована білявка зі столиці. Якщо ви, шановні читачі, ще не чули про цей «наліт» на Чернігів «Нового каналу», спробую відразу назвати речі своїми іменами. Ведуча, як би це м'якше сказати... обгидила (словесно) чернігівські готелі й кафе. А, значить, і моє рідне місто в цілому.

Дефілюючи в модному пальті на тлі церкви святої великомучениці Катерини, дама заявила, начебто знімальна група прибула на запрошення чернігівців. У свою чергу вона запросила прогулятися з нею. Що ж, якщо жінка просить... Заради об'єктивності я знайшов в мережі Інтернет і змусив себе переглянути передачу тривалістю майже годину. Дійшов висновку: глядачам потрібно молоко за шкідливість давати.

«Брянськ»

Знав би директор готелю Сергій Дмитренко, особисто люб'язно зустрічаючи знімальну групу, яку змію він пригріє на грудях!
За 250 гривень загону «медіа-кілерів» надали чудовий одномісний номер. І тут почалося... То їй наявність радіоточки не подобається, то датчики протипожежної сигналізації на стелі. Оператор теж працює - акцентує увагу на буденних, здавалося б, речах, які зазвичай не впадають в око. Наприклад, на чистеньких зливних трубах умивальника.
Але щоб глядачі бува не посміялися з таких потуг «ревізорів», робиться «контрольний постріл» - зйомка жука на шторі. Супроводжується це брехливими коментарями:
1) цей зелений (!) жук - клоп,
2) він живе в готелі, бо на вулиці - мороз.
Втім, за кілька хвилин ведуча вийде без верхнього одягу на вулицю і буде жалітися, що там... дощик.
А я ще й не таке можу «знайти»! Навіть в якому-небудь новозбудованому готелі. Увімкну телекамеру та й почну «випадково» виявляти вгодованих сірих мишей або щурів.

«Градецький»

На що схожа будівля готелю «Градецький»? Ведуча, за підказкою своєї чи то бурхливої, чи то хворобливої уяви, оголосила: «Крематорій!» Водночас вперто називає готель «ГрадЕцьким» з наголосом на „е". Хоч би поцікавилися, як у Чернігові звучить ця назва.
У номері за 141 гривню із застосуванням білих рукавичок повторився «шмон», проведений в «Брянську». По закутках, в старому холодильнику, під кріслом. З-під ванни Оля дістала ковпачок від шприца, назвала його голкою і... оголосила: «Тут були наркомани!» (Цікаво, скільки з мільйона шприців використовують наркомани? Один, два, півдесятка?)
Зрештою, тендітна дамочка перекинула, мов пір'ячко, матрац і... камера вихопила розгорнутий презерватив. (Цікаво, що робили в оплаченому номері незаміжня жіночка і-молоді оператори, перш ніж увімкнути телекамери?)

«Потужна журналістка»

«Ааах! О, Боже! Фу... Кхе, кхе...» - важко передати сцену, яку розіграла, заплющивши оченята, 30-річна дама, неначе їй лише вчора «стукнуло» десять. Цей епізод невдалої гри багато разів вмонтований у телепередачу як такий собі «гвоздь программы». Невже ніколи не користувалися презервативами ані її чоловік (уже колишній), ані батько її доньки? Втім, це не журналістські питання. Нехай вдає з себе акторку, як може.
Інші запитання мучать мене уже котрий день поспіль: невже для того, щоб вишукувати сміття в готелях, потрібно бути дипломованим журналістом? Невже необхідно було отримати диплом з відзнакою Львівського національного університету і навчатися в якомусь там лондонському університеті, аби потім прискіпуватися до розвізників піци? Це ж може робити будь-яка сварлива базарна торговка без освіти!
Щось тут «не так». Чи то з університетами, чи то з їх студенткою Олею Коник-Ракоїд, або Фреймут, як вона сама себе називає. Принаймні я, самоучка, не раз бив словом незрівнянно міцніших супротивників, ніж той забутий долею готель.
«Таке відчуття, що ремонт у готелях не робили, напевно, з часів їхньої будівлі», - заявляє ведуча (цитата з офіційного сайту «Нового каналу»). Так львів'янка за походженням продемонструвала своє володіння українською. Будівля (споруда, російською - «сооружение») - це предмет, а не процес, який правильно було б назвати так: будівництво, зведення, спорудження (російською, знову ж таки, «сооружение»). Соромно за таке «обличчя» української журналістики...

«Україна»

В готелі «Україна», що на перехресті проспектів Миру і Перемоги, з провокацією нахабної білявки впоралися дещо незграбно, але впоралися. Аби та не обгидила заклад, номер не надали навіть за гроші.

«Придеснянський»

Врахувавши гіркий урок, група «теленальотчиків» заселила до «Придеснянського» підставну особу. Ні за що не здогадаєтеся, на що схожий готель, де навіть наші президенти зустрічалися з колегами з сусідніх держав. Хвороблива уява ведучої побачила в ньому... мавзолей Леніна!
У номері готелю фахівець з дохлих мух була вимушена апелювати до недоліків, які неможливо передати глядачам: запах їй не сподобався. Посміялися з меблів. Що там смішного - не знаю, але після «мавзолею» реакціям Олечки вже не дивуюся. Окремої уваги заслужила протипожежна система «Придеснянського». На думку Олі, її там якось... забагато?

«Підказки»

Нам щоденно підказують, які продукти і речі купувати, до яких фірм звертатися за послугами. Від цих підказок ніде не сховаєшся. їх називають рекламою і платять за їх нав'язливе повторення великі гроші.
А ще є таке поняття, як «антиреклама». Це підказки, куди звертатися не слід. І теж далеко не безкоштовні.
На форумі Інтернет-сайту телеканалу дійсно є запрошення до Чернігова - 4 повідомлення. Всі з різними підписами, але три з них - 26 листопада, одне - ще за два дні. Дати всіх дописів співпадають з датами реєстрації їх авторів. У трьох з них - лиш по 1 повідомленню, у четвертого - аж два. Тим, хто не знається на цьому, поясню. Це явні ознаки лінощів того, хто створював видимість «гласу народного», відправляючи тексти з різними іменами.
Ось і думаю: кому ж знадобилося обливати помиями чернігівські готелі й кафе з демонстрацією на всю Україну? Так відверто-цинічно, з маніпуляціями, подекуди з «притягуванням за вуха»...

Дивовижний збіг!

Аж раптом - дзвінок у двері редакції. Це принесли запрошення на відкриття в Чернігові... нового готелю. Запрошують чернігівських журналістів на екскурсію. Аби ми написали про це відкриття за чарку напою і бутерброд «закуски». Я не пішов.
Збудований той готель майже на березі Десни. Не знаю, чи дотримані екологічні норми під час проектування і будівництва, але за часів «розвиненого соціалізму» таких буд-майданчиків над річкою ми не бачили. Що ж, зате з вікон номерів мабуть, відкривається прекрасний вид на лазні, якими там «втиканий» берег довженківської зачарованої Десни...

«Село і люди»

«Село і люди», - промовляє «глямурна» ведуча, киваючи випещеною руцею в одному з чернігівських ресторанів. То, може, дамочці "виїхати туди, де НЕ «село і люди»? Назад до Лондона або до якогось іншого Парижа з його алжирсько-негритянським населенням. В Україні, серед людей, ніхто не тримає!
Тут дійсно і село, і люди. Люди, які своєю працею на цій-землі годують, в прямому сенсі, і себе, і сім'ю, і Україну, і тримільйонний столичний натовп, і тебе, Олечко, теж.

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №53 (328)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.