Новгород-Сіверський будинок культури – «продукт», народжений всупереч здоровому глузду (фото)

Що то за «саркофаг» стоїть? Таку зацікавленість доволі часто проявляють допитливі туристи, яких екскурсійний автобус везе на місце загибелі Івана Богуна повз обдертий, сірий, брудний, масивний залізобетонний куб із «надутою» штукатуркою. Сучасним подорожуючим і на думку не спаде, що ця «примара», точніше «залишок від чорнобильської катастрофи», – Новгород-Сіверський районний будинок культури. А він таким постає вже понад три десятиліття.

За двісті років до появи Будинку культури

У XVIII столітті недалечко від теперішньої одіозної споруди був майдан, який оточувало кілька будинків офіційних установ Новгород-Сіверського намісництва. Палац губернатора світився вікнами на всі боки сотнями яскравих свічок. Це додавало незабутнього шарму невеликому місту на тлі суцільної темряви довгими зимовими ночами. Упродовж дня тут завжди було людно та гомінко. І тільки вечір накривав адміністративний центр губернської столиці непробивною тишею. Чому так було, запитаєте ви? Тому що не завжди, насмілюся розчарувати скептиків, Новгород-Сіверський був у стані архітектурного занепаду, як тепер.
Навпаки, він якраз і демонстрував відчуття здорового глузду як у проектуванні, так і будівництві, чим постійно переймалася місцева еліта від дворянства, нащадків козацької старшини, поміщиків, розумних міщан тощо. Навіть самі імператори російські Олександр І у 1805 році та Микола І у 1833-му власноруч коригували проект генерального плану Новгорода-Сіверського. А історія міста полишила кілька прямих чи опосередкованих згадок із письмових джерел про непростий шлях до отримання дозволу від високих установ Києва та Петербурга на реалізацію проекту індивідуального будівництва у центральній частині. Під прискіпливі вимоги чиновників потрапило все – і форма, і колір, і матеріал, відтак і покрівля даху разом з іншими проблемами.

Від далеких часів польського панування аж до ХХ століття новгородсіверці звикли натхненно працювати на благо громади. Їхніми зусиллями місто так спроектовано щодо розташування вулиць, що центральна та торговельна його частини, залишаючись начебто в ізоляції, як і личить старовинному «городку», мали непогано розвинені виходи до об’їзних шляхів через завулки та узвози.
Так і вулиця Губернська, навіть коли вже і від Палацу губернатора полишився хіба що спогад після ліквідації намісництва у грудні 1796 року, завжди була готова вивести подорожуючого на прямий шлях до річки, а там і на давньоукраїнську Стародубщину. Особливо зручно ставало торговим людям рухатися навпростець кіньми з возами, наповненими всяким крамом.

Що то за саркофаг стоїть?

Повернемося в сьогодення. Новгород-Сіверський будинок культури – «продукт», народжений всупереч здоровому глузду за часів «розвинутого соціалізму» у місті на Десні. У сімдесяті понаставили таких архітектурних потвор по місту немало, відтак добряче вдаривши по креативному обличчю «града Сіверського». До списку «шедеврів» потрапили універмаг «Ярославна» в центрі міста, Будинок побуту навпроти найкрасивішої споруди – будинку купця Медвєдєва. Вже не кажучи про втиснуті нахабно двоповерхові будиночки під Тріумфальними воротами чи хаотичну забудову простору у центрі міста між Козацькою, Базарною, Поштовою. Люди з довірою, совістю і честю били на сполох про таку наругу над історією. Серед тих, хто закликав зупинитися були Андрій Карнабед з Чернігова, Дмитро Лихачов (Москва) та українські професіонали від історії та архітектури.
Тепер навіть якщо і захочете прив’язатися згадкою зі сторінок старих письмових джерел до реалій місцевості конкретно – нічого не вийде. Так і шукають обійстя своїх пращурів сьогоднішні спадкоємці купців Сорокіних, Тюриних, Голіциних тощо.

Будинок культури, як це і характерно для 99% споруд, які вводили в експлуатацію в Новгороді-Сіверському у 1970-х–1980-х роках, не «пішов» сходу. Хоча стрічку різали усі секретарі та голови району та області.
З перших днів храм культури району так і не відчув теп¬ла без рукавиць та чарчини горілки, бо одразу не запрацювала система опалення. Естафету безглуздого будівництва перейняв дах, який потік, немов решето. Ну, а перша весна потягла на землю відпочивати стомлену від зими штукатурку. Результат прискореного будівництва нікого не здивував. Саме набирала обертів епоха «ефективності та якості продукції», коли розчин готувався без додавання цементу, у ковбасу додавали туалетний папір, у булці з родзинками не було родзинок, а «п’ятирічку виконували за три роки»… Саме так і постали новобудови у місті над Десною та селах: житлові будинки, школи, ферми, комори, майстерні. Стоять тепер, рідненькі, складені на піску, «скидають плитку» переважно щовесни та під осінь. Так, до речі, як і дороги: укладався асфальт без в’яжучих матеріалів на стародавню кам’янку старовинних вулиць міста.

Сумний і скандальний життєпис

Новгород-Сіверський будинок культури розміняв четвертий десяток. От тільки молодим і новеньким він так і не встиг побути. Одне тільки добре, що став єдиним у місті з об’єктів новобудов соціалізму, який зберіг до наших днів правду про безглузді витівки тодішніх керівників. «Будинок-саркофаг» зможе розповісти стільки повчальних історій про «славетні часи», що не вистачить великої книжки для записів. Це ж тільки треба було простояти усе молоде життя і увійти у старість геть непривабливим і некрасивим. Навіть сьогоднішня молодь вже не переймається бажанням відвідувати заклад у «дні танців», оскільки не в силах витримати тутешню холоднечу. Холодом у двох залах, бібліотеці, читальній залі, обурюються всі, але ніхто нічогісінько так і не зробив, щоб Будинок культури перестав нагадувати бетонний саркофаг.
Та й сам невдалий життєпис районного «вогнища культури» увібрав у себе стільки скандалів на кшталт того ж таки конфузу з сімома сотнями театральних крісел, коли тільки пластикові вказівники місць обійшлися районному бюджету з «легкої руки» тодішнього керівництва відділу культури, дорожче ніж самі м’які сидіння. Кажуть, що у районній прокуратурі щодо цього навіть справу заводили.

Або про ту ж систему опалення, яку до пуття так і не довели, але прийняли. А потім – кілька разів розморозили. Знову минулося. Навіть фонтан, за розповідями тодішніх фахівців, не захотіли будувати поруч із Будинком культури, залишивши «на потім» зручне «місце для вождя світового пролетаріату». А так – мав бути Молодіжний майдан.
Так і стоїть це бідне дитятко, народжене зовсім без щирої любові бездіяльної колишньої місцевої влади до потреб своїх людей, зовнішнім виглядом нагадуючи саркофаг Чорнобильської станції. Але на відміну він неї Будинок культури переживає неймовірно важкий період своєї другої половини лихої долі. Особливо взимку. Тут працюють прекрасні і талановиті люди. Аж трьом творчим самодіяльним колективам присвоєно звання народних. Далеко за межами району знають про красивий голос співачки Світлани Серафімович, про ветерана аматорського мистецтва Олександра Скрипченка, талановитих музикантів – працівників Будинку культури Валерія Хроколова, Анатолія Тимошенка, про керівника самодіяльного об’єднання народних ремесел та вжиткового мистецтва Юрія Вороб’я. Кілька десятиліть натхненно працює художник Володимир Харченко та керівник господарства Микола Дорошин тощо. Сучасні фахівці, митці та аматори тримають на своїх плечах разом з історією попередників нинішнє обличчя Новгород-Сіверського будинку культури.

Сподівання на чемпіонат із брехні…

А чиновники, які десятиліттями сидять у кріслах керівництва культурою та всією гуманітарною цариною Новгород-Сіверщини, і пальцем не ворухнули задля змін на краще. Єдине, на що спромоглися, так це на встановлення на даху височенної вежі мобільного зв’язку. Та й хіба можна уявити за нормальних обставин ситуацію, коли місто впродовж президентства земляка Леоніда Кучми будувало і перебудовувало все і вся, приймаючи очільників України, Росії і Білорусі, так і не спромоглось полагодити дах, замінити опалювальну систему та привести у відповідний зов¬нішній вигляд те, що зветься районним Будинком культури.
І коли кожного дня, протягом року місцева телевізія у Новгороді-Сіверському повідомляє городянам про успіхи влади напередодні так званого Євро–2012, постає слушне запитання: а чи скаже хто-небудь колись, що й у Новгороді-Сіверському є досить тривожний об’єкт, на вигляд схожий на саркофаг ЧАЕС, який живе в очікуванні чергового чемпіонату з… брехні влади, яка напередодні виборів знов пообіцяє включити «конструкцію» у програму підготовки до чогось…

Борис Домоцький, «Деснянка вільна», м. Новгород-Сіверський

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.