Медсестра із Новгорода-Сіверського в Лівії чекає на евакуацію

Житель Новгорода-Сіверського Олексій Даниленко-Алексєєв з дружиною та внучкою-дев'ятикласницею чекають на повернення дочки і мами, яка працює медсестрою в Лівії. Вони дуже переживають. 37-річна Олена працює в місті Бенгазі, яке контролюють повстанці. Надії на те, що її забере судно «Костянтин Ольшанський», яке пішло до берегів Лівії за українськими громадянами, у рідних немає. Вся надія на росіян. Зокрема, журналістів з каналу НТВ.

— Олексію Сергійовичу, як Олена потрапила до Лівії?
— За освітою вона медсестра. Має 17 років стажу. Кілька років тому через молодіжний центр зайнятості, котрий у Києві, потрапила у програму підготовки медиків для роботи в Італії. їх навчали мови, законодавства країни. Та коли настав час їхати, з'ясувалося, що Італія не надала квот, посилаючись на те, що в країні багато нелегалів. Олена повернулася до Чернігова, де працювала в госпіталі для інвалідів-афганців. Рік відпрацювала. Через приватне бюро з працевлаштування їй надійшло запрошення на роботу в Лівію. З усієї України зібралася група — 37 медиків. Ми проводжали їх з Борисполя. Так півтора року тому Леночка потрапила в Бенгазі (місто з 800 тисячами жителів). її розподілили в лікарню «Альджала». За три місяці роботи вона добре освоїла мову, хоча писати по-їхньому не вміє.

— Скільки ж їм там платять?
— Як медсестра з досвідом (працює в операційній) вона отримує 960 американських доларів на місяць. Гроші непогані у порівнянні з тим, що платять в Україні. Та працювати нелегко. Було, підряд по 2-3 зміни пахала. Їхні жінки скажуть: «Мені сьогодні Аллах заборонив виходити на роботу» і не приходять. А в Леночки контракт. Відпрацювала рік. Сподобалася роботодавцям, і вони попросили її ще залишитися працювати. Хоча не всі ті, що були з нею, залишилися. Багатьом не підійшов клімат — дуже спекотно.

У березні Лена планувала приїхати у відпустку на два місяці. Їй фірма пообіцяла навіть дорогу оплатити. Та плани перебила війна. Опозиціонери піднялися проти Муамара Каддафі. Почалися воєнні дії. Повстанці захопили Бенгазі і контролюють його. Жіноче відділення перетворили на чоловіче. Тепер там лікують поранених. З міста лікарів не випускають. Наші медики сидять на валізах, та за ними ніхто не поспішає. їм привозять їжу, харчі. Живуть вони у лікарні, куди їх перевели з гуртожитків. У вікна їм виглядати заборонено, аби раптом не поцілила куля. Деяким медикам-заробітчанам — болгарам-, полякам, сербам — вдалося втекти через Мальту в Туреччину. А наші... Зв'язок поганий. 25 березня їх повели в інтернет-кафе і по скайпу ми поговорили всього три хвилини. Лена сказала, щоб ми не переживали, все буде добре.

Але як не переживати? Судно «Костянтин Ольшанський» прийде в столицю порт Тріполі, який контролює Каддафі. Там у посольстві збирають усіх іноземців, які хочуть виїхати з Лівії. Я телефонував туди. Кажуть, хай ваші добираються самі. Але від Бенгазі до Тріполі 1200 кілометрів. Як дістатися, коли навкруги війна? На кожному кроці мародери. Малолітні бойовики, котрим по 15 років, обвішані автоматами. Кажуть, хай тікають до кордону з Єгиптом (там усього 300 кілометрів). Перейдете кордон, поїдете в Каїр, там є посольство. Та куди під час воєнних дій переходити, тим паче через кордон?

Я вже не раз заходив на сайт «Лікарі за кордоном». Там родичі тих медиків, які працюють в Лівії, залишають інформацію, МЗС (Міністерство закордонних справ) бере її звідти і формує списки. Проте шансів реально потрапити на українське судно в українців з Бенгазі немає. Єдина надія на росіян. Я зв'язався з журналістом НТВ. Звуть його Олександр. Російський корабель пішов у Лівію. Я дав Олександру координати доньки. Якщо росіяни доберуться до Бенгазі, вони заберуть не тільки своїх, а й наших, а також білорусів і болгар.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №13 (1299)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.