Водій автобусу врятував пасажира

Прізвисько МНСник 33-річний чернігівець родом з Оленівки Борзнянського району водій Валерій Грицай отримав після того, як удруге за два місяці врятував людину.

У суботу, 12 березня, Валерій, як завжди, виїхав о 14.45 по своєму маршруту з Куликівки на Чернігів. Автобус іде через Ковчин, Горбове, Виблі.
— Людей в автобусі було повно, — розповідає пасажир, чернігівець Микола Дуброва. — У Виблях зайшов чоловік, став у дверях. Десь біля Пісок він раптом як застогне на весь автобус. Тоді впав, піна з рота. Жінки давай кричать. Поперелякувались. Гукаємо водію: «Зупини автобус!». Водій вискочив, а двері відкрити не може, бо чоловік у дверях стояв. Ми давай його піднімати, нога у дверях застрягла. Ледве впорались. Винесли його на повітря, а що робити? Я хоч і в Афгані служив, а такого не бачив. А водій молодець. Зразу зрозумів, що робити. Хтось кричить: «Головне — руки у рот не суньте!». Один з пасажирів дав довгого залізного ключа, такими зазвичай гаражі закривають. Я ще пожартував: «Зуби йому не поламай. Дорогі». Я дуже не придивлявся до чоловіка. А тоді в автобусі стали говорити, що це Вітя Коваленко з Виблів. І справді він. Це ж колишній мій однокласник.

Вітя тільки хрипів та сопів, а як напад минувся, та був ще не при тямі, то добре матюкнувся.

У понеділок, 14 березня, Валерій Грицай був на роботі. Про суботній інцидент переповідали одне одному його колеги. Хтось жартував, хтось нахвалював.
— Я одразу зрозумів, що у чоловіка епілепсія. Його судомило, очі закотив догори, з рота йшла піна, — говорить Валерій. — Бачив колись по телевізору передачу. Та і з водійських курсів чогось дуже добре запам'ятав, яка перша допомога у таких випадках.

Коли мужика винесли з автобуса, навколо грязюка, мокро. Підстелив йому коврик під голову. Одразу поклали на бік. А чим зуби розчепити? Дуже міцно стиснув. Хтось дав ключа. Я натиснув на щелепи, рот трохи розкрився. Швидко засунув ключа до рота. Дивлюся — язик прилип до піднебіння, та не западає. Вже добре. Ключем притис язик. І так потримав, доки чоловік не прийшов до тями.
Після того Коваленка посадили до автобуса, а вже у Количівці його забрала «швидка».

— А до цих випадків доводилося когось рятувати?
— Пасажирів перевожу десять років. Та історії такі почали траплятися тільки цього року. З чим пов'язано, не знаю. Нічого не снилося, нічого незвичайного не траплялося.

— Чого саме ви кинулися рятувати, адже народу в автобусі було повно?
— Не хотів я, щоб у моїй машині людина загинула. Мені тут ще працювати і працювати. Водій відповідає за кожного пасажира.

— Жінка удома похвалила чи насварила?
— Прийшов і кажу: «Знов людину спас». А вона мені: «Мо, у колодязь лазив?». Поговорили та й усе.

— Як треба буде, то ще раз рятуватимете?
— Та мені краще воно б не случалось. Хочеться спокійно їздити, — зізнається Валерій.

— Хочемо від усіх пасажирів автобуса подякувати водієві Валерію Грицаю. Відважна людина, — зателефонувала до редакції жителька села Горбове Тетяна Сергейчева.

— Я хоч і медпрацівник, та не так швидко зреагувала, як водій. Він усе зробив правильно, надав кваліфіковану допомогу.
А от сам врятований Віктор Коваленко своє «дякую» так і не сказав. Як і горбівчанка Раїса Пустовойт, котру Валерій на Водохрещу витяг з 12-метрового колодязя.

* * *

— Та він завжди уважний. Людям допомагає, хто просить, то і сумки до салону заносить. Де хто просить, зупиняє. Нам після нього хоч не працюй, розбалує пасажирів, — жартує колега Грицая Анатолій Андрущенко.

На зборах Валерія вирішили відзначити: дати 250 гривень премії від організації і 250 — від профкому.

Щороку Міністерство надзвичайних ситуацій визначає «Героя-рятувальника року», котрим може стати як професійний, так і не професійний рятувальник. Можливо, Валерій Грицай стане наступним визнаним героєм.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №11 (1297)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.