Знову орудує замглайський палій – мешканці селища живуть у страху

Мешканці селища Замглай, що у Ріпкинському районі, знову живуть у страху. Палають їх господарські будівлі, гине худоба, на попіл перетворюються надбані роками речі. Орудує проклятий замглайський палій.

Жінки ридають, чоловіки матюкаються

Ось і 28 лютого о 23 годині 50 хвилин запалали 30 сарайчиків у центрі селища (200 метрів до селищної ради), які належать 24 господарям. Вигоріло все дотла. Задихнулася телиця, живцем згоріли тільна двома телятами корова, четверо великих свиней, погоріли птиця, кролі, фураж, велосипеди, скутери, взяті у кредит, будматеріали. На згарищі залишилися остови з червоної цегли. Замглайці у паніці. Жінки ридають, чоловіки матюкаються. У селищі страшне безробіття. Чи не єдиний спосіб прогодувати сім'ю — худоба, корови. Молоко — і їжа, і копійка на хліб за здане приймальникам. Людям грошей ледь вистачає на скромне прожиття, а треба ж і спалене відбудовувати (багаті сарайчиків не тримають!) Народ настільки збурений, кажуть, збираються пікетувати прокуратуру і міліцію. Говорять, несила терпіти.

А почалося все весною 2008 року із сінників. Далі, 13 червня 2008 року, запалали гаражі, погреби, курники на господарському дворі, неподалік однієї з п'ятиповерхівок. Зайнялося майже одночасно з різних сторін. У Івана Савенка згоріли машина, мотоцикл, велосипеди, електроінструменти (всього на 40 тисяч гривень). В Алли Лемешко — дві тільні корови, у Галини Савенко — сарай, корова, у Раїси Німець — корова, в інших — поросята, кролі, птиця. Всього за 2008 рік згоріло 22 господарські будівлі. Багато запасів сіна і соломи, які стояли в стіжках. Усього, що згоріло, — не перерахувати. У 2009 році горіло вже на іншому кутку. За цей рік було чотирнадцять підпалів. Люди збиралися групами з вилами і сокирами, ходили чергувати, як стемніє. Та палій перехитрив їх, пустив димом сараї о 15 годині, серед білого дня. Було це на другий день Великодня. Тоді людям хоч худобу вдалося повипускати. Руки пообпікали. Міліція у засідці сиділа, та дарма. Піроман зачаївся. Кажуть, тоді таки взяли одного підозрюваного. Поговорюють, правоохоронці його віддубасили, чим надовго відбили охоту до підпалів. Це народна версія, офіційно не підтверджена.
У 2010-ому було два підпали.

І ось знову горіло.
— Пожежу ліквідовували з опівночі до восьмої ранку, — розповідає Анатолій Криса, начальник Ріпкинського райвідділу УМНС в області. — У сарайчиках люди зберігали бензин у каністрах, це прискорило горіння. 750 квадратних метрів господарських будівель знищено вогнем. Попередня причина — підпал. Ніяких пічок там не було. Експерти ретельно оглянули згарище. Кілька лампочок освітлення потужністю 12 ват не могли призвести до загоряння.

Міліція мовчить

Третє березня. На згарищі зібралося багато людей. 70-річна Мотрона Доля гірко плаче. Витираю їй сльози і сама починаю рюмсати, так жаль стареньку.
— У нас уже раз сарай і хазяйство спалили. Ми другий, поближче до центру купили. Син навіз будматеріалів. Думали ремонт навесні починати. Дві бочки зерна було, хазяйство годувати, дровець назапасали — пішло прахом, — ридає Мотрона Луківна. — Я інвалід першої групи, дід хворий. За що нам таке лихо? Перед ким ми завинили?

Анатолій Мамчич найняв людей викидати гній зі згарища. Це все, що зосталося від хазяйства.
— Телиця задихнулася, корова згоріла, — розповідає чоловік. — Скільки ж можна терпіти? Я вже у дозори з бригадою ходив. І сам, бувало, нікому ні слова, тихенько сховаюся і слідкую, хто де ходить, що робить біля сінників. Та жодного разу не вдалося впіймати. Палять нас не вперше. Я міліціонеру так і сказав: «Якби впіймав, убив би». А він мені: «А я б тебе на 15 років посадив».
Зітхали й інші погорільці. Добро деяких із них палій знищив удруге, а то й утретє.

Прості замглайці вже не надіються на міліцію. їм не віриться, що ті, хто позакінчували академії, оперативники зі стажем, ті, кому за службу дають звання і нагороди, за три роки так і не спромоглися знайти палія. Кажуть: «Ганьба!..»
Начальник Ріпкинської міліції Олександр Крюков на запитання про палія, чи є підозрюваний, відповів: «Я не знаю». Сів у авто і поїхав. Без його ц/у ніхто з підлеглих не зголосився давати коментарі.
Хоча є кримінальна справа за фактом підпалів. Невже луганські і доморощені професіонали безсилі проти замглайського палія?

Чучвагам не до сміху

Тим часом у Замглаї ширяться чутки про пожежника Валерія Чучвагу. Мовляв, найперший прибігає на пожежі.
— Мені вірменин (житель Замглая. — Авт.) прямо в очі казав: «Лічи свого хлопця», — розповідає батько Валерія Анатолій Іванович. — Мені попервах було обидно, бо то все брехня, а тепер звик. Я вже йому казав: «Як горить десь, туди не йди, а буде батькова хата горіти, тоді йди».
Чому ж люди позаочі вказують на Валерія? Вирішили запитати його самого. Чоловік якраз був удома (нині він у відпустці), тримав маленьку донечку на руках, старший син грався у кімнаті.

Дружина Юля не може приховати сліз:
— Як мені набридли ці плітки. Я сьогодні (4 березня. — Авт.) була у слідчого. Він сказав, що підозрюваних немає. Я ходжу за чоловіком слідом, знаю, де він і що робить. Від тих пліток на нервовому грунті у мене пішли виразки по тілу, молоко пропало. Думаю, люди нам заздрять. І квартиру маємо, і город, і хазяйство, машину «копійку» купили, чоловік не п'є. В гості ходимо разом.

— Як вас зробили палієм? — спитала у Валерія.
— Два роки тому ми з дружиною були свідками в суді. Один односелець побив іншого. В останнього навіть тріщина у черепі була, зостався інвалідом. Ми розповіли все, що бачили. І того, хто побив, посадили. А його мати зачаїла на нас образу. Певно, з того часу і почалися звинувачення на мою адресу. По своїй роботі вона спілкується з людьми і наговорює на мене.
— Це абсурд, що він палив, — встряє у розмову Юлія. — У нас за цей час причіп чотири рази горів, два сінники, сарай, погріб. Свиней повитягали, а в погребі все замокло і погнило. Валера, як гасив, сам обпікся.

— Ось сліди позалишалися, — Валерій закочує холошу штанів. — Нога, була, до кості прогоріла, — показує.
— Казала мені одна, коли у нас погоріло: «Так тобі і треба». За що? Я, будучи вагітною, так при пожежі злякалася, що у дитини тепер на попці пляма залишилася. Через ці наговори чоловік навіть вдень поратися ходить. І я разом з ним.

За ним уже люди ходять, слідкують.
— Хочете побачити? — це Валера. — Тільки вийшов з дому, заглибився метрів на 200 у ліс (там є сарайчик), а за мною вже 3-4 чоловіки. В Ріпках зайшов у лікарню, з мене сміються: «Що, тебе палієм зробили?» А мені не до сміху,— продовжує Валера. — Я старшим пожежником працюю. Щороку у психолога і нарколога комісію проходжу. Ось нещодавно отримав сертифікат.

— Може, вам пройти перевірку на детекторі брехні, щоб раз і назавжди покласти край цим чуткам?
— А чому я маю це робити? Хай винуватого шукає міліція.
— До речі, про міліцію. Вас туди викликали?
— Звичайно. Питали, де ви були, що робили. Я розповів. Ніяких доказів проти мене немає.

— А як ви думаєте, хто в Замглаї таке робить? Ви ж, мабуть, у сім'ї обговорювали між собою.
— За останній випадок, певно, мало хто знає, але в деякі сарайчики проведене світло...
— Начальник МНС району Анатолій Криса сказав, що від того не могло загорітися.
— Ну, раз начальник каже, так чого мене питаєте... Звідкіля я знаю, хто палить. Той, кому вигідно. Хто хоче мене посадить.

— Люди кажуть, що ви нібито підпалюєте тому, що любите не на вогонь дивитись, а рятувати добро від пожежі, найпершим прибігаєте.
— Так мені ж начальник дзвонить і загадує туди йти.
— Я на останні чотири пожежі його не пускала, — каже Юлія.
— Окрім вас, ще на когось казали про причетність до підпалів?
— Спочатку на двох мужиків казали. А потім затихло. Ми з дружиною хочемо одного — щоб того, хто таке людям робить, швидше спіймали і посадили за грати.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №10 (1296)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.