Білоруські будівельні фірми переманюють українських робітників за «бугор»

У сусідній країні великий попит на українських робітників. Добросовісних та непитущих утримують зарплатою від трьох до шести з половиною тисяч гривень (зарплату, звичайно, видають білоруськими рублями. Цю валюту міняють у Гомелі на долари чи гривні й везуть додому) за 15 днів вахти, легальним працевлаштуванням з відпустками, лікарняними та тринадцятою зарплатою, безкоштовним гуртожитком, спецодягом, дешевими обідами і 40 гривнями відрядних на день.

Найбільше вихідців з Чернігівської області — близько 130 чоловік — працює в тресті «Гомельпромстрой» на будівництві другої черги цементного заводу в райцентрі Костюковичі Могильовської області.

Вночі 19 лютого тут було мінус 30. Але роботи не припиняються цілодобово. По 12 годин на морозі й вітрі будівельники працюють у масках. Розшукуємо «отамана» однієї з чотирьох українських бригад.
— Я робив у «Київміськбуді». Останнє, що будували, — елітні гаражі на Печерську, — розповідає бригадир 45-го будівельного управління тресту «Гомельпромстрой» Володимир Дмитренко з селища Березни Менського району. — Коли настала економічна криза, нам сказали, що немає фінансування. Я поговорив із знайомими, порадили Білорусь. Два роки я тут. Було спочатку страшнувато — інша держава, боявся, що обдурять. Поїхали з бригадою. її кістяк держиться ще з Києва. Потроху добавляємо нових людей. Любителів алкоголю оставляємо дома. Один у полі не воїн, наша сила — в хорошому колективі.

На будівництві працюють не тільки білоруси та українці. Є також росіяни та латиші.
— В Україні приміняють складніші залізобетонні конструкції, в Білорусі вони простіші, за старою технологією, — говорить Дмитренко.

Першими з українців на білоруських будовах з'явилися жителі нашого Городнянського району. П'ятнадцять років тому городнянець Олег Посохов одружився з гомельчанкою. Він працював у «Гомельпромстрої». Коли вдарила криза і будівництво в Києві стало, Олег поговорив з гендиректором і запросив молодшого брата Олексія на роботу в Білорусь. Тоді саме дозволили брати на роботу українців. Зараз Олексій Посохов бригадир. Ще одна з перших бригад — теж з Городні. Але команду Василя Пархоменка переманили конкуренти — Гомельська філія Мінської приватної фірми «СНГ», пообіцявши більші заробітки.

Заробляють на будовах Білорусі від трьох тисяч гривень, а влітку, в сезон, та ще й висококваліфікований працівник — до шести з половиною тисяч гривень за 15 днів вахти. Працюють по 12 годин на добу. Працевлаштовані легально, з трудовою книжкою.
— Як це так, людині 30 років, а в неї немає трудової? — губилася при прийомі на роботу українця кадровичка.

Дуже бажано, щоб у претендента на роботу були документи про спеціальність і розряд.
— Підсобні робітники нам не потрібні, — говорить заступник гендиректора ВАТ «Гомельпромстрой» Володимир Сарасеко. — У нас таких і своїх вистачає. Робили оголошення у сусідньому з Костюковичами райцентрі. Дві третини людей, що прийшли, відсіяли, бо у них не було будівельних спеціальностей. Нам не вигідно витрачати час на навчання нових робітників.

Зараз тресту потрібні арматурники, бетонники, муляри, теслі.
Працівники, що працюють вахтовим методом, вважаються такими, що перебувають у відрядженні.
Тому їм надають безкоштовно гуртожиток, а коли такого житла не вистачає, — квартири у сусідньому селі.

У Білорусь їздив, з тамтешніми роботодавцями та вашими робітниками розмовляв Геннадій Гнип.
Далі буде.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №9 (1295)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.