Школа виживання для діабетиків

Діабет — не вирок, а звичайна хронічна хвороба. Його не можна вилікувати, але можна призупинити розвиток та запобігти ускладненням. І чим раніше діагностують хворобу, тим легше до неї пристосуватися, а значить мати можливість контролювати як перебіг захворюваності, так і появу різних ускладнень.

А ще діабет — це самодисципліна та необхідність вести здоровий спосіб життя. Як навчитися жити, а скоріше виживати з найменшими втратами для свого здоров’я, чернігівські діабетики вчаться в спеціалізованих кабінетах. Таких як «Школа для діабетиків», «Діабетична стопа» та «Нейропатична діагностика», що вже протягом 8 років працюють у Чернігівській міській лікарні № 1. Про особливості роботи кабінету «Діабетична стопа» ми попросили розказати завідувача хірургічного відділення третього поліклінічного відділення першої міської лікарні Анатолія Пчолу.

— Анатолію Васильовичу, говорять, що цей кабінет — ваше дітище, а що ви мали на меті при його організації?
— Дійсно, це була моя ідея, я вніс відповідну пропозицію, і вісім років тому одними з перших в Україні ми відкрили цей кабінет. Я завжди вважав, що добре налагоджена профілактична робота, раннє виявлення та лікування хворих на цукровий діабет з ускладненнями на нижніх кінцівках значно зменшує кількість оперативних втручань та, як підсумок, їх ампутацій. Хочу зазначити, що робота всіх трьох спеціалізованих кабінетів проводиться у двох напрямках. Перший напрямок і, на мою думку, найголовніший — профілактичний, а другий — лікувальний. Мета обох напрямків — попередження розвитку ускладнень з боку нижніх кінцівок. Тобто тут ми проводимо санітарно-освітню роботу з хворими на цукровий діабет, навчаємо їх правильно доглядати за ступнями, періодично оглядаємо ступні хворих, видаляємо гіперкератоз та мозолі, проводимо консервативно лікування ангіопатії та полінейропатії нижніх кінцівок. Ми пояснюємо хворим, яке взуття їм потрібно носити, в якому випадку бажано приймати ванни для ніг, а в якому — не можна, з якою періодичністю потрібно оглядати ступні та ще багато речей, котрі необхідно знати нашим пацієнтам, хворим на діабет. У кабінетах є відповідна література по догляду за ступнями та збереженням ніг здоровими, що користується попитом серед відвідувачів.

— Як організована робота кабінету «Діабетична стопа»?
— Вже багато років у кабінеті працює лікар-ендокринолог Наталія Степаненко. Наталія Миколаївна займається проблемами терапевтичного характеру, а я — хірургічними, тобто я підключаюся до лікування, коли у хворих виникають ускладнення, такі як гнійники, абсцеси, флегмони, остеомієліт та інші патології, що потребують хірургічного втручання.

— Які особливості хірургічного втручання у хворих на діабет?
— У хворих на цукровий діабет порушений кровообіг, іннервація, є трофічні проблеми зі шкірою і жировою клітковиною та зниження загального імунітету за рахунок основного захворювання, тому загоювання у них відбувається набагато повільніше, ніж у здорових людей, і може розтягнутися на місяці та роки. Тут хірург завжди стоїть перед дилемою: оперувати — не оперувати? Чого буде більше від оперативного втручання — користі чи шкоди? І якщо проводити оперативне втручання, то в якому об’ємі? Перш ніж починати операцію, потрібно кілька разів продумати і зважити, чи заживе рана після операції, або ж, навпаки, запалення піде далі. Іноді буває, що у хворого починається гангрена пальця стопи. Якщо почати ампутувати, то вона піде далі, а якщо не втручатися в процес, то відбудеться, можливо, самоампутація пальця. Тут краще просто спостерігати, що робить сама природа та поводитися пасивно, застосовуючи лише симптоматичне лікування. Але якщо у хворого йде гострий гнійний процес (флегмона, абсцес), то тут необхідне негайне хірургічне втручання. Природно, що у діабетиків рани загоюються набагато гірше та довше за часом, ніж у здорових людей, тому від лікарів потрібні додаткові зусилля, щоб виходити такого хворого, а з боку хворого необхідно суворе виконання рекомендацій лікаря, а також терплячість та віра. Саме при виконанні таких умов, як показує практика, виліковуються до 90% ускладнень захворювань нижніх кінцівок. В умовах кабінету, крім видалення мозолів, шкірних тріщин, розтину гнійних уражень шкіри та підшкірно-жирової клітковини, ми робимо хірургічне лікування гнійних уражень дрібних кісток ступні. Зараз у практику вводяться і нові оперативні втручання на м’яких тканинах та кістках ступні, що дає змогу максимально зберегти функцію ступні у хворого на діабет. За рік у наших спеціалізованих кабінетах обслуговується близько 1,5 тис. хворих та виконується 70—90 оперативних втручань. Хорошим показником роботи кабінетів є зменшення кількості операцій, зокрема ампутацій нижніх кінцівок.

— А хто частіше за все звертається до спеціалізованих кабінетів?
— Частіше за все звертаються хворі у віці за п’ятдесят. Як правило, це хворі зі стажем, які свідомо ставляться до свого здоров’я. На жаль, молодь звертається по допомогу лише у тому випадку, коли вже не можна далі терпіти. Але останнім часом все більше звертань як з боку хворих зі стажем, так і молоді. Працюючи з хворими, завжди наполягаю на необхідності пам’ятати, що, крім пігулок, ін’єкцій, операцій, є ще здоровий спосіб життя, правильне харчування, позитивне мислення, добре ставлення до себе і те, що ще ніхто не спростував аксіому: «Твоє здоров’я — у твоїх руках».

— Наскільки я знаю, кабінет «Діабетична стопа» — єдиний у місті, чи має він змогу охопити всю кількість хворих на цукровий діабет?
— Звичайно, що одного кабінету замало. На мою думку, було б доцільно відкрити подібний кабінет на базі третього поліклінічного відділення, де на диспансерному нагляді знаходяться 2,5 тис. хворих на цукровий діабет, а також у всіх лікарнях міста та великих районних центрах. Це дасть змогу розширити профілактичну допомогу хворим на цукровий діабет та зменшити кількість ампутацій у хворих цієї категорії.

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості» №107

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.