Бабусі активно починають користуватися інтернетом

Уявіть собі бабунь, які активно користуються комп’ютерами, розмовляють по Інтернету з друзями, планують в «асьці» майбутні зустрічі й шукають на «Однокласниках» старих знайомих. І при всьому цьому ще й використовують технічний прогрес, щоб більше часу проводити з онуками й передавати їм свій безцінний досвід!
І така от віртуальна група бабусь і дідусів тепер цілком реальна в Чернігові — були б бажаючі! А почалося все з візиту незвичайної бабусі з Уельсу — Валері Вуд-Гейгер. На створення подібної спільноти пенсіонерів у себе вдома вона отримала 10 тис. фунтів від Жіночого інституту (найбільшої жіночої громадської організації у Великобританії, якій вже 95 років і яка налічує більше
200 тис. членів). Але Валері впевнена, це можна зробити і в Чернігові — навіть і без фінансування. Всього за два тижні, що вона провела цієї осені у нас, ця активна, допитлива і надзвичайно цікава жіночка залишила незабутні спогади у десятків чернігівців.

«Дякувати Богу за Інтернет!»

Безперечно, це не те, що ви очікуєте почути від 69-річної бабусі. Але саме цю фразу по кілька разів на день повторює Валері Вуд-Гейгер.
— У мене троє дітей, семеро онуків і двоє правнуків. Вони роз’їхалися по всьому світу: по Англії, США, Данії. Тож Інтернет — єдина можливість дізнатися, як вони і чим займаються, а заодно і розповісти про себе. А ще технічні новинки допомогли мені знайти двох братів і племінницю, з якими ми давно втратили зв’язок. Я живу в крихітному містечку в горах, але постійно спілкуюся з людьми по всьому світу! Інтернет зламав кордони! — впевнена Валері.

Про силу Інтернету Валері дізналася, коли брала участь у конкурсі Жіночого інституту. Коли у фіналі залишилося 10 учасників, переможця визначали Інтернет—голосуванням. За допомогою онука, лист із проханням проголосувати за Валері облетів увесь світ. Вона отримала підтримку звідусіль: від України до Каліфорнії, від Латвії до Австралії всього за два дні! І виграла 10 тис. фунтів на власний проект!
Саме тоді й зародилася ідея «Навчайся з бабусею» — такого собі віртуального місця, де могли б збиратися бабусі й дідусі разом зі своїми онуками і весело та з користю проводити час. А потім — зустрічатися і «в реалі». І ось саме над втіленням цієї ідеї в життя Валері й працює.

Кельтська прикраса з Чернігівщини

Загалом, допомагати бабусям спілкуватися з нащадками — для Валері вже звична справа. Адже, вийшовши на пенсію, вона почала писати дитячі книжки. Книжки, котрі такі ж бабусі, як і вона сама, могли б читати своїм онукам. Так народилася ціла серія історичних повчальних казочок про людей від кам’яного віку і до Римської імперії. А наприкінці кожної з них — обов’язково гра, в якій малеча могла б побачитися з бабусею.
До речі, в одній зі своїх книжок Валері написала про кельтську прикрасу з Чернігівщини, тоді навіть не підозрюючи, що одного дня вона побуває в нас. Зберігається браслет з дивними візерунками у Менському краєзнавчому музеї.
— Я з’їздила на нього подивитися, хоча й досі сумніваюся, що він належав кельтам, незважаючи на всі запевняння істориків…
Інтернет допоможе бабусям спілкуватися, навчатися
і навчати

Звичайно, Валері — непересічна бабуся. Хай там який вік записаний у її паспорті, та вона й досі не втратила допитливості, азарту, активності. І навряд чи колись втратить. І вона впевнена, що таких бабусь вистачає і в Чернігові!
— Я знаю, в Україні думають, що у нас все зовсім по-іншому, всі багаті, а дідусі й бабусі «просунуті» й модні. Насправді, все не так. Як і всюди, є й завжди будуть люди похилого віку, які просто скажуть, що Інтернет (як і всі новинки) їм не потрібен, і вони й без нього прекрасно живуть. Такі нас не цікавлять! Але і там, і тут в Україні, впевнена, є бабусі, яким комп’ютери куплять діти, які захочуть навчитися ними користуватися, щоб більше часу і з більшою користю проводити поруч зі своїми онуками.

У мене є такі друзі в Чернігові! Задача групи «Навчайся з бабусею» — просто збирати їх разом, допомагати вигадувати цікаві події, у тому числі й віртуальні, для різних поколінь, заходи, що дозволили б разом проводити час, створювати незабутні спогади. Адже бабусі й дідусі не вічні — треба подбати про те, щоб про нас було що згадати. А ще — щоб і бабусі, й онуки отримували задоволення від спільного навчання. А нам є чому повчитися один в одного, — каже Валері.
Ще одне завдання «Навчайся з бабусею» — зберегти традиції, знання та вміння наших предків. Одні бабусі мають чудові старовинні рецепти. Ними можна поділитися з онучками і рештою світу, виклавши їх у Facebook. Інші вміють прекрасно шити, в’язати чи вишивати. Цьому можна навчити своїх нащадків по Skype, або ж усіх бажаючих, виклавши відео-урок на YouTube. Не кажучи вже про те, що можна хоч щодня без суттєвого удару по сімейному бюджету спілкуватися з дітьми й онуками, які живуть так далеко. Але завдання молоді — навчити своїх «старих» усім цим хитрим технічним премудростям. А результат може здивувати всіх, адже сам процес навчання може стати захопливою пригодою для двох поколінь!

У Чернігові все попереду!

Як не дивно, але ядром віртуальної групи пенсіонерів у Чернігові поки що є… студенти-філологи — ті, кого запалила своєю енергією гостя з Уельсу. Можливо, вони розпочнуть зі своїх бабусь, а далі, можна не сумніватися, з’являться й інші бажаючі! Що це можливо, своїм прикладом довела Валері, яка запевняє, що це технології не встигають за нею, а не вона за ними! А з кількох людей цілком може вирости ціла група. Принаймні на першу реальну зустріч організації «Навчайся з бабусею» назбиралося стільки охочих, що вони заповнили весь паркінг у Національному ботанічному саду Уельсу! Можливо, скоро і в нас буде стільки пенсіонерів, які відкриють для себе цілий новий світ — Інтернет!



Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №99

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.