Перед тим, як застрелити таксиста, хотіли вбити двох даїшників

Так спокійно, без емоцій розповідав 16-річний юнак про те, як застрелив чернігівського таксиста Михайла Гунька. Трагедія сталася 16 жовтня, ввечері.

Ідуть хлопці на роботу, не знають, чи вернуться

Понеділок, 18 жовтня, 14 година. На вулиці Дундича, що в районі Бобровиці у Чернігові, не проїхати. Ряди машин-таксі стоять по обидва боки дороги, на перехресних вулицях близько сотні машин різних таксофірм. То таксисти приїхали провести в останню путь загиблого. 5 листопада Михайлу Володимировичу виповнилося б 49 років. Водії не соромляться, витирають скупі сльози.
— Отак ідуть хлопці на роботу, не знають, чи вернуться, — з жалем говорить сусідка загиблого.

У дворі править батюшка. Обличчя покійного не видно, голова вся обмотана хусткою. Біля труни тужить мати Михайла Наталя Опанасівна, їй 83 роки. «Не дай Бог переживати своїх дітей», — шепочуться пенсіонерки, що прийшли на похорон. 52-річна дружина убитого Галина поправляє на чоловікові покривало, щось говорить до нього. Ридає 24-річна дочка Алла. Дивитися на це несила.

Виходжу з двору.
— Миша вже років десять таксував. Десь чотири — у фірмі «Адва», «РЕД-таксі». Спочатку їздив на машині фірми, потім купив свою «ДЕО-Нексіа», на ній і загинув, — розповідають товариші. — Доля секунди — і немає людини. Тут ніяка монтировка чи пістолет не допоможуть. Він навіть подумати, що коїться, не встиг. Ми скинулися на допомогу сім'ї по триденному заробітку кожен. Від такої смерті ніхто не застрахований. Допомогли і наші керівники — Микола Лисенко і Павло Коваленко, — казали таксисти.
— Один Віталій тепер остався. Вони з Мишею двійнята були. Батька у 32 роки током убило, електриком робив, — це знову бабусі.

Підходжу до чоловіка, що час від часу витирає хустинкою очі. Це брат загиблого, вони зовсім не схожі. Та хіба біль втрати від того слабша?
— Раніше з Михайлом свій день народження святкували завжди разом. Збиралися у мами, така була традиція. Тепер брата немає. Перед його загибеллю мені снилися всілякі кошмари, — розповідає Віталій Володимирович. — Миша ту машину, на якій його вбили, в кредит узяв. Той кредит ще два роки треба виплачувати, а брата вже немає. Ну, заберіть гроші, ну, викиньте з машини, якщо вже так хочеться. Та навіщо і за що вбивати? — говорить чоловік. — Отак спотворили обличчя — не попрощатися. Медексперт сказав, що від пострілу одне око вирване, обличчя перекошене, краще його не відкривати.

— Віталію Володимировичу, на Михайла раніше клієнти нападали?
— Було, що гроші не віддавали. У нього і пістолет пневматичний для захисту був. Та в такій ситуації він навіть вийняти б його не встиг.
Поховали Михайла Гунька поряд з могилами батька і діда на кладовищі на Бобровиці. Несли з дому пішки під траурну музику. Її звуків і ридань рідних не чули двоє, які сиділи в ізоляторі тимчасового тримання Чернігівського райвідділу міліції (між міліцією і цвинтарем відстань близько 500 метрів). Та, якби і почули, навряд чи розчулилися б.

Хотіли вбити двох даішників і застрелитися

Розповідає начальник Чернігівського райвідділу міліції підполковник Сергій Бондар:
— Чоловік їхав з Чернігова у Лопатин. Це село між Терехівкою і Киселівкою Чернігівського району. На в'їзді з Лопатина і побачив автомобіль «ДЕО». Світло в салоні горіло, фари ввімкнені. Навкруги темно. Була десь 21.15. Сам побоявся підходити. Пішов до сусіда. Вони і побачили, що метрів за три перед машиною лежить людина, а в машині багато крові. Подзвонили в міліцію. Відповідальним по відділу був заступник по слідству Леонід Стеба. Він повідомив мене, і ми виїхали на місце.

З'ясувалося, у таксиста (а це була машина таксі з шашечкою) прострелена голова. Версія про грабіж відпала відразу, адже при чоловікові були документи, мобілка і гроші, гривень 500. Решта грошей лежала в портмоне у машині і в підлокітнику. Всього їх було більше тисячі гривень. Ймовірно, зловмисникам треба була машина, — розмірковували ми. Зателефонували диспетчеру таксі. Вона повідомила, що чоловік тільки-но заступив на зміну. Це був його перший виклик у село Киселівку на вулицю Нова. Телефонувала жінка, просила забрати родичів. Та водій не знайшов вказаної адреси у Киселівці, а тут іще замовниця дала відбій, мовляв, відправила гостей іншою машиною. У Киселівці таксиста зупинили двоє хлопців. На вигляд діти, віком років тринадцять. Певно, тому й не побоявся по темному їх підбирати. Попросили підвезти в Лопатин.

— Що було далі, знаю лише зі слів затриманих — 16-річного Ярослава і 17-річного Руслана. Обоє учні Сокиринського училища, що в Срібнянському районі, вчилися на водіїв. Старший — сирота з Ніжина. Менший має матір, вона живе у Киселівці. І батько є у Терехівці, та він із сім'єю не знається. Хлопці дружили ще з інтернату. Були вони у. Новгороді-Сіверському. Разом і обкрадати магазин у Сокиринцях ходили.
У суді дітей пожаліли, дали по два роки умовно. Та вони не розкаялись і хуліганили, спиртне розпивали. На них вже по три адмінпротоколи є. А якщо є три протоколи, то умовне покарання замінюється на реальне. У грудні їх мали арештувати і відправити у колонію. Про це їм постійно нагадували одногрупники, глузували: «Ось попадете в зону, там покажуть... Будете кукурікати...» Хлопці дещо чули про закони зони, ставлення однолітків їх бісило. Вони вирішили розквитатися з кривдниками, постріляти їх, а потім самим застрелитися.

Приїхали у Киселівку. У суботу в одного діда вкрали мисливську рушницю з чотирма набоями. Випробували її — стрельнули разок у воду. Потім вирішили, що з рушницею до Сокиринців їхати незручно, треба роздобути пістолет. Знали, що в Киселівці часто чергують два даішники, от і надумали їх постріляти, а пістолети забрати. Менший обмотав курткою рушницю, і пішли на діло. Та даішників не було. Тоді вирішили: раз немає пістолетів, до Сокиринців ще доберуться, а перед цим погуляють.
Зупинили таксі. Старший сів поряд з водієм, менший — ззаду. Минуло кілька хвилин, водій звернув на грунтівку, що веде на Лопатин. Той, що сидів ззаду, дістав рушницю. Водій не встиг навіть зрозуміти, що діється. Зі слів затриманого: «Я приставив рушницю до голови, відвернувся і... натис на курок». Він приставив рушницю під праве вухо, куля вилетіла через ліве око. Кров забризкала салон. Вони витягли тіло водія і кинули перед машиною. Сидіння застелили клейонкою. Спробували завести машину, але у них нічого не вийшло. Тоді вони забрали 25 гривень у дверцятах і пішли. По дорозі спочатку викинули зброю, потім закривавлені куртки. Коли прийшли додому, кров ще була на одязі. Матері пояснили, що побилися в селі, і лягли спати. Руслан поклав під подушку кухонний ніж. Вирішив: прийде міліція — порішу себе.

Ми зрозуміли: пасажири сідали в Киселівці, в Чернігів водій не заїжджав. Працювали кілька годин. Підключили колишнього дільничного Киселівки Олександра Волковського, попросили допомогти перевірити тих, хто може бути причетний. Він і приїхав додому до киселівського хлопця, але той збрехав. Мовляв, були у бійці, ще й розказав, де. Дільничний перевірив, з'ясувалося, обманув. Волковський взяв двох двоюрідних братів і поїхав брати підозрюваних. Вони ще спали. Дорогою до міліції підлітки зізналися. Ні сліз, ні розкаяння не було. Спокійно розповідали про свої плани. Стрілятися передумали, стало страшно, коли побачили, що зробили з таксистом. Хлопці цілком адекватні, але дуже цинічні. На вигляд діти: зріст 150 сантиметрів, вага десь 45 кілограмів.

— Сергію Віталійовичу, як відзначили тих, хто за кілька годин розкрив страшний злочин?
— Начальник УМВС підписав наказ про заохочення лейтенанта Волковського, оперативного працівника, начальника дільничних інспекторів. Їм премії по 500 гривень кожному. Із заступника по слідству Стеби зняли стягнення.
За останні три роки в Чернігівському районі це вже п'ятий напад на таксистів. Одного зарізали біля Радянської Слободи, другому ввігнали заточку в груди на дачах, він вижив. Третього били цеглиною по голові у Киїнці. На четвертого напали пасажири біля села Рудка, били, душили. Було це минулого місяця. І ось останнє вбивство. Всі ці злочини розкриті.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №42 (1276)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.