Кому піклуватися про дітей та освіту?

У наступному році незалежна Україна відзначатиме двадцятиріччя. .. В процесі впровадження української мови (як державної) на території пострадянської Чернігівщини лишилася тільки одна російськомовна загальноосвітня школа №6, розташована в обласному центрі. І саме тут з початку навчального року розгорнулася ціла історія, а точніше протистояння між батьківським комітетом 7-А класу та чиновниками міськради...

Щоб докладніше розібратися в тому, що ж відбувається, кореспондент поспілкувалася із представниками адміністрації школи й з батьками дітей «перевантаженого» 7-А особисто. З перших хвилин перебування у школі стало зрозумілим, що всі «місцеві» вже стомилися від «стану війни». Люди одразу погодилися поділитися своїми проблемами.
Ось їх міркування та розповіді.

Про стан «речей»

Ось що повідомив завуч ЗОШ №6 Володимир Демидов:
«Наслідком «українізації» стало закриття усіх російськомовних шкіл, навіть у тих районах Чернігівщини, де зосереджене населення, яке спілкується переважно російською (наприклад, Новгород-Сіверський та Семенівський). Наразі загальноосвітня середня школа (ЗОШ) №6 стала заручником обставин, які залежать переважно від того, скільки дітей виїде за сімейними обставинами, чи навпаки, в'їде до Чернігова. А бажаючих вчитися тут вдосталь. В школі навчаються діти не лише з усіх куточків обласного центру, а й з навколишніх сіл.

- Діти яких батьків навчаються в школі?
- Це діти військовослужбовців, представників національних меншин, наприклад, азербайджанців, які вчать дітей в російськомовних школах, бо часто змінюють місце проживання. А ще батьки, які не в змозі перевірити й проконтролювати знання дитини українською мовою. Є й інші...

До нашої розмови приєдналася директор школи Тетяна Юцевич.
- Скажіть, будь ласка, чи стикаються ваші випускники з мовним бар'єром при вступі до ВНЗ?
- Цього року, коли відбувалося незалежне тестування, діти самі обирали мову для нього. У ЗОШ №6 частина учнів його складала російською, але ж багато дітей побажало тестуватися і державною мовою.

Вчителі й учні школи стверджують, що не мають ніяких проблем зі вступом до ВНЗ, - якість навчання від вивчення російської (як базової) мови не страждає анітрошки. Тим більш, що в ЗОШ №6 українська викладається з другого року навчання з достатньою кількістю годин для розвитку письма й мовлення, а також вивчення історії та культури України. Й показники успішності навчання є яскравим тому свідченням.
А щодо потреби вивчення російської мови можна сказати наступне. У школах є поняття гранично допустимого навантаження, - і зараз для її вивчення ввели в «українських» школах факультативні часи з російської мови. І що ж відбувається? Діти спілкуються на російській мові поза школою, пишуть російські слова, наприклад, у анкетах літерами з українського алфавіту, - я вважаю, - це жахливо (!). До всього на дітей звалили ще й вивчення двох іноземних мов з п'ятого року навчання (частіш практикують німецьку й англійську). В результаті діти виходять зі школи з майже нульовими знаннями однієї з іноземних мов.

Тетяна Юцевич висловила свої думки і з цього приводу: «Наші діти дуже добре знають українську й російську мови. І вивчення російської ніяк не завадило учню нашої школи Антону Юрченку зайняти перше місце у міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика.

Суть проблеми

- Пані Тетяно, розкажіть будь ласка про інцидент з 7-А класом...
- Інколи трапляється переповненість класів з означених причин. Саме така ситуація склалася цього року в першому та сьомому класах ЗОШ №6. В першому навчається 35 учнів, а у сьомому -39 (з першого року навчання було 32 дитини - Авт.). Наразі тільки навколо проблем сьомого класу розгорівся скандал.
Майже всі питання, пов'язані з навчальним процесом шкіл, вирішуються при безпосередній участі управління освіти. Є цілий перелік відповідних нормативних документів й розпоряджень, якими керується навчальний процес.

Нещодавно, коли наш завуч відносив в шкільний відділ управління освіти чернігівської міськради навчальний план, він доповів керівництву про ситуацію, яка склалася з учнями сьомого класу. І я сама теж це питання піднімала на рівні управління.
Однак представники вищезгаданого управління освіти чернігівської міськради повідомили, що клас навряд чи поділять, аргументуючи своє рішення тим, що він не є п'ятим або дев'ятим, який можна відкрити додатково з початку навчального року.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, батьківський комітет сьомого класу звернувся вже сам з клопотанням до управління. Але їх, нібито через зайнятість начальника управління Володимира Купріяненка, прийняв його заступник Михайло Рубан, запевняючи, що розбереться в ситуації. Замість прийняття якогось рішення, адміністрація управління повернула батьківське клопотання (тобто, звернення, зафіксоване на папері - Авт.) туди, звідки воно прийшло, - знову до школи. Відмова мотивувалася дефіцитом бюджету й тим, що, мовляв, «якби було хоча б 42 дитини у класі, то ми б із радістю...»

Але батьки не збиралися зупинятися й звернулися до санітарно-епідеміологічної служби (CEC) міста з проханням обстежити умови навчання у класі. В результаті перевірки були виявлені грубі порушення санітарних норм, за що на адміністрацію школи були накладені штрафні санкції. Працівники CEC додатково повідомили і про те, що школа сплачуватиме штрафи доти, доки не покращаться умови навчання дітей.
Як саме порушуються санітарні норми у 7-А класі? Недостатньо простору між партами для комфортного перебування учнів на уроках (діти майже до них притиснуті), після проведення кожного уроку в класі стоїть задуха (шкільну кімнату проблематично провітрити за час перерви після перебування в ній такої кількості учнів-Авт.).

Згідно Закону України «Про загальну середню освіту» кількість дітей у класі не повинна перевищувати 30 осіб - розділ III, стаття 14. Про мінімальну ж кількість дітей у класах в законі є відомості тільки про сільські школи, в яких має бути не менш, ніж п'ятеро дітей.
Ось як коментує ситуацію класний керівник 7-А класу Лариса Бурлака: «При таких умовах якість навчання значно знижується. Дітям менше уваги приділяється на уроках. Важко дуже працювати і вчителям. Опитати на уроці 39 дітей неможливо! А ще ж потрібно й зошити перевірити! Наприклад, мій обов'язок - перевірка щоденників, - регулярно потрібно виписати оцінки кожної дитини з усіх дисциплін та вклеїти цей «аркуш успішності» до щоденника. (А пані Лариса, в якої 39 дітей у класі, навіть не має повної ставки! І це при тому, що вона вдова й виховує двох дітей - Авт.). В моєму класі вчаться «сильні» діти й було б сумно, якби батьки почали переводити їх до інших шкіл. Мені, як класному керівникові, працювати доволі складно. Наприклад, коли ми виходимо на екскурсії, - діти ж такі «живчики», я просто починаю хвилюватися, щоб з ними нічого не трапилося.

Вчителі ЗОШ №6, до речі, мають 7-8 годин педнавантаження, замість 18. За умови поділу сьомого класу у педколектива збільшилась би їх кількість і, відповідно, заробітна плата (36 додаткових годин згідно навчального плану).

У пані заступниці інші справи

Що ж відбувалося потім? Батьки, взявши з собою висновок CEC, вирушили до заступника міського голови Чернігова Оксани Тунік-Фриз. Під час їхнього візиту пані Оксана саме перебувала на робочій нараді. Про це батькам повідомила її секретар. Після майже двох годин очікування й повторного звернення до секретаря, батьків проінформували, що пані Тунік-Фриз... поїхала у справах. І додали, що на прийом до заступника міського голови потрібно попередньо записатися за адресою: вулиця Шевченка, 9. То навіщо було людей тримати дві години у холі міськради?

Одвічне запитання: «Что долать?»

Проблема сьомого класу ЗОШ №6 так і лишається нерозв'язаною. Бо ж тільки він, начальник міського управління освіти Володимир Купріяненко, може подати клопотання про створення додаткового класу на розгляд меру Чернігова Олександра Соколова. А батьківський комітет дуже сподівається на розважливість пана мера, хоча б з того, що він теж за освітою педагог, і, ймовірно, зрозуміє їхні проблеми.

І ще одне запитання, яке досі лишається риторичним: «Хіба можливо в отакий спосіб економити місцевий бюджет!?» Усі гілки державної влади й суспільство загалом піклується про дітей... Але воно (піклування) виходить час від часу якимсь несправжнім і дуже схоже на порожні балачки та обіцянки.
Як запасний варіант лишається ще одна надія, - на депутатів. Може, вони захочуть використати шанс додаткового «піару» напередодні виборів і все ж таки допоможуть вирішити це питання?

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №38 (261)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.