В Ніжинському районі огірки збирають «самольотами»

Пам'ятаю, в дитинстві розріжеш гурок пополам, потрусиш його сіллю — страх який пахучий!.. Зараз такого немає, — розповідає переяслівський сільський голова 46-річний Анатолій Безпалий. — У селі Крути та Переяслівка був радгосп імені Котовського, де вирощували жовтяки на насіння. Ми школярами у вересні збирали на машини семенники. У Кругах був заводчик, він м'яв гурки, сушив і сортував насіння. А після того воно розходилось по всьому Союзу. Ніжинський огірок вирощували у Ніжинському та Носівському районах до середини 80-их років. Потім він поступово загинув від хвороб, в першу чергу від перноспорозу.

20 гектарів у світі

Ніжинський сорт намагалися відродити. Кажуть, що це вийшло.
— Понад 30 років працював над відродженням ніжинського огірка науковець нашого інституту покійний вже Іван Жовнер, — розповідає заступник директора Ніжинського агротехнічного інституту Микола Кожухівський. — Із зразків, що зберігалися в Ленінграді, він вивів три сорти: «Левадний», «Ніжний F-1» та «Приостерний». Перший продається у мережі магазинів «Сортнасінняовоч», а інші вирощуються тільки в нашому підсобному господарстві. Носівська дослідна станція з вирощування рослин також експериментує з відродженням ніжинського сорту.
На сьогоднішній день сортами-нащадками ніжинського огірка засіяно близько 20 гектарів.

Ніжинські огірки тепер будуть і місцевої селекції

На ділянках дослідного господарства Ніжинського агротехінституту студенти закінчували вибирати перші огірки.
— Вибрали близько 150 кілограмів, а після них можна ще 200 назбирати, — бурчить заступник директора з виробництва Анатолій Буряк і веде на поле. — Цього року ми передбачали сухе літо. Почитали в Інтернеті — Аерокосмічної агенції США. Тому купили систему крапельного поливу. Метр такого шланга коштує 70 копійок. Зате зараз не маємо мороки. Із травня у нас не було місяць лотів. А огірки зелені. Поруч поле без поливу, там рослини втричі менші. Хоча інші умови однокові: земля угноєна, вміст гумусу дуже великий – п’ять відсотків.
— Ось вони — ніжинські огірки, — вибирає плоди Кожухівський. — Дивіться: огірок зі світлим носиком, колючий, з тонкою шкіркою, має багато насінин.
Пробую цей овоч на смак. Хрусткий огірок має сильний запах та приємний солодкуватий смак.

Микола Кожухівський розповідає, що ніжинські огірки торік постачали для армії, їх купляло й солило приватне підприємство «Хутровик» з міста Біла Церква Київської області. Ніжинський консервний завод наші огірки не брав, говорив, що лінії для маринування підлаштовані під голландські сорти.
— Цього року ніжинські консервники збираються купувати наші огірки, вони відкривають нову лінію для соління, — додає Буряк.

Збирають «самольотами»

Землі колишнього радгоспу в маленькому селі Переяслівка Ніжинського району орендує ЗАТ «Ніжинський консервний завод». Тут корпорація «Фоззі» вирощує овочі, які консервує на своїх консервних заводах та продає в своїх супермаркетах. На відміну від фірми «Верес», яка продає насіння огірків населенню та закуповує продукцію, «Фоззі» виробляє всі овочі у великотоварному господарстві.
— Зразу, як прийшли консервники, вони розчистили болото й викопали ставок та пробили свердловину, щоб вирощувати все на поливі, — розповідає Анатолій Безпалий. — Огірки голландських сортів вирощували на шпалерах, а щоб сонце не палило і град не бив, накривали зверху ще й частою сіткою. Ростять також кабачки, капусту, буряки та моркву. Торік в усій Україні морква не вродила, а тут було стільки, що вже після комбайнів на поле вибирати залишки їздили не тільки з усього району, а й з Києва. Орану землю утоптали так, наче її не орали.

Щоб не крали, спочатку на роботу на керівні посади та в охорону не хотіли брати місцевих. А потім зрозуміли, що, як хто схоче вкрасти, з приїжджим простіше домовитися.
Але місцеві не дуже охоче наймаються на роботу в сільгосппідприємство. Заробітки тут невисокі, й молоді легше добратися за два кілометри до залізниці, а там — дві години електричкою до Києва.
На збір урожаю наймають приїжджих з усіх областей України. Люди живуть у гуртожитку, який зробили у приміщенні закритої шість років тому школи. Працюють у дві зміни: з 6 до 12 та з 15 до 20. Хто хоче заробити, відпрацьовує дві зміни на день.
Скрізь намагаються застосувати механізацію. Огірки, наприклад, збирають «самольотами». Це такий пристрій з крилами, який причіплюють до трактора. Трактор повільно повзе полем, а на крилах лежать люди і збирають урожай.


Огірки сорту "Левадний" показує заступник директора ніжинського агроінституту Анатолій Буряк

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №27 (1261)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.