Житель Новгород-Сіверського звернувся у Європейський суд

В Україні стає все актуальнішою практика звернення громадян та недержавних підприємств до Європейського Суду з прав людини, що у французькому місті Страсбурзі. У 2009 р. Україна випередила Польщу та Румунію за кількістю справ, що перебувають у провадженні суду, і посіла за цим показником третє місце після Росії та Туреччини.
Історію мешканця Новгорода-Сіверського Володимира Бикова також можна знайти серед величезної купи паперових справ та позовів, поданих українськими громадянами проти власної країни. Втім, навряд розповідь про те, що спонукало нашого земляка шукати правди на чужині, комусь видасться аж занадто неординарною. Людину звільнили з роботи і, на його думку, незаконно. З такою чи подібною ситуацією в житті може стикнутися більшість українців. Цікаве інше. Чоловік із української глибинки вирішив будь-що довести спроможність відстояти власні права. Після низки судових процесів всіх можливих інстанцій в Україні, надія на вітчизняне судочинство розчинилася, як ложка цукру у філіжанці кави. Нині його справу розглядає суд у Страсбурзі.

Володимир Биков близько тридцяти років пропрацював у державному підприємстві «Новгород-Сіверське лісове господарство». Остання посада - начальник відділу збуту та керівник профспілкового комітету. За його словами, саме профспілкова діяльність і послужила причиною звільнення.
- Неприємності на роботі почалися після того, як я підписав заяву до обласного управління лісового господарства, де йшлося, що в Новгороді-Сіверському керівник лісгоспу та головний бухгалтер підприємства безпідставно позбавляють працівників премії. Реалізація продукції на той момент йшла непогано, і мені як керівнику відділу збуту, як нікому, було відомо про прибутки підприємства. Тим не менш протягом кількох місяців робітникам не платили преміальних, які, до речі, могли становити до 80% від заробітної плати. Якщо в грошах, то ця сума могла бути до 800 гривень. На знак протесту я навіть відмовився отримувати зарплату за один з місяців. Але й цей крок не спонукав керівництво до якихось дій. Навпаки, згодом мені запропонували підписати документ, який дозволяв би на підприємстві не проводити індексацію виплат. Простіше кажучи, не піднімати зарплату робітникам. Звісно, що я його не підписав, а натомість скликав збори профкому. Люди висловилися категорично проти таких дій керівництва. Склали протокол зборів, зміст якого наступного дня потрапив до керівника лісгоспу Миколи Заська. Він у спішному порядку викликав усіх членів профкому, з якими провів відповідну бесіду, після чого вони змінили рішення. Один я залишався стояти на своєму. Втім, ці події мене сильно розхвилювали, внаслідок чого стався інсульт. Пролежав тривалий час у лікарні й отримав другу групу інвалідності, але на роботу повернувся.

Зрештою, мене викликали на нараду, де несподівано зачитали наказ про скорочення моєї посади. Це пояснили скрутним становищем та економічною кризою в державі. Я був шокований. Мені знову стало зле й довелося викликати «швидку». Через пару тижнів я вийшов на роботу, де мене ознайомили з наказом про звільнення. Цей наказ порушує норму закону, згідно з яким керівника профкому не можна звільняти з роботи протягом року після його обрання на цю посаду. Проте керівництво Новгород-Сіверського лісгоспу цю норму закону проігнорувало.
Натомість Микола Засько попросив профком дати згоду на моє звільнення без вказаної дати, що я також вважаю грубим порушенням. Таку згоду він отримав, адже члени профкому вже не наважувалися йому заперечити. Почалися суди. Дійшовши до Верховного Суду України і програвши там справу, я вирішив звернутися до Страсбургу. Нині мені доведеться судитися вже не з окремо взятим посадовцем, а з державою Україна.

- Як Ви вийшли на Європейський Суд?
- У рішенні Верховного Суду України я прочитав дописку: «Рішення остаточне й оскарженню не підлягає». Мене це не влаштувало. Я знав, що Україна підписала міжнародну Конвенцію з прав людини. В Інтернеті знайшов адресу Європейського Суду. Відправив документи та позовну заяву. Все - українською мовою, оскільки за умовою міжнародного договору українська визнається мовою європейського судочинства. За пересилку документів заплатив 38 грн. 06 коп. Через менш ніж два тижня отримав відповідь, що мою справу розглянуть. Не скажу, що цей процес занадто легкий. Одна фірма за правильне оформлення всієї документації просила п'ять тисяч гривень. Проте в мене є вдосталь вільного часу, щоб самому розібратися в усьому. Якщо є бажання та досвід роботи з документами, подати позов до Європейського Суду можна самотужки. Тепер я чекаю висновків. Якщо вони будуть на мою користь, Україна зобов'язана буде виконати рішення.

Хочеться, звичайно, розділити оптимізм Володимира Бикова, але тим не менш статистика виконання рішень Європейського суду Україною не дуже втішна. Наразі наша держава повністю або частково не виконала 519 з 623 рішень Європейського Суду з прав людини. Про це офіційно заявив віце-прем'єр Володимир Сивкович. За його словами, кількість невиконаних судових рішень зростає з кожним роком, що суперечить Конституції та законодавству України. Збільшення звернень громадян до цієї установи також зростає. Ці факти свідчать про те, що українська система судочинства потребує негайного реформування. Нагадаємо, що нова влада в Україні задекларувала судову реформу одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. Тож залишається тільки побажати нашим високопосадовцям успіхів у тому. Адже хочеться іще за власне життя відчути себе захищеним у правовому полі власної країни. А поки реформа судочинства залишається на рівні заяв, наводимо адресу інстанції, до якої можна звернутися в разі незгоди з рішенням українських судів.

Оскільки документи з Європейського Суду не повертають, краще направляти не оригінали, а фотокопії цих документів.
Відповідь на лист має представити Секретар Європейського Суду. Він може попросити додаткові документи, відомості або роз'яснення з приводу скарги.



Ігор Левенок, тижневик «Деснянська Правда – вільна» №54 (28033)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.