Субота, 7 листопада 2026 21:21 | Переглядів: 73
Україна отримала від Франції всі обіцяні ліцензії на виробництво озброєння. Про це Володимир Зеленський повідомив після зустрічі з Емманюелем Макроном у Брюсселі 15 жовтня. Домовленості відкривають перспективи для розвитку українського оборонного виробництва, зокрема у сферах протиповітряної оборони та високоточного авіаційного озброєння. Проте між отриманням дозволів і появою серійної продукції можуть минути роки.
Серед озброєння, яке охоплюють домовленості, — зенітні ракети Aster 30, крилаті ракети SCALP-EG і комплекти керованого озброєння AASM Hammer. Ці системи мають різне призначення та можуть посилити різні складові оборонних спроможностей України.
Aster 30 застосовують у зенітних ракетних комплексах SAMP/T для перехоплення повітряних цілей. Модифікація Aster 30 B1 також призначена для протидії балістичним ракетам малої дальності. SCALP-EG використовують для високоточних ударів по важливих стаціонарних об'єктах, зокрема укріпленій інфраструктурі. Своєю чергою, AASM Hammer дає змогу оснащувати авіабомби системами наведення та додатковими модулями для збільшення дальності застосування.
Однак ліцензія не означає, що Україна автоматично отримує всі технології та право самостійно виготовляти кожну деталь. Умови співпраці визначатимуть, які виробничі операції можна буде перенести на українські підприємства, а які залишаться у сфері відповідальності закордонних партнерів.
Військовий оглядач порталу «Мілітарний» Вадим Кушніков зазначає, що відкритої інформації про конкретну модель майбутнього виробництва поки недостатньо. За його оцінкою, частину компонентів потенційно вдасться локалізувати, але повністю усунути залежність від іноземних постачальників навряд чи буде можливо.
Для виготовлення сучасного озброєння необхідні не лише виробничі приміщення та обладнання. Важливо підготувати фахівців, організувати технологічні процеси й забезпечити регулярне постачання комплектуючих. Особливо складним є виробництво ракет, конструкція яких об'єднує численні компоненти, виготовлені різними спеціалізованими підприємствами.
Досвід інших держав показує, що освоєння ліцензійного виробництва може тривати кілька років. Як приклад Кушніков наводить Японію та Німеччину, які отримали можливість виробляти ракети-перехоплювачі для американських комплексів Patriot.
За словами оглядача, Японії знадобилося три роки від отримання ліцензії до першої серійної ракети сімейства PAC-3 CRI. Німеччина отримала дозвіл на виробництво PAC-2 GEM-T у 2024 році, однак появу першого виробу перенесли з кінця 2026-го на початок 2027 року.
Однією з причин є складна виробнича кооперація. За оцінкою експерта, до виготовлення однієї ракети-перехоплювача можуть залучати близько двадцяти підприємств. Кожне з них відповідає за окремі елементи або компоненти, а готовий виріб залежить від узгодженої роботи всієї мережі постачальників.
Тому перебіг французько-українських домовленостей залежатиме не лише від готовності української промисловості. Не менш важливими будуть можливості європейських виробників і стабільність постачання деталей. Більше про розвиток оборонної сфери та інші військові новини можна дізнаватися з профільних інформаційних ресурсів.
Рівень складності залежатиме від конкретної системи. Виробництво Aster 30 потребуватиме координації з учасниками міжнародної кооперації, адже комплекс SAMP/T створювали за участю французьких та італійських підприємств у межах консорціуму Eurosam. Аналогічні питання постачання компонентів виникатимуть і щодо крилатих ракет SCALP-EG.
Іншим потенційно перспективним напрямом є комплекти AASM Hammer. За оцінкою Кушнікова, організувати їхню локалізацію може бути простіше, оскільки конструкція передбачає використання модулів планування та наведення, які виробляє французька компанія Safran. Це потенційно полегшує узгодження постачання необхідних складових.
Водночас експерт не очікує негайного початку масового виробництва. За його попередньою оцінкою, перші практичні кроки з локалізації можуть потребувати щонайменше пів року. Цей термін стосується початку реалізації виробничих рішень, а не гарантованої появи готових боєприпасів у значних кількостях.
Ліцензійне виробництво може стати одним із напрямів зміцнення української оборонної промисловості. Воно створює можливості для поступового освоєння нових технологій і перенесення частини виробничих процесів на підприємства всередині країни.
Проте фактичний результат визначатиметься глибиною локалізації. Виготовлення окремих деталей або модулів не тотожне повному циклу виробництва готової ракети. Якщо критичні компоненти й надалі надходитимуть з-за кордону, українські виробничі можливості залишатимуться залежними від зовнішніх поставок.
Найближчим завданням буде перетворення політичних домовленостей на конкретні виробничі проєкти. Для цього необхідно визначити розподіл робіт, підготувати обладнання та забезпечити стабільну взаємодію з технологічними партнерами. Саме від виконання цих умов залежатиме, коли Україна зможе перейти від отриманих ліцензій до регулярного випуску французького озброєння.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.