Загублене золото та закопані скарби: де на Чернігівщині заховане багатство

Серед усіх переказів і легенд найбільше збуджують уяву людей ті, що про загублене золото та закопані скарби. Начитавшись таких розповідей, дехто навіть зважується на пошуки цих багатств. Ось тільки так звані копачі, на жаль, мало замислюються про те, що своєю діяльністю не лише псують життя науковцям, бо нівечать історичні пам’ятки, а й порушують закон.

Але чи мають красиві легенди про незліченні багатства реальне підґрунтя? І чи взагалі закопані скарби на Чернігівщині?

Чернігівські історики кажуть, що людям до вподоби переповідати легенди про величезні скарби, якими колись володіли люди. Але слухаючи такі історії, не варто забувати про історичні реалії, в яких жили тогочасні українці.

«Багатство гетьманів Полуботка чи Мазепи більше було не в золоті чи сріблі, а в землях, млинах, мостах, платних дорогах. Але не можна казати, що в цих людей не було золота, вони його мали – у вигляді монет і злитків. Щоправда, йдеться зовсім не про ту кількість, яку уявляє народ», – кажуть історики.

До речі, скарби в старовинних поселеннях цілеспрямовано шукають лише так звані чорні археологи, аби потім продати та збагатитися. Натомість науковців більше цікавлять знахідки, за допомогою яких можна сформувати уявлення про історичне минуле й побут.

Найбільш популярні легенди – про скарби гетьманів Полуботка й Мазепи.

«Про них існує величезна кількість легенд. Зокрема, в одній із них йдеться, що гроші Полуботка лежать в англійському банку. Але на сьогодні це ніяк не підтверджено, і розповідь залишається красивою легендою.

Щодо скарбів Івана Мазепи, то збереглась інформація, що коли він переправлявся через Десну до шведського короля Карла ХІІ, на його возах стояли бочки із золотом. Причому про цей факт згадується не тільки у вітчизняних документах, а й в іноземних. Буцімто це також бачили воїни, які служили у шведському війську. Але після того, як Мазепа виїхав із Батурина, а потім зустрівся з королем, слід цих скарбів втрачається.

Натомість є цікавий факт, що шведське військо на території України голодувало, бо не було грошей на купівлю провізії. При цьому Мазепа начебто прийшов до шведів із грошима. То куди вони поділись, якщо, звісно, були? Хтозна», – розповідають історики.

За словами фахівців, більшість розповідей про скарби, закопані на території нашої області, – це просто красиві легенди, що подобаються людям.

«На Чернігівщині спостерігається тенденція: якщо в селі є річка, то старожили стверджують, що в ній неодмінно затонув корабель із золотом. Якщо водойми немає, то розповідають історію про карету із золотом, яку втратила імператриця Катерина ІІ. Ці розповіді не мають під собою жодного реального підґрунтя, але серед людей вони доволі популярні. А ось після Другої світової війни з’явився ще один тип легенд – про скарби, пов’язані зі зброєю. Мовляв, тут кулемет закопаний, а там танк затонув», – кажуть історики.

Джерело: сайт "Челайн", Ірина Осташко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.